Ровером Карпатами: Рахів – Ворохта – Верховина – Косів – Коломия

 

j7RYlqa9VMA

 

Нарешті в мене з’явилось натхнення написати пару слів про свої майже тижневі “походеньки”… Почалось все з того, що я вже кілька років носився з ідеєю проїхатись ровером по Карпатам за маршрутом Рахів – Ворохта – Верховина – Косів – Коломия. Бажаючих їхати зі мною назбиралось аж НУЛЬ, тому я трохи підлаштував маршрут та дати під Черемош-фест.

 

Отож, вийшло, що 23.07 вигрузився я з потяга в Ясіні і далі поїхав ровером в сторону Верхнього Ясеніва (Верховинський р-н), де мав відбутись фест. За кілька днів до того, я необачно перепрошивав телефон і в найнеобхідніший момент (на початку подорожі) мій телефон пішов “у нєсознанку” разом із картами та треками. Довелось їхати за наводкою аборигенів, хоча загалом маршрут я пам’ятав. Але один момент пропустив – замість того, щоб проїхати Яблуницький перевал і вже там зрізати через село на Ворохту, я поспішив і звернув з траси ще у Лазещині. Розпитуючи місцевих про можливість проїхати, відповіді були різні, але бажання побачити всі старі австрійські залізничні віадуки переважила, тому я поїхав навпростець. Тільки потім я зрозумів, що дарма це зробив (або ж дарма не взяв паперових карт).

 

Грунтовка в кінці села закінчилась і перетворилась на стежку, стежка ж потім перейшла у потічок, потім же не було нічого, але з наполегливість впертого віслюка із груженим ровером я таки вийшов на “цивілізацію” – пункт охорони залізничного тунелю. Один з охоронців, мабуть, страждає топографічним кретинізмом, бо напрямок, в якому він вказав був абсолютно протилежним тому, що мені треба був. Згаявши майже годину тільки біля того тунелю я знову повернувся і інший охоронець мені вже нормально пояснив, як звідти вибратись на село Вороненко – через тунель під коліями, а потім на гору. Я так і не зрозумів, чи була там колись дорога, чи то тунель для потічка зробили спеціально, але “найвеселіше” було пхати з останніх сил ровер з речами під круту гору. До цього приплюсувати, що питна вода в мене вже закінчилась,а сонечко палило по-повній і температура повітря була добряче за 30…

 

Мої страждання закінчились, коли я все ж таки виліз на гору, звідки вже починалось село Вороненко. В мої плани то не входило, але краєвиди звідти відкриваються чудові. Набравши води в першій же хаті, я вже спокійно міг спускатись вниз до Ворохти грунтовкою, яка йшла вздовж залізниці та старих мостів. Зайняв в мене той під’йом близько 5 годин при відстані менше 20 км.

 

Зате вже у Ворохті я спокійно пообідав і тішив себе думкою, що решта дороги буде трасою. По дорозі залишалась ще одна більш-менш серйозна перешкода – Кривопільський перевал, але перепад висот до нього не такий вже й великий, тому жодних проблем із ним не виникло, тим більше, що три місяці до того я вже їхав той відрізок ровером. Після перевалу ж вся дорога була вниз, тому залишалось тільки вчасно оминати на швидкості ями на дорозі, через які дихає наша українська земля або ж гальмувати майже до зупинки в тих місцях, де асфальт сходить весною разом із снігом.

 

Добрався я до місця проведення Черемош-фесту вже ввечері та знову відчув всю примхливість карпатської погоди – тільки но я добрався до Верхнього Ясеніва, як зарядив хороший літній дощ. Добре, що було де перечекати його разом із ровером, бо мав би всі речі мокрі. А вже відразу після дощу доїхав 500 метрів до наметового містечка Черемош-фесту, де мене зустріли як “свого чувака”))

 

Про Черемош-фест накатаю інший пост, але згадаю, що під час фесту був велопробіг вздовж річок Білий Черемош та Пробійна. Загалом маршрут мав бути від фесту і до села Пробійнівка до однієї з тих гидотних міні-ГЕСів, які вбивають всю екосистему Карпат та назад (близько 75 км), але завдяки прикордонникам та їхньому ГАЗ-66 цю відстань вдалось скоротити до трохи більше, ніж 40 км. Відразу скажу – і не дарма, бо навіть під кінець тих 40 км я все одно отримав тепловий удар. Учасників велопробігу було аж двоє! Але на наступний рік треба буде це питання краще продумати та організувати.

А вже після закінчення фесту, в понеділок (27.07) мене чекала дорога. Свій початковий маршрут я змінив і вирішив їхати з Верхнього Ясеніва на Вижницю через Буковецький перевал та Косів.

Підйом на перевал до того я вважав складним, адже попереднього разу навіть з порожнім я виїхати не зміг – доводилось штовхати ровер до вершини. Але переключившись на першу передачу і повільно, в своєму темпі рівно за пів години я спокійно виїхав на перевал. Зупинка на чай біля магазинчика на перевалі – це вже маленька традиція. А далі – спуск на Косів. В саме місто я не заїжджав, а відразу пішов по окружній. Потім же через Кути та Старі Кути виїхав на міст через Черемош (який вже був значно більший, ніж біля фесту) і заїхав у Вижницю.

Дочекався дизеля на Чернівці та доїхав до станції Неполоківці. Там вигрузився та поїхав ровером на Заліщики через Кіцмань. Нічого особливого не відбувалось, але може то й на краще. За кілька кілометрів перед Заліщиками можна було звернути з траси і заїхати у село Хрещатик, звідки відкривається чудовий краєвид на дністровський каньйон та “помідорну столицю”, але сонце вже зайшло і швидко темнішало (та і я трохи втомлений був вже), тому сподівань на хороші кадри вже не було. Зате протягом мого виїзду Дністер став 4ою річкою, в якій я купався)
Вечеря в піцерії у Заліщиках, чай, очікування на вокзалі, упоротий “фєном” наркоман там же і, нарешті, дизель до Тернополя…

Зранку 28.07 я вже був у Тернополі і довго не витрачаючи час, відразу з дизеля чкурнув на Хмель. Перші пару десятків кілометрів їхав нормально, але потім відсутність сніданку дала про себе знати і крутити педалі стало важко і навіть ліньки. Тому дотягнувши до Волочиська, посьорбав мівіни та чайку і став чекати електричку на Хмель…

Ночував в наметі на фесті, а саме під час дороги ним не користувався – з 27го на 28е спав в дизелі Заліщики – Тернопіль. Він відправляється о другій ночі, але загрузитись можна раніше. А в Тернополі був майже о 7ій.

От так і закінчився мій перший автономний виїзд, хоча саме по дорозі я в наметі не ночував, тільки на фесті. Загалом відстань вийшла близько 240 км, що ніби не так вже й багато, але зважаючи на стан доріг в Карпатах (і не тільки) – трохи є. Та і невеличкий шматочок повного бездоріжжя, на який пішло кілька годин – теж потягнули добре сил.

Але, незважаючи на всі дрібні негаразди, я задоволений!

 


02.09.2015 5137 0
Коментарі (0)

18.09.2025
Діана Струк

Чому ми хворіємо з настанням осені та чи є ефективними народні методи профілактики хвороб, журналістці Фіртки розповіла імунологиня, доцентка ІФНМУ Галина Курилів.

507
16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

445
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1721
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1432
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1392 1
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1266

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

492

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

541

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

780

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1842
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

217
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1266
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

749
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

206
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1434
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

1016
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1579 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

393
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

563
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1221
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1531
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

1028