Сіра зона

 

 

Мандри пострадянськими республіками сприяють роздумам та узагальненням. З часу адміністративного та політичного краху імперії минуло більше двох десятиліть. Але за ці десятиліття на просторах колишнього СРСР так і не з’явилося нічого самобутнього, нічого, що можна було б сприйняти за деталі славнозвісного «локомотиву історії». Поїзд в майбутнє їде без нас. А в країнах-уламках продовжуються безкінечні бійки за переділ влади та фінансових потоків. Колись західні політологи лякали нас перетворенням у «сіру зону». Тепер нас цим не злякаєш. Ми в ній живемо, у цій «сірій зоні». В ній можна знайти маленькі радощі життя, персональний комфорт і особисте свято. За умови, що не думаєш про щось більше.

 

У «сірій зоні» продукують дуже багато роздумів про те «що робити» і «хто винний». Джерело цього процесу – на радянських кухнях, де саморобні і професійні інтелектуали різних мастей та напрямків у напружено-безглуздих розмовах намагалися зрозуміти шлях і призначення народів, яким призначено жити на неозорих та незатишних просторах Євразії. Нічого мудрого ті давні розмови на кухнях не породили. Теперішні розмови на блогах, в соціальних мережах та в періодичних виданнях такі ж непродуктивні. Поки вони тривають, життя перетікає з одного відтінку сірого в інший. Воно тече за своїми правилами. Йому байдуже до наших теревенів.

 

«Сіру зону», частину якої називають Україною, населяють люди зі специфічним менталітетом. В них практично відсутнє те, що називають «базовою довірою до життя». Вони будують свої світи на базовій недовірі. Вони нікому не вірять. Не вірять владі, судам, сусідам, вчителям, друзям, родичам, філософам, протестним згромадженням і святим книгам. Базова недовіра допомагає вижити. Базова недовіра не дає змоги створювати нове і виробляти якісні речі. Базова недовіра сприяє збереженню архаїки і кланового соціального устрою.

 

Уся «сіра зона» просмерділа базовою недовірою. Зрада тут перестала бути випадком. Зрада у «сірій зоні» стала способом буття, способом подолання сірості. Зрадники – найцікавіші персонажі пострадянського світу. Тому зрадникам багато вибачають і довіряють їм громадянське майбутнє. Зрозуміло, що у «сірої зони» ніякого громадянського майбутнього немає.

 

В «сірій зоні» майже ніхто не працює на результат. Переважаюча більшість балдіє від самих процесів. Власне від самої тільки перспективи досягнення результату. Перспектива стає самодостатньою. Декого це дратує, але такою вже є традиція. Й нічого з цим не поробиш. Один знайомий історик припустив, що байдужість до результатів якось пов’язана з особливостями розвитку наших земель. Що постійні нашестя кочовиків знищували результати багаторічної праці й врешті-решт люди збайдужіли до всіх результатів. Особливо до позитивних, адже найбільше розчаровує втрата позитивного результату.

 

Коли я розповів про припущення історика психологам, вони з ним радикально не погодились. Їм, мовляв, набридли вічні намагання наших інтелектуалів підмінити психологію історією. Вони сказали, що байдужість до результатів витікає виключно з психології, а саме з домінуючого серед чоловіків «алкогенного» типу свідомості. Адже результатом будь-якої пиятики, навіть кількамісячної, є неминуче похмілля. Тобто, стан досить таки неприємний. Значить, треба якомога довше відтягувати момент отримання результату. А в ідеалі зовсім його уникати. Зробити процес вічним. Блискучим прикладом в тому плані є шлях нашої держави до Європи. Вже ніхто й не питає, коли ми станемо членами Євросоюзу. Всі розуміють, що ми «вічні вступники» і нам це просто по кайфу. Ми не в Європі, але ми в європейському процесі. У колективному євроінтеграційному оргазмі.

 

Ми зі співчуттям дивимося на Західну цивілізацію, люди якої стурбовані результатами і навіть оцінюють людей за результатами. Якби в Україні людей оцінювали за результатами (вам ще не смішно?), то у нас все би встало з ніг на голову. Скажімо, керівники фірм звільнили би з відповідальних посад своїх родичів та коханок, що нанесло би непоправну шкоду фундаментальним азійським принципам родинності і гаремності. А всіх урядовців і політиків прийшлося б розподілити поміж тюрмами і дурдомами. Хто б тоді нами правив? Які-небудь безликі успішні менеджери.

 

Той тип мислення, що стверджує позитивний результат як підставу та наріжний камінь якості, нам не підходить. Цей тип мислення чужий, холодний і неорганічний. Тому що при такому типі мислення ми повинні визнати успіхи інших. Повинні, рано чи пізно, визнати той принципово неможливий і нестерпний факт, що Всесвіт обертається не навколо нашого пупа. Що на білому світі є хтось миліший Богові. Хіба Всевишній може так фатально помилятися? Отож бо й воно…

 

Задамо собі питання: а чи може суспільство (або будь яка інша система, що складається з людей) будуватися на культі непрофесіоналізму? На невисловленому, але прийнятому більшістю, пріоритеті «свого хлопця» над фахівцем? В принципі, може. Певний час і при певних зовнішніх умовах. Але рано чи пізно час вичерпується, а умови зникають. Після того, хочемо того чи не хочемо, приходить похмілля. Закінчується «перехідний період» і хтось жорстко каже: «Приїхали, шановане панство, злізайте!» А ті, кому кажуть, відповідають: «Не зліземо! Хоч вбийте, але не зліземо!» Тоді коней випрягають, кучер тікає, а фіра з впертими пасажирами залишається стояти на дорозі. Ті, хто сидить в тій самотній фірі, можуть скільки завгодно тішити себе ілюзіями вищості і перспективності, можливостями реформ і революцій та подібною до цього ахінеєю. Фіра все одно нікуди не поїде. Тому що вона фіра, а не мерседес. Крапка.

 

Володимир Єшкілєв

 


Коментарі (1)

Я 2012.11.08, 11:10
Попри певну мою критичність до деяких попередніх статей автора, з цими його роздумами абсолютно згідний. Так є, на жаль. Нехай ці думки стануть хоча б для когось ліками і маленькою сходинкою вгору до реального покращення себе і суспільства...
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2171
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

861
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

904
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

907 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2753 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1467

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

636

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

335

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1005

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1128
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2024
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1075
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

798
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

293
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14977
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7290
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

723
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

279
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

189
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

286
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

574
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1031