СДЮШОР Прикарпаття повертається до вищої ліги

- Панове наставники, для того, щоб потрапити до фіналу необхідно було бути першими у чемпіонатівських перегонах. Як вони для Вас склалися, чим запам’яталися?
Ігор Гогіль: - Дня нашої команди все склалося якнайкраще. На турнірному шляху у 18 іграх ми втратили лише 2 очки. Однак попри нашу перевагу, відзначу досить сильний підбір команд-суперників. Це, звісно, колективи не вищої ліги, але доволі пристойного середнього рівня. Відверто слабких учасників не було.
Василь Гуменяк: - У нас початок турніру був невдалим. За його ходом ми тривалий час перебували на 2-му місці – за вісім турів до закінчення чемпіонату відставала від лідера на 8 очок. Але на фініші випередили опонентів на два пункти. Чому так сталось? Восени, перед стартом змагань до нашого складу влилося кілька нових гравців. Мусіли випробувати їх на різних позиціях і десь забракло часу, щоб визначитися з «основою». Саме через це увесь чемпіонат виявився для нас напруженим – довелося наздоганяти конкурентів. Тому кожна наступна гра для моєї команди ставала надважливою. Відрадно, що ніхто з хлопчаків не втратив віри в успіх. Ми знали, що ми сильніші, надіялися що станемо першими. І ця віра в успіх нам допомогла.
- Кілька слів про ваші команди…
Ігор Гогіль: - Зі своїми підопічними я працюю вже дев’ять років. Наша співпраця приносить взаємне задоволення. Ось і досягли вагомого успіху. Мені імпонує серйозне ставлення хлопців до справи. Маю сподівання, що у майбутньому хтось із них гратиме на професійному рівні. А за підсумками цього сезону не став би когось виокремлювати – ми було сильними передусім колективом і командною грою.
Василь Гуменяк: - Наша команда формується вже кілька років. Її основа почала свій шлях до змагань ДЮФЛУ два роки тому з перемоги у «Меморіалі Івана Краснецького». Якраз для подібної підготовки турнір задумувався, слугував і ось його користь та потрібність вже помітна. На сьогоднішній день наша сила у рівності всіх ланок, у їх збалансованості.

- Втім, тріумфувати у чемпіонаті було лише половиною справи. Та і до фіналу шлях ще був неблизьким…
Василь Гуменяк: - Це дійсно так. Турнір першої ліги ДЮФЛ представницький. У змаганнях приймають участь 80 колективів за територіальним принципом. Вони спершу змагаються в чемпіонаті, у групах. За тим 8 переможців груп у стикових матчах визначають квартет фіналістів, який у підсумку виявляє переможця-чемпіона першої ліги.
Ігор Гогіль: - У поєдинках плей-офф нашим командам випало помірятися силами з однолітками з Костопільського спорт інтернату (Рівненщина). Моя команда двічі перемогла суперників – 3:1 та 1:0, а молодші після нічиєї вдома (1:1) святкували перемогу в гостях (2:1).

- Фінальний турнір виправдав Ваші сподівання?
Василь Гуменяк: - Вирішальні ігри відбувалися на Київщині, у Вишгороді. Приємно вразив солідний рівень організації фіналу. Належними були умови для проживання, а найголовніше для гри.
Ігор Гогіль: - Тут важко не погодитися. Скажу більше: мої футболісти, щойно ступивши на поле, були просто вражені його якістю, і попервах аж розгубилися.

- Однак суто спортивна складова виявилася для Вас не настільки приємною. Чому, з яких причин?
Василь Гуменяк: - На моє переконання фінальний турнір з вибуванням є надзвичайно важким, найперше в психологічному плані – у ньому немає права на помилку. Також великою є роль випадку. Було б більше справедливо, якби фінал проводився за коловою системою. Результати усіх без винятку вирішальних ігор засвідчили приблизну рівність колективів – у двох півфіналах переможці визначалися лише у серії післяматчевих пенальті. Наша команда в основний час зіграла внічию із «Шахтарем» з Кривого Рогу – 2:2, а зате влучніше пробила 11-ти метрові – 5:4. У вирішальному двобої ми нічим не поступалися супернику, але він використав свій єдиний шанс, а ми – не змогли. Хоча відзначу столична команда має в своєму складі хороших, фізично міцних гравців.
Ігор Гогіль: - Що вже казати про свою команду: не програвши жодної гри ми у підсумку лише четверті. У півфіналі ті ж 2:2 у протистоянні з ДЮСШ «Ворскла» Полтава і програш по пенальті. А у «бронзовій» суперечці – нульова нічия з спартаківцями Сімферополя і схожий підсумок у «лотереї». Не пофортунило, хоча реально могли претендувати на загальну перемогу. Це пізніше визнавали всі, але нам від того не легше.

- Як вдалося заспокоїти дітей після таких драматичних поєдинків?
Ігор Гогіль: - Тут і самому заспокоїтися було вкрай важко. Можливо я десь у чомусь також припустився помилки. Адже ми були сильнішими і у жодному разі не мали доводити справу до одинадцятиметрових. Нелегко було віднайти для дітей потрібні слова…
Василь Гуменяк: - Все пізнається у порівнянні. Коли упродовж чемпіонату ми у важкій боротьбі випередили суперників, а у «пульці» дісталися фіналу – це вже успіх. Найголовніше – наші команди повернулися до Вищої ліги. І сьогодні за підсумками сезону серед 80-ти претендентів одна з них друга, інша – четверта. Інша справа, ми поступилися у фіналі і це засмутило. Були і сльози… Але до самовіддачі обох команд, бійцівських якостей, характеру – жодних претензій.
- Якими наразі є новітні тенденції у розвитку дитячо-юнацького футболу, що їх виявили вишгородські фіналі? Як на фоні інших колективів виглядають наші команди?
Василь Гуменяк: - Четвірки обидвох вікових груп були рівними за силою. Вирішальною була кожна зустріч і всі вони пройшли у безкомпромісній боротьбі. Спостерігається намагання команд грати у швидкісний футбол – стрімко вести перехід від оборони до атаки і навпаки. Найперше, дитячо-юнацький футбол додав у швидкості, гравці стали технічнішими і фізично міцнішими. Приємно, що ми на цьому фоні не поступаємося кращим командам.
- Попереду вищолігові випробування. Як до них готуватиметеся, з чим підходите, які очікування?
Ігор Гогіль: - Це моя випускна група. У вищій лізі вже виступатимуть інші. Звісно, нові змагання потребуватимуть нової уваги. Школа потребує кращих умов для підготовки, зокрема полів. У вищій лізі буде непросто хоча б з тієї причини, що заявити для участі треба буде не дві команди, як зараз було, а вже – чотири. Разом з тим непокоїть те, що випускники нашої школи тут, вдома, не мають змоги повноцінно рости і вдосконалюватися у футболі. В області немає професійної команди, СДЮШОР немає власного колективу в обласних змаганнях. Куди далі йти цим дітям, для кого і для чого працюють тоді наші кваліфіковані тренери? Приміром наші колеги з Полтави розповідали, що їхніх вихованців, що пройшли подібні ДЮФЛівські змагання, вже залучатимуть для підготовки в команду «Ворскла» (U-19) чи до дублюючого складу. А наші хлопці, повірте, не гірші.
Василь Гуменяк: - Розуміємо, що вищолігові змагання – турнір дещо іншого рангу практично в усьому – в організації та підходах до роботи, в майстерності та суперниках. Маємо не стояти на місці. Прагнутимемо підсилення бодай у кожну ланку по гравцеві чи на певні позиції, щоб підвищити рівень майстерності команди та конкуренцію. Із суто організаційних моментів: до початку хотілося б провести навчально-тренувальний збір і навіть не один. Спершу маємо у планах виїхати на турнір у Вістову. Другий розраховуємо зіграти у серпні, ближче до старту. В цьому аспекті сподіватимемося на допомогу дирекції школи, а також дієву увагу та підтримку владних структур чи спортивних підрозділів. Адже наразі ми єдина спортивна (футбольна) школа у краї, що виступає у турнірі вищої ліги. При належному ставленні до наших потреб, впевнений, статистами наші команди не будуть. Навпаки, ставитимемо завдання знову пробитися до фіналу. Як вже вийде – побачимо за рік.

 

- Василю Юрковичу, за підсумками фінального турніру вашого вихованця було названо серед лауреатів…
- Так, Артура Цюцьмаця було проголошено кращим голкіпером фінальної частини. На турнірі також були висококласні воротарі, тому перемога нашого хлопчини має особливу цінність і вагу. Я радий за Артура. В перспективі, сподіваюся, він має стати хорошим стражем воріт. Його сьогоднішнє визнання – це насамперед оцінка його відношення до футболу, його серйозного ставлення до роботи. Але ця нагорода – є заслугою усієї нашої команди, нашої школи.