Сансара, як важливий момент означення саме життєвоі буденності. Саркома, як кінець в кінці, те, що в кібернетичній механіці можна окреслити варіантом негативного "не", полюса "-"тим , що апріорі не сприймається мозком та звивинами,хоча підсвідома корка полюбляє й харчуєтьсятим доволі потужно.
Думки, як негативно-позитивні, можна, як і усіляку філософію звести до прямого питання, на штиб, "що з тим робити та й робити взагалі, однак, якщо робити, тоді як?". Перше рецептура, це, по-перше, задіювання суто практичне, вдруге, примноження та Редукування, примноження є як і ментальним, соціальним чи бодай метафізичним. Примноження буде спонукати до помилок, але без помилковості _ не може бути будь-якого просування, як еволюційного так і духовно-репродуктивного. До того ж сама феноменологія Розчарування - як ілюзорне Зерно, не суто метафізичне, й не підприроднє.
Згадується перечитування Адорно, важке й максимально темброване,не менш містикувате за хайдеггерівське. Хоча вони жили однією епохою, як Платон і Арістотель; але Хайдеггер ніколи не реагував на критику Адорно, навіть коли Адорно написав на нього цілий критичний опус, Мартін під час відкритого обговорення запитав:"а хто такий Адорно, в кого він навчався?" Йому сказали, що в Корнеліуса. А хто такий той Корнеліус??? Зрозуміла реакція - маловаговик, відповідно, реакція нульова. Сам Хайдеггер був учнем Гусерля й там була надсистемна конструкція цілого вчення Мартіна.
Адорно критикував Всіх й Усе, навіть самого себе, бо йому важлива була будь-яка Неформативність й Невідповідність, пошук несистемного. Для Адорно , як і для ще одного генія , важливим є пошук Практичного Користання Свободою та Форм. Це добре.
Маркузе критикував Культуру й Етику й все системне, як і Адорно - кожен в свій персоніфікований Метод й можливості , зокрема розміфовування Культури як Репресивноі Машини.
Культура репресивна й нещадна, бо головною метою є Служіння пафосне й самовіддане, жертовне й голодне, за неі можна й померти, хоча чи вартим є теє жертвопримноження. Культура вбиває саму культуру тіла - розумники вигадали практики йоги та трансцендентального дихання, треба множити й засіювати зерням морфологічного та зміфонаного - а так хочеться просто жити. Культура культурою, а за все треба платити й за відпочинок й за туристичні мандри й за самотні майстерні, й семінарні презентаціі.
Це породило тисячі наслідувань, з'явились хіпстери, хіппі та бітніки, котрі принципово вступили в опозицію до системного поневолення та декларували абсолютно відмінний погляд та розуміння самого Часу та про-живання в ньому.
Для системноі Культури важливим є твоє-моє перебування в світі в Формі square /цеглинка/, такого собі елементу будівельного самого будівництва Культурних споруд. Потім з'являється філософія Дерріда та Лакана із більш грунтовним ламанням у Формах Диструктиву-Деконструктиву, котрі були важливою вакцінацією в період пошуку Нових Форм та поглядів. Розкладання великоі Форми набільш меньші цеглинки для розкриття нового бачення та можливості подальшого просування .
Всеодно ця опозиція є теж формою усамітненого вольвого споглядання самого ж себе з окремого ракурсу, але людина сама по собі нічого не варта й потрібно шукати варіанти соціального маневрування із меньшими жертовностями.
Людинасамапо собі нічого не варта.
Людина має уникнути Суб'єктивності.
Про це впевнено заявляв сам Кант в критиці самоі преамбули та сенсу Мистецтва й Культурив цілому. Тільки одне- Уникнення ізольваного Понятійного розуміння Речей та Явищ. Тільки нові Форми.
Природа продукує щодня нові форми та організми й мікроорганізми.
Людина мусить наблизитись до Абсолютних Структур через деконструкцію та глибинну критику.
Згадаймо Платона - його означення Ідеі як Самодостатньоі Сутності чи нещодавного Лакана, котрий взяв, як і Адорно , принципи Прокрустового Тотожнення - теж гвалтування: ототожнення нетотожнього- складно й нецікаво.
Потрібно писати листи своім Ангелам, вони зафіксують наші бажання в Небесній Канцеляріі.
Природа приймає комети й метеорити й з ними нові мікроорганізми, природа волає нових форм через невпинний Мутагенез , й Дарвін тут ні до чого.
Чи був взагалі Дарвін.
Природа хижацька за суттю й харчується смертями та народженням - кібернетичним Балансом.
Культура теж балансує.
Утилізатор працює невпинно...
Мільйонні дискурсні сміттєзвалища та жертви.
Я буду жити Вічно.
Я є Вітром й Вогнем.
Я є Сонцем.
Я є Буттям.
Я є носієм Божого Світла.
Я є формою нового сприйняття.
