- В івано-франківських навколополітичних кулуарах курсують чутки про те, що ви мрієте стати депутатом Верховної Ради, але на ваш «похід» наразі немає санкції лідера «Свободи» Олега Тягнибока. На скільки такі чутки відповідають реаліям? Чи будете ви кандидувати в депутати Верховної Ради? Якщо так, то – по мажоритарному округу чи по партсписку Свободи?
Не маю ні бажання, ні часу обговорювати чутки. Тим більше, що до самих виборів ще досить далеко й, з уваги на існуючу політичну ситуацію в державі та її можливий розвиток, не відомо чи вони взагалі відбудуться у визначені терміни. Порядок можливого балотування не варто обговорювати й через відсутність нового закону про парламентські вибори. Прийматиму рішення в залежності від того, які норми в ньому будуть прописані.
- Чим викликане ваше бажання долучитися до довгого списку тих, хто хоче взяти на поруки «ету хрупкую женщіну» Юлію Тимошенко, з тим щоб їй змінили арешт на підписку про невиїзд? Ви не погоджуєтеся з Степаном Хмарою, який твердить, що Юлія Тимошенко своєю газовою угодою «поставила Україну на коліна» перед Росією? Ви дійсно вважаєте, що Юлія Володимирівна «невинна»? Чи ви таким чином лише виступаєте проти «вибіркового правосуддя»?
Відповідь на питання подана в його останньому реченні вашого запитання. При цьому залишаю право критично оцінювати посадову та політичну діяльність Юлії Тимошенко й політику та ідеологію очолюваної нею політичної сили.
- Що на вашу думку є пріорітетним – права особи чи права спільноти (нації, держави, раси)?
Вважаю, що вони органічно взаємопов’язані, бо людина винятково соціальна істота. З точки зору ідеології українського націоналізму людина не може повноцінно зреалізувати своїх прав і свобод, якщо їх не має та нація, до якої вона приналежна. Досвід української історії це красномовно продемонстрував. Та й сьогоднішні політичні реалії також. Навзаєм задам риторичне питання, наскільки український громадянин в сучасній Українській державі зможе зреалізувати свої політичні, соціальні, національні тощо права, якщо в ній буде встановлена антидемократична й антинаціональна диктатура? Чи зможе він бути вільним, якщо спільнота, до якої він належить, такої волі не має?
- Останнім часом Віктор Янукович демонструє певний прогрес у відстоюванні національних інтересів України, що зокрема проявляється в непоступливості перед апетитами Кремля щодо заволодіння газотранспортною системою України та намаганням загнати Україну в Митний Союз з Росією, Білоруссю і Казахстаном, чим поставити хрест на євроінтеграції України. Чи готова в цьому тренді президента підтримати «Свобода»? Чи «ніколи і нізащо»?
Відповім, навівши декілька абзаців зі своєї доповіді на урочистій сесії обласної ради, що була присвячена 20-ій річниці Незалежності:
“Владна команда Віктора Януковича прагматично вважає Україну власною вотчиною і прибутковим бізнесовим проектом. Вона не збирається цю вотчину ділити з будь-ким іншим, в тому числі й зі своїм вчорашнім російським партнером. Нинішні поступки носять характер або ж виконання вчорашніх зобов’язань, або ж тактичних втрат. Все, що не піддається прагматичній метричній оцінці в мільярдах, кубометрах, гектарах, тоннах тощо, стає предметом гуманітарних поступок – історія, національна символіка, героїка, мова й т. п. Але оскільки бізнесовий проект повинен давати максимальний прибуток, він внутрішньо має бути жорстко й без жодних сентиментів дисциплінований для виконання цього завдання. А тому в державі встановлюється жорсткий авторитарний режим. Окрім іншого, цей режим класично характеризується домінуванням виконавчої гілки влади над законодавчою і судовою та значним потенціалом насилля у спілкуванні з суспільством. Виходячи із цього, можна прогнозувати, що формально Українська держава матиме право на життя. Але чи комфортно в ній почуватимуться етнічні українці й загалом українські громадяни – питання з величезним знаком оклику”.
Виходячи з цього додатково скажу, не можна всю ідеологію та політику націоналізму зводити тільки до рівня антиросійського жупела. Є ще й політичні, соціальні та національні права українців, які потребують відповідного захисту у власній нібито державі.
- Стає помітним, що за кілька останніх років кількість арабів та негрів на вулицях Івано-Франківська значно зросла… Як на це треба реагувати? Як Свобода і ви особисто ставитеся до помітного напливу до України та Івано-Франківська зокрема людей інших культур, націй, релігій, рас?
Кожній нації і расі Господь дарував ті землі, на яких вони найкраще почуваються і можуть себе зреалізувати та відтворити. Однак процеси міграції невблаганні. Й проблема полягає не в тому, що серед нас все більше появляється представників інших культур, націй, релігій і рас. А в тому, що їхнє перебування серед нас повинно бути Українською державою унормоване так, аби не порушувати наше право на звичне для нас соціальне середовище. Хай наукою для нас стануть ті погроми, що останнім часом спостерігаємо в Британії чи Німеччині. Бо теоретичне обговорення цієї проблеми нас наштовхує на табу міжрасових взаємин й на відповідне звинувачення в расизмі. Але заплющуючи очі на ці проблеми сьогодні, завтра ми можемо зіткнутися не з теоретичною, а з реальною небезпекою нашим домівкам і нашим рідним.
- Ви не розчарувалися у владі, в політиці за час головування в Івано-Франківській обласній раді?
Я не можу розчаруватися політикою і владою, бо ніколи ними й не зачаровувався. Ціллю моєї участі в політичному процесі є бажання змінити навколишній світ на кращий (як би це пафосно не звучало для тих, хто читатиме ці слова), а не примітивне прагнення посад і соціальних статусів. Не хочу, щоби мої діти і внуки жили таким життям, якого зазнав я.
От до чого ніяк не можу звикнути, так до брудних методів у політиці! На жаль, ЗМІ є сьогодні чи не головним інструментом їх реалізації. Кожного разу мене глибоко ранить підлість і несправедливість. А коли виникає бажання плюнути на все й залізти в якусь науково-викладацьку шкаралупу, раціонально спрацьовує закон збереження енергії. Якщо від цих процесів я й відійду, маючи 20 років політичної практики, то на моє місце прийде хтось інший – але, не маючи належного досвіду, робитиме значно більше помилок.
- Чому ВО "Свобода" ніяк не реагує на негідні вчинки своїх депутатів та висуванців. Наприклад висуванець "Свободи" Юрій Чорний, голова Рогатинської райради, отримав умовний термін покарання за побиття людини - "Свобода" не реагує. Зовсім свіжий приклад - сільський голова села Михальче Городенківського району В. Слободян побив дівчину - продавця салону мобільного звязку. Реакція "Свободи" наразі відсутня. Навіть Партія регіонів на такі дії своїх членів реагує швидко і жорстко. Приклади з ПР сільського голови с. Тюдів Василя Слижука, виключення з партії Романа Ландіка, який також побив дівчину. Чому від сумнівних особистостей в подібних ситуаціях не очищається "Свобода", чому не реагує ніяк на дії своїх висуванців і партійців?
Моя принципова позиція – кожен, хто здійснив правовий проступок, має понести належне покарання, незалежно від посади й партійної приналежності.
Справа Юрія Чорного перебуває в державному апеляційному суді й у нашому внутрішньому партійному суді. Він опротестовує висунуті проти нього звинувачення й користується цим правом так само, як і кожен інший громадянин держави чи член нашої партії. Вважаю, що та широкомасштабна інформаційна кампанія, яка розгорнулася проти нього до закінчення судового процесу, є формою протизаконного тиску на апеляційний суд. При цьому я утримуюся від будь-яких коментарів про ступінь його вини. Нехай це вирішить суд. А після цього остаточні висновки зробить і партія.
Щодо другого конфлікту. Наскільки володію ситуацією, то на час написання цих слів він кваліфікується як побутовий і вже вичерпує себе. Зрештою, відповідний матеріал з обох сторін опублікований на вашому сайті й кожен, хто їх читатиме, може робити свої висновки. Можна тільки висловити вдячність його адміністраторам, що цілком демократично дають змогу висловити різні точки зору.
В той же час звертаю увагу на ту хронологію, яка дає підстави для деякого занепокоєння. 19 серпня (п’ятниця) на сайті рravda.if.ua появляється матеріал під назвою“Новий “ландик” з прикарпатської “Свободи” жорстоко побив івано-франківчанку”. Серед інших його 20 серпня (субота) о 9.50 передруковує сайт firtka.if.ua. А вже о 15.56 цього ж дня від адміністрації сайту я отримую те питання-звинувачення, на яке зараз відповідаю. Хоча при цьому ніхто не намагався розібратися у справжній суті справи, принаймні, пересвідчитися, в якому дійсному стані перебуває потерпіла. Очевидно, з увагу на вихідний день адміністрація сайту не розмістила поданий по свіжих слідах коментар протилежної сторони. Проте, незважаючи на цей же вихідний день, обурено константує відсутність реакції з боку ВО “Свобода” й вимагає у мене майже біблійного “Розіпни!...”. Наскільки все це логічно, об’єктивно й безсторонньо виглядає, нехай судить читач сайту.
