Загалом упродовж січня—вересня, як повідомив Івано-Франківський міський центр зайнятості, на обліку в їхній службі перебувало 8 723 жителі обласного центру.
З них 5 653 мали статус безробітних. На 1 жовтня їхня чисельність скоротилася до 2 790 осіб. Рівень зареєстрованого безробіття в місті становив 1,75 відсотка проти 1,42 відсотка на таку саму дату минулого року.
За сприяння фахівців служби зайнятості впродовж дев’яти місяців вдалося працевлаштувати майже три з половиною тисячі іванофранківців. Як зазначається у повідомленні центру, ефективним механізмом реалізації соціального партнерства між ним та роботодавцями є надання дотацій за рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на створення нових робочих місць для працевлаштування безробітних. Саме таким чином у січні—вересні було влаштовано на роботу 262 безробітних. У тому числі своє перше робоче місце змогли отримати і 26 випускників місцевих навчальних закладів за рахунок дотації, наданої роботодавцям з Держбюджету для працевлаштування молоді, яка здобула вищу або професійно-технічну освіту.
Аналіз структури безробіття в івано-Франківську, власне, навіть не свідчить, а образно кажучи, вже криком кричить про те, що роботу найчастіше не можуть знайти нині жінки та люди, які працювали в органах державної виконавчої влади або ж місцевого самоврядування й потрапили під скорочення чи ж під один з етапів нескінченних у нашій державі реорганізацій управлінських структур. А ще про те, що серед тих, хто не може знайти себе у житті, аж надто великий відсоток — 52,4 — молодих людей, яким, здавалося б, всюди мали б бути широко відчинені двері.
Фахівці івано-Франківського міського центру зайнятості намагаються зарадити цьому, допомагаючи таким безробітним знову стати конкурентоспроможними на ринку праці. Зокрема, організовують для них курси з професійної підготовки й перепідготовки та підвищення кваліфікації. Приміром, до професійного навчання в нинішньому році вони залучили понад тисячу іванофранківців. Варто зазначити, що цей напрям роботи є достатньо ефективним — після навчання 527 із них змогли влаштуватися на роботу.Проте, нітрохи не применшуючи значимості тих зусиль, яких докладають фахівці служби зайнятості, аби допомогти людям, що втратили роботу, заново працевлаштуватися, все ж зауважимо, що лише їм одним, на наш погляд, не під силу справитися з цією проблемою. Тим більше, що багатьом іванофранківцям, якщо розібратися, цього разу просто пощастило, що вони не опинилися на вулиці. Адже за тими даними, які роботодавці попередньо подавали до центру зайнятості, за минулі дев’ять місяців у зв’язку зі скороченням чисельності, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, організацій та установ передбачалось вивільнити 4 224 працівників. Утім, керівникам цих колективів поки що вдалося запобігти масовим звільненням. Фактично за цей час було скорочено 778 спеціалістів та робітників, пише Стик.
Помітнішу роль і в напрямі створення нових робочих місць, і у врегулюванні ситуації на ринку праці мав би, на нашу думку, відігравати виконком міської ради та сам депутатський корпус.
Цілком очевидно, що проблему працевлаштування жінок, яка, до речі, для івано-Франківська залишається достатньо актуальною ще з радянських часів, неможливо вирішити, сподіваючись лише на те, що комусь нарешті таки вдасться знайти і привести у місто одного чи декількох інвесторів, які збудують і запустять нові швейні, трикотажні або ж інші виробництва, де потрібні жіночі руки. Це те питання, яке міська влада мала б настійно ставити перед галузевими міністерствами та урядом, який зрештою відповідальний за ефективне використання трудових ресурсів країни.Водночас на створення нових робочих місць, і це теж питання міської влади, продуктивніше мала б працювати вже створена, в тому числі й за кошти муніципального бюджету, ринкова інфраструктура — бізнес-центр й бізнес-інкубатор, а також напрацьовані міжнародні зв’язки. Сьогодні, якщо вірити розташованій поблизу ратуші інформації, івано-Франківськ має угоди про співробітництво з 23 містами-партнерами. Якщо б із кожним з них було реалізовано всього по одному реальному бізнес-проекту в обласному центрі і, відповідно, у місті-партнері, то це, мабуть, дало б постійну роботу декільком сотням іванофранківців. і, нарешті, місто володіє ще й значним науковим потенціалом, який також варто було б залучити до цієї роботи.
Насамкінець зауважимо, що значно більшої уваги з боку саме міської влади, бо служба зайнятості тут взагалі немає впливу, потребує проблема соціальної відповідальності тих, хто веде свій бізнес у місті. На наш погляд, високий відсоток безробіття серед молодих людей пояснюється не лише тим, що їхні робочі руки нікому не потрібні. Дуже часто бачимо, що відривні талончики на розклеєних на тумбах, а то й просто на електричних опорах оголошеннях «Потрібні на роботу» та «Пропоную роботу», так і залишилися не відірваними. Думається, насамперед через те, що нині дедалі менше стає тих, хто готовий працювати за мізерну плату. Особливо серед молоді.Ми далекі від думки, щоб, як мовиться, всіх чесати під один гребінець. Бо знаємо, що є чимало приватних підприємців, котрі, наймаючи людей на роботу, платять їм стільки, скільки можуть. Але є в івано-Франківську й інші бізнесмени. Ті, котрі за горнятко кави з покупця беруть 12-15 грн. водночас платячи офіціантам у своєму кафе мінімальну зарплату. А є й ще підприємливіші. Ті наймають юнаків і дівчат на роботу з випробувальним терміном, на період якого офіційно їх не оформляють. Коли ж обумовлений час добігає до кінця, молодих людей звільняють, нерідко навіть не заплативши за їхню працю. А на їхнє місце тут же шукають нових.Наразі влада міста має ще достатньо прямих та опосередкованих важелів, які дозволяють «стимулювати» підприємства та бізнес відповідально ставитися до найманих працівників, бути чесними і справедливими в оплаті їхньої праці. інша річ, що цими інструментами вона майже не користується.
А тим часом на допомогу безробітним Івано-Франківська, які б за інших умов могли самі заробляти і для своїх родин, і на податки в казну, а також на дотації роботодавцям, професійне навчання, створення нових робочих місць та на організацію громадських робіт з залученням безробітних, податків за дев’ять місяців виплачено понад 20,4 млн. грн. Для порівняння додамо, що весь бюджет розвитку обласного центру, затверджений міськрадою на нинішній рік, становить 50 млн. грн.
