Семен Глузман: Сьогодні мені страшно

 

Я научился прощать, ничего не забывая. Именно поэтому я остался жить в стране, назвавшей меня особо опасным государственным преступником за мое такое простое и понятное человеческое желание говорить правду. Именно поэтому я легко, без подступающей к горлу ненависти, общаюсь с людьми, сопровождавшими на мучения и смерть моих тюремных товарищей Васыля Стуса и Валерия Марченко. Но у моего желания и умения прощать есть границы, именно поэтому я не стал поддерживать бывших советских политических узников Левка Лукьяненко и Евгена Пронюка в их стремлении увидеть президентом Украины генерала Марчука, руководившего прежде тем самым «политическим» Пятым управлением КГБ.

 

Фото: Макс Левин

 

Давно знаю: ненависть разрушительна. За каждым совершенным актом возмездия следует нарастающая эмоциональная пустота. Удовлетворенная ненависть мешает жить. Но существует иллюзия: виновник твоей боли должен быть наказан, тогда и твоя боль станет легче. Увы, месть действует как наркотик, требует все большего повышения дозы. Несколько дней тому назад телевизионная камера зафиксировала эпизод профессиональной охоты на кроликов. Хорошо экипированные люди с самым современным стрелковым оружием и дорогими оптическими прицелами стреляли по медленно двигающимся мишеням. По безоружным мишеням. Это были не кролики. Люди. Славная была охота, около ста поражений за день. Увидев на экране телевизора только один эпизод отстрела невооруженных людей, я понял: прощать нельзя. Государство, практикующее такие «воспитательные» отстрелы меньшинства с целью коррекции поведения большинства, есть преступное государство. Президент, возглавляющий такое государство, не имеет права на прощение.

 

Но я знаю и такое: этот президент был рукоположен во власть половиной населения моей страны. Что с того, что я за него свой голос не отдал… Мои сограждане захотели сделать его президентом. А он, наш президент, сделал часть моих сограждан профессиональными охотниками, метко стреляющими по движущейся мишени. По любой мишени.

 

Моральная инфляция – естественный закон деспотизма. Случайно, незаслуженно полученная независимость мало изменила нас. Сегодня я знаю: монополия деспотической власти не может быть устранена частично. Вчера это казалось мне возможным. Жестокость общественной системы во многом зависит от того, в какой мере живущие в ней люди убеждены в ее жестокости. Мы, жители Киева, Врадиевки и Львова сегодня в этом убеждены. В отличие от некоторых других наших сограждан мы также убеждены в том, что не следует заменять критерии морали холодными критериями пользы. В связи с этим я задаю себе вопрос, прежде для меня не существовавший: где границы прощения? Нет-нет, я не буду просить ответа у генерального прокурора страны, у первосвященника церкви, у главы государственного комитета по общественной морали, отнюдь не являющегося антиподом «Беркута»… Я должен ответить на этот вопрос самостоятельно. Отчетливо понимая: ненависть действительно разрушительна. И еще: месть – низменное чувство. И такое: в моей стране все еще жива традиция раболепия и страха.

 

Где же они, границы прощения? Или иначе, языком философии: как практиковать терпимость по отношению к взглядам и поступкам нетерпимости?

 

***

 

Мне не было страшно в дни противостояния Майдана и авторитарной власти. Хотя я и не верил в скорую победу справедливости и законности. Я видел, как меняется моя страна, мой народ. Было ясно: прежний режим уходит. Болезненно, агрессивно, кроваво. Победил Майдан. Не политики, присосавшиеся к нему.

 

Сегодня мне страшно. Все те же залгавшиеся ничтожества определяют будущее моей страны. Все те же разнообразные депутаты, озабоченные лишь одним – своим личным участием в будущих выборах. Мстительные, безнравственные ничтожества, легко и просто присосавшиеся к чужой победе. Горькой победе, где в пятнах крови на асфальте и брусчатке не было ни капли депутатской крови.

 

Напрасная победа? Напрасно отданные жизни? Судя по происходящему в парламенте, все именно так. Горько и страшно. Возникшие из политического небытия Рудьковский и Ляшко, Фарион и Мартынюк опять определяют будущее моей страны. Страшное, горькое будущее.

 

 Левый берег


24.02.2014 793 0
Коментарі (0)

06.11.2025
Павло Мінка

На Франківщині ситуація гостра: регіон — один із найлісистіших в Україні, з Карпатськими лісами, які є частиною заповідників. 

1466
02.11.2025
Діана Струк

В інтерв'ю Фіртці представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий розповів, як родини безвісти зниклих можуть діяти за особливих обставин, як громади допомагають їм і що змінилося в системі сповіщення.    

796
29.10.2025
Лука Головенський

Це розповідь про останні роки в Німеччині та загибель гетьмана України Павла Скоропадського.

1946 1
28.10.2025
Вікторія Матіїв

«Немає більшої любові, ніж коли людина віддає життя за своїх друзів», — ці слова з Біблії (Євангеліє від Івана 15:13) найточніше описують Олега Павлишина. Його дружина Світлана Павлишин каже, що саме так він і жив — без вагань залишив усе: родину, спокій, звичне життя, щоб стати на захист України.  

31156
23.10.2025
Вікторія Косович

Як зміниться навчальний процес, за якими факторами поділять ліцеї та чого очікувати вчителям і учням старших класів, Фіртка поспілкувалася з директоркою департаменту освіти й науки Івано-Франківської міської ради, заступницею міського голови Вікторією Дротянко.

8408
20.10.2025
Діана Струк

Про подолання наслідків обстрілу, відновлювальні джерела енергії, атомну генерацію та реновацію, Фіртка поспілкувалася з ректором Івано-Франківського національного технічного університету, професором Ігорем Чудиком.

3503

Чому у світі так багато ненависті та злості? Над цим думали так само багато філософів. Чи теологів, релігієзнавців, чи вірусологів.

590

Доволі поширеною є думка серед практикуючих християн начебто «жінці в дні менструації не можна заходити до церкви, цілувати ікони та причащатися». Ця ідея настільки довго існує, що багато хто вважає  це каноном. І насправді дуже сумно кол

1864

Терміни отримають нові функціональні значення. До прикладу, агресія - експансія. Або, скажімо, архетип - ресентимент, лобізм - резильєнтність, об'єктивність - голізм, мистецтво - війна...Мистецтво - це війна. Це говорить колективна пам'ять. Чому?

1384

Сьогодні ми є посеред переломного моменту в історії. Нові правила гри не просто формулюються, сама гра передефіньовує себе, дає собі нове означення і сенс.

2284
03.11.2025

За даними експертів, те, що одночасне споживання їжі й води негативно впливає на травлення, є міфом.

10411
30.10.2025

Овочі родини капустяних належать до найкорисніших для здоров’я. Дієтологи пояснили, яку користь мають броколі та брюссельська капуста, чим вони відрізняються і яку з них краще додати до свого раціону.

441
26.10.2025

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 30-50% усіх випадків раку можна запобігти завдяки здоровому способу життя, зокрема правильному харчуванню.  

6074
04.11.2025

Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравців сіли за дошку з чорно-білими клітинами і розставили на ній свої війська.

14298
30.10.2025

Отець Юліан Тимчук розповів про історію походження свята Геловіну та пояснив, чому з християнського погляду воно не є «невинною розвагою». 

507
26.10.2025

Як вказують, молитимуться за припинення війни в Україні.

788
20.10.2025

Перша заповідь Закону Божого нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.     

19999
04.11.2025

Актор Івано-Франківського драмтеатру Іван Бліндар зіграв роль Святого Миколая у новому українському фільмі «Вартові Різдва», який вийде в прокат 13 листопада.  

1024
04.11.2025

На саміті АТЕС у Південній Кореї президент Китаю Сі Цзіньпін під час обміну подарунками подарував президенту південної Кореї Лі Чже Мену два флагманських смартфони Xiaomi китайського виробництва.

484
02.11.2025

Китай «західним» розумом і логікою не зрозуміти. Ліберальна західна демократія з її публічністю та відкритістю не притаманна Китаю.

1005
23.10.2025

За кілька останніх днів спостерігаємо різку зміну риторики США щодо Росії. Вперше за другої каденції Трампа США запровадили нові санкції проти Росії, комітет Сенату пропонує визнати Росію державою-спонсором тероризму.

1266
12.10.2025

Після позачергових парламентських виборів влітку 2024 року, які ініціював президент Еммануель Макрон, Франція опинилася у стані хронічної політичної нестабільності. Новообраний парламент розділився на три майже рівні табори.  

1418