Сім історій в одному місті

 

 

 

Історія родини Триног вражає. Маленьку Юстинку, якій зараз трохи більше року, покинули біологічні батьки, і 8 перших місяців життя дівчинки минули в лікарні. Увесь цей час, доки маленька перебувала в палаті, її відвідували та бавили волонтери, приносили необхідні речі. Серед небайдужих був і Дмитро –  учасник АТО,  танкіст-навідник першої окремої танкової бригади. На війні він отримав поранення, однак не втратив життєвої енергії та мужності. Юстинку він одразу полюбив і вже не зміг залишити в лікарні. Разом з дружиною Наталією вони забрали малечу під свою опіку, у власну родину. А згодом народився синочок Ромчик,  якому зараз 5 місяців. Людину неможливо зламати – на своєму прикладі показує Дмитро Триног. Адже навіть пройшовши горнило війни, у серці завжди залишається місце для простої людської ніжності та любові. Головне, мати поряд із собою того, хто підтримає, і того, кому потрібна твоя підтримка.

 

 

Історія одного героя

Андрій Кабанов, незважаючи на свій юний вік, пережив чимало. Йому ще не було й 20 років, коли у 2014-му пішов на військову службу за контрактом. Що таке АТО і чому воно так схоже на справжню війну, знає не з телебачення. Після закінчення служби повернувся до Івано-Франківська.

 

Спочатку, згадує хлопець, був здивований  тим, що відбувається навколо. Йому здавалось, що потрапив в інший світ, хоча навіть кордону не перетинав. Наскільки цінним є мир та чому важливо його берегти, зрозумів одразу. З’явилось бажання щось змінити, тому і приєднався до «Муніципальної варти», адже разом зі своїми побратимами робить рідне місто спокійним та безпечним. Робота дуже цікава, розповідає Андрій, кожен день не подібний на попередній. Труднощі, з якими зіткнувся, – це недосконалість наших законів. Тобто коли  ти хочеш щось зробити як краще, а законного важеля на це немає. Однак ніщо не змусить хлопця опустити руки. Андрій завжди розумів, що зміни починаються з кожного. Він був та залишається активним франківцем, членом Пласту-НСОУ, виховує молоде покоління українців, бо знає, що завтра доведеться залишити їм найдорожче – нашу державу.

 

Історія одного актора

Фільм «Сторожова застава», який нещодавно вийшов у прокат, став справжнім проривом для українського кіно. Фентезі не просто довело, що в нашій країні можуть робити фільми на зразок Голлівуду, але й зробило відомим франківського актора театру та кіно Романа Луцького. Зйомки тривали 52 дні. За цей час, зізнається Луцький, він навчився спати у поїзді та жити на два міста – Івано-Франківськ та Київ. Веселий богатир Олешко сподобався глядачу, але як і будь-яка слава, для Романа його визнання теж мало дві сторони. Тепер на вулицях в Івано-Франківську все частіше впізнають. Але найбільша популярність прийшла в соцмережах: там у день 50 друзів додається.

 

Луцький радіє, що дружина розуміє усі ці «особливості» професії, проте Роману хотілося б більше проводити часу з малим синочком. Як стверджує сам актор, йому було досить важко грати роль у популярному фентезі, переключитися з гри в театрі на гру екранну. Роман розповідає, що мусив багато чого навчитися, добре опанувати бойове мистецтво. І хоча Роману непросто було поєднати гру в Івано-Франківському драмтеатрі зі зйомками у фільмі, всі українці, особливо франківці, тепер знають актора не лише за знаменитими виставами у театрі, але й за його визначними ролями у кіно.

 

Історія одного мрійника

Програміст та поет Ігор Романчук завжди хотів жити звичайним життям і ніякі захворювання (ДЦП) не були для нього кінцевими діагнозами. Ніколи не дозволяв собі здаватись, не говорив, що це неможливо. Ігор зізнається, що найважче йому доводилось у дитинстві, адже однолітки бували різні, залежно від виховання. Проте впевненість у власні сили завжди рухала хлопця тільки вперед. Він часто згадує, як дитиною, дивлячись на сусідську дітвору, він всупереч усьому вчився їздити на велосипеді. Було чимало невдач і падінь, але він осилив цю «науку». І тепер цей виклик став для нього справжнім хобі.
Романчук відомий, перш за все, завдяки своєму додатку «Дружній Івано-Франківськ».

 

Як розповідає сам Ігор, програму він створив для друзів, які в силу різних обставин не можуть вільно пересуватись містом. У додатку не просто показав наявність пандусів, але й відобразив рівень доступу кожної споруди. Завдяки своїй унікальності додаток отримав визнання не тільки в Івано-Франківську. Його швидко підхопило сусіднє місто Львів. Так з’явилась програма «Дружнє місто». Проте на роботу зі світовими цифровими гігантами хлопець дивиться доволі скептично, адже йому комфортно працювати у рідному місті. Локація не стоїть на заваді справжнім амбіціям, переконаний Ігор. Як би не було, але фізичне здоров’я дає про себе знати: програміст не може повний робочий день сидіти в офісі. Але у вільний час не байдикує: так з’явився Романчук-поет. Кар’єра Ігоря склалась, у нього багато друзів, і він не має часу нудьгувати. Попри свій надзвичайний талант і непересічну вдачу мріє він про звичні речі: тепер хлопець хоче створити сім’ю, мати дітей, бо впевнений: може їх багато чого навчити.

 

Історія одного балкона

Цю історію дізнались від Руслана Марцінківа. Він запевняє, що за два роки на посаді міського голови траплялись різні випадки, перетинався з різними людьми.  Проте саме цей випадок запам’ятався найбільше. Коли у 2016 році реставрували та підсвітили першу пам’ятку, що на вул. Мазепи, 5-7-9, всім у вічі впадав один занедбаний балкон, якого зміни ніяк не торкнулись.

 

Усі взялись нарікати на недбальство чиновників, проте мало хто розумів, що сама власниця квартири не хотіла, щоб місто втручалось у її помешкання. Аж доки випадково не зустрілась із Русланом Марцінківим у коридорах міської лікарні, де мер оглядав ремонт одного з відділень.

 

Бабуся одразу впізнала міського голову і почала обурюватись, чому це той хоче «господарювати» в її квартирі. На щастя, тоді в живому діалозі Марцінківу вдалось пояснити старенькій, що всі витрати місто бере на себе і ніякого клопоту їй не завдасть. Насправді, згадує міський голова, є чимало таких ситуацій,  де самі мешканці не готові і категорично проти щось змінювати. Просто звикли жити так і мають страх, «аби не гірше». Часто зовсім не влада не хоче щось робити, а самі франківці заперечують зміни. І тільки в особистому спілкуванні, не ігноруючи думок мешканців, вдається пояснити людям, як буде краще для них і для міста. А балкон таки відремонтували, і як бонус бабця отримала ще й нові двері.

 

Історія однієї вчительки

 

Як часто ми переймаємось долею дітей, яким не пощастило з родиною. І як мало з нас наважується подарувати цим дітям свою любов, свою сім’ю. Та це не про вчительку початкових класів Віту Хім’як,  яка стала опікуном і мамою своєму учню, сироті Володимиру. Навіть з рідною мамою, коли та ще була жива, хлопчик не відчував радощів дитинства, адже жінка страждала від алкогольної залежності.

 

Володя жив у скруті, в жахливих побутових умовах, мало спілкувався з однолітками, відставав у навчанні. Та попри все пані Віта бачила у хлопчику дитину, якій дуже потрібна допомога. Тому після смерті рідної мами рік тому Володя одразу став членом сім’ї Хім’як. Вчителька вже мала двох дітей і носила під серцем третю.

 

Тепер у родині четверо хлопчиків, і всі вони однаково рідні, незалежно від того, що написано у свідоцтві про народження. З кожним днем Володя ставав приязнішим, спокійнішим, вчився заново бути дитиною, радіти простим речам. У новій родині в хлопчика багато чого було вперше: похід у цирк, сімейна прогулянка, перше святкування дня народження. Те, що для нас здається звичним, для малого Володі стало новим незвіданим світом, у який він зайшов з багажем неприємних спогадів, але яким він крокує без смумнівів, у супроводі безперечної любові нових батьків та братиків.

 

Історія одного гостя

 

Своїми враженнями від Івано-Франківська поділився Євген Галич, лідер гурту «O.Torvald».  «Зараз, перебуваючи в Івано-Франківську,  абсолютно по-новому його собі бачу. Там у Європі – нещодавно мали концерт у Лондоні – ми дивуємось, які це класні та старовинні міста. Але в той самий час не помічаємо свого.  Я подивився щойно на Франківськ, піднявши голову, і бачу його зовсім інакше. Не дивіться тільки під ноги, але розглядайте все навколо. Коли я підняв голову, то помітив дуже красивий Івано-Франківськ.

 

Раніше був багато разів на «стометрівці», але таким я це місто ще не бачив. Я вражений,  як воно змінюється, як на оглядовому майданчику ратуші  ходять люди. Клас! Думаю, що будь-яка Варшава, Люблін, Рига, Лондон виглядають згори так само,  як Франківськ. Тому нам потрібно цінувати своє. Я зараз знову закоханий в Україну і знову закоханий в Івано-Франківськ. Мене часто запитують, чи я хочу переїхати з України і жити десь за кордоном. Ні, не хочу і не зможу ніколи».

 

ЗК


26.11.2017 2671 0
Коментарі (0)

09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1346
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1031
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2049
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3536
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1328
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1313

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

1643

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

477

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1121

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1283
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24241
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

490
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2653
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

598
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1487
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

663
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15359
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

467
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

569
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

1441 2
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

600
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

515