Ростислав Держипільський відверто про "Гамлета", “Porto Franko Gogol Fest”, ревність дружини та нереалізовані мрії

 

https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/12814324_659740430832316_3019924981213037597_n.jpg?oh=2d0396b82372452b03ef48d78a581daa&oe=59601A25

 

До Дня театру Фіртка поспілкувалася з художнім керівником Івано-Франківського драматичного театру Ростиславом Держипільським, який є успішним, відомим як в Україні, так і у світі, театральним режисером.  Його  знають як режисера-новатора, здатного синтезувати «свій» театр, заснований на національних традиціях та європейських, новітніх засобах вираження. Вистави Держипільського завжди викликають резонанс у колі професійної театральної  критики, підтримують високий статус та авторитет Івано-Франківського академічного театру.

 

Вас багато хто називає феноменом українського театру. Зокрема, через те, що Ваші вистави відзначаються неординарністю. Беззаперечним доказом цього є нео-опера «Гамлет». Як саме зародилося таке трактування, як народилася таке ідея?

Я неодноразово казав, що особисто в мене такої амбіції, - що от я такий крутий, хочу поставити такого крутого «Гамлета», - ніколи не було. Найперше продиктував нам постановку простір. Я разом з одним із композиторів, Романом Григорівим, зайшли у наш підвал і подивилися, що маємо надзвичайний простір. Він сказав, що напише мені щось. Ввечері ми вже сиділи, говорили з Олексієм Гнатковським, який виконав головну роль, і слово за словом, вирішили ставити «Гамлета».

 

У цій машинній залі вже є плити, там є відповідні ситуації. Мені зразу в голові намалювалося, що це є усипальниця, що це кладовище датських королів і від цього вже пішла концепція. Якщо ти правильно задаєш концепцію, то далі текст розкривається, багато речей починають працювати вже на ситуацію.

 

Дякувати Богові, що в мене з геніальним композитором сучасності, Романом Григорівим, абсолютно співпало бачення, - я йому казав, що і як я це бачу, що мені потрібно, - він мені приносив музичний матеріал, який я хотів.

 

А далі в мене є своя специфіка. У більшості випадків я намагаюся десь їхати. Мені потрібно побути одному певний період. Часто це не в Івано-Франківську, а десь далеко на морі, де я закриваюся сам, думаю і пропрацьовую все і приблизно за тиждень можу приїхати з готовою концепцією тої чи іншої вистави .. Саме так було і з «Гамлетом». А далі вже важка робота…

 

Також, ми зібрали надзвичайно потужний зірковий склад акторів. Було дуже цікаво дивитися, як вони намагаються, в хорошому розумінні, один одного переграти, - це була величезна навала таланту, енергії, геніальності…

 

Величезною складовою є переклад Юрія Андруховича з купою монологів, купою речей, які раніше ніхто не вловлював.

 

Кому ще пощастить побачити «Гамлета» Ростислава Держипільського?

Насправді нас вже задовбали, також в хорошому розумінні, з Києва. Ми десь анонсували приїзд на 29 березня, але не поїдемо, бо не до кінця мене задовольняють ті локації, які я дивився. Зараз я настільки усвідомлюю, що це серйозний продукт, що не хочеться його якось спопсити чи знизити планку. Я шукаю належну локацію.

Ми вже почали подавати заявки на фестивалі. Так, наприклад, в Гданську надзвичайно зацікавилися шекспірівським фестивалем. Ми послали заявку, але, як виявилось, трішки запізно, бо в них вже була домовленість з якимось колективом з України. Тобто тут так складається, що ми когось змушені будемо вибити чи виступимо додатково – це зараз обговорюється. У нас вже сформований пакет документів з відео та презентаціями, який плануємо подавати на фестивалі.

 

На що чекати тепер. Які ваші плани?

Ще майже за рік до «Гамлета» в мене зародилася ідея попрацювати над Стефаником. Зараз це в активній фазі, ми поновлюємо роботу. В головних ролях будуть унікальні люди: Наталя Половинка – лауреат шевченківської премії, керівник Львівського муніципального театру «Слово і голос», - вона буде в головній ролі та Олег Цьона – актор Львівського театру імені Леся Курбаса. Зіграють вони разом з нашим наймолодшим поколінням - випускниками Прикарпатського національного університету та акторами театру. Стефаник справді геній, в якого в одному реченні можна відчути усю трагедію чи драму покоління. Звичайно, він також актуальний сьогодні. Тому зараз ми працюємо над Стефаником.

 

Вам вдалося вивести Івано-Франківський драматичний театр на зовсім інший рівень. Чи запрошували Вас ставити вистави чи очолити інші українські або закордонні театри? І чи залишитеся в Івано-Франківську?

Були в мене запрошення. Після «Солодкої Дарусі» та «Нації» мене вже запрошували у Київ та закордон.

В мене немає амбіції нереалізованого режисера. Дякувати Богу, я реалізований тут. Я щасливий в тому, що я ставлю те, що хочу, те, що мені дається, - тобто мені не треба думати, що я маю поставити, - я можу і не ставити. Тому, я ставлю те, що мене прикликало. З іншого боку, поїхати кудись – це треба мінімум як на два тижні залишити такий великий організм, як Івано-Франкіський драматичний театр. Коли на тиждень-два їду, то тут накопичується багато ситуацій, які потім тяжко розгрібаю.

Тому, я завжди відмовлявся і не шкодую про це. Звичайно, що час від часу виникають пропозиції очолити – це питання відкрите, але я поки що не розглядаю такий варіант.

 

Чи не виникало у вас бажання після стрічки «Жива» повернутися до роботи актора?

Я був актором, я знаю що це таке. Звання заслуженого артиста України, я отримав до того, як став директором. Коли очолив театр, свідомо розумів, що це важко поєднувати, бо десь мусиш халтурити, - а я не люблю халтурити.

Що ж стосується кіно, - то я не шкодую, - це дуже цікавий досвід. Буде можливість ще десь попрацювати – то буду. Але зараз вже все, воно відбулося і я дивлюся вперед. Є такий дуже важливий закон: коли ти репетируєш у виставі, то ти повинен закохатися в партнерів, режисера, матеріал, вистава вийшла – потрібно вміти все відкласти і дивитися вперед, бо завтра будуть нові ролі, новий матеріал, режисер і вони мають для тебе стати найголовнішими. Тому, кіно відбулося, - воно в минулому, а я дивлюся вперед.

Чесно кажу, що я не відкидаю кіно, - воно може бути, - а може і не бути. Я взагалі після школи хотів поступати на кінорежисуру – це було моїм першим бажанням. Але це був початок 90-их років, страшна ситуація, коли і в кінематографії і в театрі була пустка. Десь тоді в мене так склався шлях. Але все в Божих руках, все може бути...

 

Чого сьогодні не вистачає українському театру?

Я раніше казав, що не вистачає чогось сучасного. На мою думку, зараз народжується багато хороших вистав, з’являється багато талановитих молодих режисерів, які намагаються працювати і працюють по-новому. Тому казати, що немає зараз цього – нечесно і неправильно. Є декілька, на мою думку, режисерів, які вже відбулися. Сьогодні держава має надавати активну підтримку театру. Вона теж починається, вона є, - але це потрібно плекати і підтримувати. Я думаю, що все в нас буде добре.

 

Ще одним Вашим дітищем є фестиваль сучасного мистецтва “Porto Franko Gogol Fest”. Чи буде він цього року радувати гостей та мешканців міста. І чого чекати?

Останні місяці залишалося відкритим питання чи взагалі він буде в цьому році. Зараз вже завершуються переговори з організаторами і спонсорами. Я розумію, що він буде. Зараз ми узгоджуємо останні нотки, ставимо останні крапки над «і». Люди вже працюють над тим, щоб підібрати контент, майже сформована команда кураторів. І як тільки остаточно дійдемо до того, що в нас є, тоді стартуємо. Попередньо це буде 14-18 червня. Всі деталі згодом.

(Як стало відомо Фіртці вже після інтерв'ю, цьогорічний фестиваль буде вже без "ГогольФесту". Буде Фестиваль фестивалів "Порто-Франко". Розглядається також варіант назви Фкстиваль "Porto Franko Шевченко Фест", як реакція на заклик Володимира Малковича в промові на врученні Шевченківської премії нового погляду і прочитання Тараса Шевченка як молодого і сучасного на той час поета і художника).

 

Театр забирає у Вас дуже багато часу. Чи ревнує Вас сім’я до сцени?

Звичайно, що театр забирає дуже багато часу – це така друга територія, на якій я більше перебуваю, ніж у сім’ї. Це викликає ревність у дружини. Але вона раніше була актрисою, колись ми разом працювали у театрі, де й познайомилися, тому вона знає, що це таке, – у цьому мені пощастило. Більше того, на певному етапі, коли я очолив театр, я радився з Галею, я довіряю її смаку та баченню. Дружина для мене завжди була порадником у всіх питаннях. Я дуже вдячний їй за те, що перші роки, вона була для мене тилом та підтримкою. Я розумую, що десь її вже замахує, що мене нема вдома. Зараз вона, теж на керівній посаді, в ОДТРК "Карпати", багато речей вона зрозуміла і бачить, як багато часу це забирає.

На якомусь етапі я пошкодував, що на сімейній нараді ми вирішили, щоб вона йшла на цю роботу, адже це геть багато часу забирає і немає коли займатися дітьми, а, на мою думку, - це найголовніше. Намагаємося зараз шукати баланс – десь вдається, десь ні…

Дружина перший мій рецензент, вона приходить на вистави. Більше того, вона до того все знає, ми з нею проговорюємо це вдома. Довго я не хотів, щоб діти ходили в театр, адже багато вистав "дорослих". Зараз мої діти вже почали відвідувати вистави.

 

Ви строгий керівник?

Я різний - буваю дуже строгий, можу і кричати, стаю нарваний. А взагалі, - дуже добрий і люблячий. Я думаю, що я справедливий, для мене це надзвичайно важливо – якщо я строгий, то це має бути справедливо. Мене треба дуже довести, щоб я був звіром, але буває)))

 

Про що мрієте?

Мрії мають здатність збуватися і в мене в тому числі. Є мрії, які реально я розумію, що вони можуть здійснитися, швидше це називаю візуалізацією. Я про них думаю, думаю… і вони збуваються.

Давним-давно я захотів мати свою хату, щоб був свій кабінет, щоб я міг вийти два-три метри на травичку, мангал і так далі. Є й такого плану мрії… Я над ними працюю роки.

Що ж стосується театру – то я мрію, щоб Івано-Франківський драмтеатр став центром театрального мистецтва в Україні та Європі, щоб сюди з’їжджалися подивитися найкращі здобутки мистецтва. Я мрію про це і ця мрія вже поступово втілюється в життя, адже для багатьох акторів за честь попрацювати у наших виставах.

Найбільша мрія сьогодні, - щоб Україна, яка того варта, стала найкращою у світі.

 

Спілкувалася Лілія Горковенко


Коментарі (0)

01.12.2021
Сергій Білий

В міру глобального потепління зими в нашому регіоні все менше радують снігопадами та морозами. Тепла безсніжна зима – колись прикрий виняток – сьогодні поступово перетворюється радше на загальне правило. І якщо, скажімо, для міських комунальних служб такі метаморфози – в радість, то для туристів – це справжній жах... Фіртка знає, що робити пересічному туристу, якщо зима є не лише безсніжною, але й теплою.

314
26.11.2021
Ігор Марковський

Окрім партійних тем Фіртка також обговорила скандал навколо зриву операції по захопленню вагнерівців, як впливає ситуація на білорусько-польському кордоні на Україну та чого очікувати місцевим громадам від бюджету 2022 року.

1140
22.11.2021
Уляна Мокринчук

Фіртка підготувала ТОП-10 місць, де можна не лише поплавати в басейні, чи спуститись на лижах, а ще й помилуватися водоспадом, напитись справжньої мінеральної води, а також створити керамічний виріб своїми руками.  

1781
19.11.2021
Сергій Білий

Україна – яка вона? Таке питання поставив собі Іван Марк – хлопець з нині окупованого українського селища Чорнухине, що на Луганщині.  Для того, щоб дізнатися відповідь, чоловік пройшов пішки всю нашу країну від крайньої точки на сході до її кордонів на заході. Заходив і до Івано-Франківська, де з ним вдалося поспілкуватись кореспонденту Фіртки.

3648
18.11.2021
Дмитро Сінченко

Руслану Марцінківу не випадає нарікати на попередників чи скидати відповідальність на «парламент», адже рік тому він вдруге здобув посаду міського голови Івано-Франківська, а заразом і монобільшість у міській раді. То ж немає й об’єктивних перешкод для виконання передвиборчих обіцянок. «Фіртка» спробувала з’ясувати, якою мірою очільник міста втілює у життя передвиборчі обіцянки.

3252
17.11.2021
Мар'яна Цимбалюк

Фіртка розпиталася Ігоря Бабинюка, директора Івано-Франківського міжнародного аеропорту, які нові компанії здійснюватимуть авіарейси в Івано-Франківськ, чи будуть літати іноземні лоукости, що сталося з МАУ, яким чином влада та концесіонери перезавантажать роботу летовища.

3230

Доля фільму «Дім Gucci» така ж карколомна, як його сюжет. Він відображає життя своїх головних героїв, які не завжди знали, чи вони у даний момент на верхів’ї ними ж майстерно створеної хвилі, чи їх випадково винесло на гребіть цунамі? Яс

1144

Як показує жорстока реальність, жодна будівля не гарантована від знесення під новітню забудову чи руйнівної радикальної «реконструкції». Тому як тільки почув, що будівля за адресою Чорновола, 122 загрожена потенційною новобудовою, одразу ж вирішив описати її «поки не пізно».

15134 2

Каденюка я тоді ще не знав і не міг припустити, що колись з ним познайомлюся. Але мене пройняла немислима гордість, коли на екрані телевізора човник набирав висоту. Зараз навіть не можу повісти, що мене так розпирало. Мабуть, відчуття, що українці теж сучасні та серед них є люди, які готові заради своєї держави на звитягу. Політ у космос на ту пору ще нагадував лотерею.    

2144

Добрий шматок нашого життя минув у системі переконань, що посуду має бути два види. Перший, то звичайні горнята і банячки, якими ми послуговувалися у щоденному побуті. А в паралельній радянській реальності ще існував посуд з серванта у вітальні.

3125
23.11.2021

Для хорошої роботи мозку потрібно правильно харчуватися, а саме – регулярно вживати продукти, які живлять мозок всіма необхідними речовинами. 

1316
11.10.2021

Напередодні зими чимало господинь заморожують сезонні овочі та фрукти, щоб завжди мати під рукою необхідні інгредієнти для приготування страв, а особливо десертів. І якщо деякі продукти та після заморозки не втрачають свій звичний смак і вітаміни, як, наприклад, малина або полуниця, то інші, навпаки, стають непридатними до вживання. 

6987
29.07.2021

Що краще: консервувати, сушити чи морозити? Відповідь на це питання залежить від типу й кількості сировини та ваших ресурсів, як-от часу, грошей, та місця в морозилці та коморі.

15934
19.10.2021

Понад 200 учасників із 12 парафій Івано-Франківської Архієпархії відвідали обласний з'їзд спільнот "Українська Молодь - Христові", який відбувся у суботу 16 жовтня, на парафії Введення в Храм Пресвятої Богородиці, що в с. Боднарів Боднарівського деканату. Цьогоріч подія присвячена 88-річниці від дня заснування спільноти.

5596
17.10.2021

Церква у Новій Липівці – це реставрована дерев’яна німецька кірха, яку збудували у 1904 році. До 1939 року тут жили німці у тодішньому присілку Сітауеріка.  

7063 1
04.10.2021

Розпочалася зустріч із Божественної Літургії, яку очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співслужінні ректора семінарії прот. Олексія Данилюка та численного духовенства.    

7403
19.07.2021

Предстоятель Православної церкви України Блаженніший Епіфаній освятив розписи кафедрального собору Преображення Господнього Коломийської єпархії.

16574
10.11.2021

Палац культури імені Гната Хоткевича у Львові, як і район, у якому він розташований, переживає період змін і оновлення. З 2018 року тут почалась ревіталізація та пошук нової концепції культурного центру.  Палац, що побудували спільнокоштом майже 100

2908
02.12.2021

Відповідний законопроєкт вніс на розгляд Верховної Ради Володимир Зеленський, про що він повідомив сьогодні у щорічному посланні до депутатів та українського народу.

114
16.11.2021

Відповідне рішення ухвалив 15 листопада з’їзд політсили.

2165
11.11.2021

Кабінет Міністрів України затвердив склад Комісії з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.  

2787
08.11.2021

Зі слів речниці, чинний голова партії Олександр Корнієнко прагне цілковито зосередитись на роботі першого заступника голови Верховної Ради України, а відтак вирішив скласти повноваження голови партії.

3113