Церква Зішестя Святого Духа датується 1598 роком і є однією з найдавніших сакральних споруд України. І не лише України. Подивитися на унікальний храм, збудований без жодного цвяха, приїжджають туристи з цілого світу. Експерти ЮНЕСКО були вражені давністю та автентичністю української церкви, адже таких дерев’яних об'єктів у світі залишилось небагато.
Відколи церква у Рогатині увійшла до списку світової спадщини ЮНЕСКО, гостей буде ще більше. Цей факт неабияк надихає місцеву владу та працівників музейного комплексу, до якого церкву включили ще у 1983 році. Як пише Галицький кореспондент, храм Зішестя Святого Духа серед восьми українських церков, які включили в ЮНЕСКО, сьогодні у найкращому стані. Великою мірою завдяки зусиллям фахівців та розумінню громади. Проблем та потреб вистачає, але вони виглядають більш реальними для вирішення, ніж у багатьох інших українських храмах. Приємно вражає те, що гостей храму уже сьогодні зустрічає інформаційний стенд про 16 дерев'яних церков, включених до списку ЮНЕСКО.
Місія: зберегти
Храм Зішестя Святого Духа вже 30 років працює як музей і має офіційну назву "Музей-пам'ятка дерев'яної архітектури і живопису XVI-XIX століть". Служби Божі тут проводять вкрай рідко, але в обряді вінчання нікому не відмовляють.
Своїм добрим виглядом Святодухівська церква у Рогатині завдячує кільком професійним рестравраціям. Зокрема, ґрунтовні реставраційні роботи у 1895 році відбулися на кошти Галицького сейму, який виділив 2000 злотих (архітектор М. Ковальчук). Але саме
музейний статус, переконані фахівці, зіграв найбільшу роль у тому, що церква збереглася в автентичному вигляді до наших днів. На відміну від парафіян у селі Нижній Вербіж Коломийського району та селі Ужок Закарпатської області, які ставляться до церкви як до ритуальної споруди, а не до національного надбання, працівники музейного комплексу добре розуміють, який безцінний дар їм довірили на зберігання.
Музейний статус церква отримала без проблем, адже рогатинці мають велику муровану церкву і особливої потреби у ще одному храмі не мали. У 1963 році Церкву Святого Духа включили до Державного реєстру пам'яток архітектури національного значення. Через 20 років тут провели ґрунтовну реставрацію під керівництвом архітектора Івана Могитича. У 1983 році храм став філіалом Івано-Франківського художнього музею (тепер - Музей мистецтв Прикарпаття - ред.).
Кілька років тому Управління туризму і культури ОДА спільно з львівськими фахівцями Національного науково-дослідного центру розробили проект зі збереження Церкви Святого Духа. Однією з найбільших проблем у збереженні храму є велика кількість жуків-короїдів, діяльність яких видно неозброєним оком. Жуки продовжують проточувати ходи у майже півтисячолітній деревині, через що дерево може розкришитися. Церкву необхідно якомога швидше покривати спеціальним розчином, який відлякає комах. Досі проводилися лише часткові хімобробки, які не вирішили проблеми. Актуальними залишаються питання перекриття храму та обробка деревини протипожежним розчином. Крім того, церква потребує постійного цілодобового нагляду.
Трохи дьогтю у ложці меду
Туристів, які приїжджають подивитися на диво-храм та один з найстаріших вівтарів України, збиває з пантелику відсутність вказівників. Попри те, що церква розміщена недалеко від центру міста, треба добряче поплутати вуличками, щоб на неї натрапити. На щастя, де розташована легендарна церква, у місті знає кожен перехожий. "Сьогодні перед нами поставили завдання облаштувати інфраструктуру біля храму, зокрема поставити кіоски з сувенірами та забезпечити зручний під'їзд і туалети", - каже Михайло Дейнега, директор Музею мистецтв Прикарпаття, до якого належить музейний комплекс з Рогатинською церквою. Одним із сувенірів, до прикладу, могла би стати пам'ятна монета «Церква Святого Духа в Рогатині» номіналом 10 гривень, випущена Нацбанком у 2009 році.
Деякі вимоги ЮНЕСКО уже виконані. Незабаром у церкві встановлять протипожежну сигналізацію, кошти на яку виділила держава у рамках фінансування музею. Залишається відкритим питання громовідводу, але його вирішують. Наявний громовідвід не функціонує. Як зауважив Михайло Дейнега, вже є домовленість зі спеціалістами, які мають його полагодити.
Найбільше зауваження ЮНЕСКО впадає у вічі всім відвідувачам храму. Щойно зайшовши крізь чудесну, вкриту гонтом браму, туристи натикаються на свіже поховання. На фоні старовинних надгробків церковного цвинтаря блиск гранітних плит цілком недоречний. Дозвіл на поховання Богдана Белея рогатинська міська влада дала у 2004 році. Чоловік колись співав у церковному хорі. Обурення працівників музейного комплексу до уваги не взяли, адже цвинтар комунальний. Щоправда, більшість поховань на ньому датовані ХІХ століттям. Це один з небагатьох некрополів на території Галичини, збережених з того періоду.
"ЮНЕСКО неодноразово звертало увагу на те, що такі речі є неприпустимими, - каже Михайло Дейнега. - Ми говорили про це з мером Рогатина - переносити поховання ніхто не буде. Йде мова про те, щоб забрати той граніт з надгробка, щоб він не виділявся, і зробити пам'ятник під старовину". Директор музею зізнався, що не уявляє собі, як можна змусити родину померлого переробити пам’ятник. У Польщі, каже Михайло Дейнега, такі питання вирішують за простою схемою: половину грошей на новий пам’ятник дає влада, а решту докладає родина. Як виправлятиме рогатинська влада власну помилку, покаже час.
Слідами Роксолани та наукових сенсацій
Гостей Рогатина до Церкви Зішестя Святого Духа приваблює легенда про те, що тут молилася Роксолана. Церква розташована за адресою: вулиця Роксолани, 10. Згідно з переказами, Настя Лісовська перед тим, як стати Роксоланою, дружиною турецького султана, жила у Рогатині і виховувалась у родині священика. Пам’ять видатної галичанки, яка впливала на доленосні для України рішення султана, сьогодні вшановує монумент у центрі Рогатина. У самій церкві про Роксолану згадують не так часто. Можливо, тому, що згідно з історичними хроніками, вона померла у період між 1558-1563 роками, коли церква ще не була збудована.
Нещодавня гіпотеза львівського науковця Андрія Кутного може привернути увагу істориків як до легенди про Роксолану, так і до статусу церкви. Досліджуючи деревину, з якої побудовано церкву, Кутний отримав сенсаційні результати. Вимірювання відстані між кільцями показало, що деревину було зрубано в межах 1494-1498 років. Згідно з гіпотезою львівського вченого, церква у Рогатині може бути збудована на сто років раніше від задекларованої дати. Офіційною датою будівництва церкви досі вважається 1598 рік, хоча жодних доказів цьому немає. Цю дату знайшли в інтер'єрі церкви на північній стіні центрального зрубу.
Храм збудували без жодного цвяха. Колоди тесали з серцевини дуба і викладали спеціальною кладкою, яку називають "вовчим зубом". Попередні дослідження науковців засвідчили, що дуб на церкву був зрубаний у 1503-1505 роках. Дзвіницю до церкви добудували у ХІХ столітті. Якщо результати дослідження Андрія Кутного, отримані у 2010 році, підтвердяться, рогатинський храм стане найстарішою із збережених донині дерев'яних церков України. Храм Святого Духа у селі Потелич Львівської області датований 1502 роком.
Окраса Віденської виставки
Церква Зішестя Святого Духа разом з церквою у Потеличах представляють у списку деревних українських церков ЮНЕСКО давню галицьку архітектуру. В Рогатинському храмі - один з найбагатших і один із трьох найдавніших українських іконостасів. Ренесансно-бароковий іконостас датується 1650 роком. Його було створено на кошти церковного братства, що діяло при церкві.
У 1885 році художник Юліан Макаревич реставрував низку ікон та іконостас, після чого він потрапив на археологічну-етнографічну виставку у Львові. Саме тоді про цей шедевр сакрального мистецтва вперше довідалася світова громадськість. Перед Першою світовою війною бічні врата іконостасу з іконами «Архангел Михаїл» та "Мельхіседек" возили також на виставку у Відень. Галицький живопис так сподобався австрійцям, що вони вирішили не віддавати іконостасу. До Рогатина він повернувся аж у 1924 році, що коштувало чималих зусиль.
У церкві експонуються давні ікони, стародруки, сакральна скульптура. Три найстаріші ікони початку XVI століття були намальовані для Церкви Святого Духа. Решта 12 ікон з цього храму перебувають у Національному музеї у Львові. Їх туди передали у 30-х роках, у часи митрополита Андрея Шептицького, який заснував музей задля збереження найцінніших зразків українського сакрального мистецтва.
Безумовна перлина колекції - храмова ікона «Зішестя Святого Духа на апостолів», яка була представлена на виставці у Львові 1885 року. Саме вона зображена на аверсі монети, присвяченої рогатинському храму. Усі інші ікони потрапили у збірку з колекції Музею мистецтв Прикарпаття. "Збірку сформували на початку 80-х років під час відкриття тут філіалу музею, пояснює Степан Пушкар, старший науковий співробітник музею. - У 60-70-х роках на Рогатинщині позакривали багато церков. Ікони тоді масово вилучали і забирали на склади церковного майна. Багато ікон спалювали, тому ці шедеври можна вважати врятованими".
Церква має ще один цікавий артефакт. Оглядаючи храм, гості ступають по кам'яних плитах з надгробними написами XVII століття. "Очевидно, тут ховали людей заслужених, тих, хто допомагав цьому храму", - зауважує Степан Пушкар. Деякі епітафні написи зроблені незрозумілою мовою. Прочитати їх фахівцям не вдається й досі - напис зроблений латинкою, але не польською мовою. Багато слів затерті. На фоні висічених у камені написів невідомою мовою охоче фотографуються.
На збереження храму Зішестя Святого Духа у Рогатині сьогодні необхідно понад 3 мільйони гривень. Щороку сюди приїжджає кілька тисяч туристів, а після включення церкви до списку ЮНЕСКО їх кількість зростатиме у геометричній прогресії. Саме час центральній владі усвідомити, що збереження дерев'яних церков-пам'яток сьогодні уже не просто національного, а світового значення - справа не менш важлива і значно більш перспективна, ніж проведення невиправдано дорогого футбольного чемпіонату Євро-2012.
Наталка ГОЛОМІДОВА, ГК
