Семен Глузман: Сьогодні мені страшно

 

Я научился прощать, ничего не забывая. Именно поэтому я остался жить в стране, назвавшей меня особо опасным государственным преступником за мое такое простое и понятное человеческое желание говорить правду. Именно поэтому я легко, без подступающей к горлу ненависти, общаюсь с людьми, сопровождавшими на мучения и смерть моих тюремных товарищей Васыля Стуса и Валерия Марченко. Но у моего желания и умения прощать есть границы, именно поэтому я не стал поддерживать бывших советских политических узников Левка Лукьяненко и Евгена Пронюка в их стремлении увидеть президентом Украины генерала Марчука, руководившего прежде тем самым «политическим» Пятым управлением КГБ.

 

Фото: Макс Левин

 

Давно знаю: ненависть разрушительна. За каждым совершенным актом возмездия следует нарастающая эмоциональная пустота. Удовлетворенная ненависть мешает жить. Но существует иллюзия: виновник твоей боли должен быть наказан, тогда и твоя боль станет легче. Увы, месть действует как наркотик, требует все большего повышения дозы. Несколько дней тому назад телевизионная камера зафиксировала эпизод профессиональной охоты на кроликов. Хорошо экипированные люди с самым современным стрелковым оружием и дорогими оптическими прицелами стреляли по медленно двигающимся мишеням. По безоружным мишеням. Это были не кролики. Люди. Славная была охота, около ста поражений за день. Увидев на экране телевизора только один эпизод отстрела невооруженных людей, я понял: прощать нельзя. Государство, практикующее такие «воспитательные» отстрелы меньшинства с целью коррекции поведения большинства, есть преступное государство. Президент, возглавляющий такое государство, не имеет права на прощение.

 

Но я знаю и такое: этот президент был рукоположен во власть половиной населения моей страны. Что с того, что я за него свой голос не отдал… Мои сограждане захотели сделать его президентом. А он, наш президент, сделал часть моих сограждан профессиональными охотниками, метко стреляющими по движущейся мишени. По любой мишени.

 

Моральная инфляция – естественный закон деспотизма. Случайно, незаслуженно полученная независимость мало изменила нас. Сегодня я знаю: монополия деспотической власти не может быть устранена частично. Вчера это казалось мне возможным. Жестокость общественной системы во многом зависит от того, в какой мере живущие в ней люди убеждены в ее жестокости. Мы, жители Киева, Врадиевки и Львова сегодня в этом убеждены. В отличие от некоторых других наших сограждан мы также убеждены в том, что не следует заменять критерии морали холодными критериями пользы. В связи с этим я задаю себе вопрос, прежде для меня не существовавший: где границы прощения? Нет-нет, я не буду просить ответа у генерального прокурора страны, у первосвященника церкви, у главы государственного комитета по общественной морали, отнюдь не являющегося антиподом «Беркута»… Я должен ответить на этот вопрос самостоятельно. Отчетливо понимая: ненависть действительно разрушительна. И еще: месть – низменное чувство. И такое: в моей стране все еще жива традиция раболепия и страха.

 

Где же они, границы прощения? Или иначе, языком философии: как практиковать терпимость по отношению к взглядам и поступкам нетерпимости?

 

***

 

Мне не было страшно в дни противостояния Майдана и авторитарной власти. Хотя я и не верил в скорую победу справедливости и законности. Я видел, как меняется моя страна, мой народ. Было ясно: прежний режим уходит. Болезненно, агрессивно, кроваво. Победил Майдан. Не политики, присосавшиеся к нему.

 

Сегодня мне страшно. Все те же залгавшиеся ничтожества определяют будущее моей страны. Все те же разнообразные депутаты, озабоченные лишь одним – своим личным участием в будущих выборах. Мстительные, безнравственные ничтожества, легко и просто присосавшиеся к чужой победе. Горькой победе, где в пятнах крови на асфальте и брусчатке не было ни капли депутатской крови.

 

Напрасная победа? Напрасно отданные жизни? Судя по происходящему в парламенте, все именно так. Горько и страшно. Возникшие из политического небытия Рудьковский и Ляшко, Фарион и Мартынюк опять определяют будущее моей страны. Страшное, горькое будущее.

 

 Левый берег


24.02.2014 932 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2028
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1129
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1276
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1720
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2900 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3994

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1206

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

701

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

464

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1230
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5852
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5393
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10791 2
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1634
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1523
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7667
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1256 1
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

16020
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

599
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1598
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2049
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1944