фото: Depositphotos
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — психічний розлад, який виникає внаслідок переживання однієї чи кількох подій, які ушкоджують психіку.
Про ПТСР журналістка Фіртки поспілкувалась із завідувачем кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету, доктором медичних наук Михайлом Пустовойтом.
Психіатр зауважує, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є нормальною реакцією людської психіки на надмірні потрясіння.
"Цю реакцію я можу порівняти з тим, як наше тіло реагує на сильний удар. Які процеси відбуваються при цьому? Тканина розривається й ушкоджується, що призводить до виникнення запалення, а згодом — до процесу загоєння.
Цей процес загоєння, як правило, відбувається через механізм вторинного загоювання, що включає утворення грануляційної тканини, яка згодом організується в рубець.
Подібно до цього, в психіці після емоційного потрясіння або травми відбувається пошкодження, яке супроводжується емоційним і когнітивним запаленням. І, зрештою, починається процес особистісного відновлення", — пояснює фахівець.
Фахівець продовжує, як і в разі тілесних травм, у психіці можуть залишатися рубці — емоційні чи психологічні сліди, які нагадують про пережите, але водночас свідчать про здатність до відновлення та адаптації.
"Цей процес може бути складним, але він свідчить про нашу силу та здатність долати труднощі.
Людина починає переживати всі симптоми «запалення» душі, і насамперед це виявляється в інтрузивних переживаннях. Травматичні спогади постійно повертаються до людини, немов травматична подія досі не завершилася, і вона продовжує жити в тій ситуації.
Хоча сама подія вже минула, внутрішній світ людини відчуває, що залишити її у минулому неможливо. Цей тяжкий тягар не відпускає, утримуючи в полоні спогадів".
Зі слів Михайла Пустовойта, є випадки, коли ці переживання виникають з певною періодичністю, наче нагадування про колишні рани, а іноді — раптовими рецидивами, змушуючи людину знову й знову проживати той самий травматичний досвід.
"Таким чином, інтрузивні симптоми стають основним виявом душевної «запальної» реакції, що нагадує вогонь, який не гасне, а тільки чекає моменту, щоб спалахнути знову, і в якийсь момент обертається на справжнє полум'я емоційного болю".
Довідково зауважимо, інтрузія — це повторювані нав'язливі спогади, які виникають спонтанно, але при цьому людина перебуває в моменті «тут і зараз». Це ніби впровадження спогадів про ту чи іншу ситуацію, які розривають звичний мисленнєвий потік чи потік свідомості й людина не може звідти вийти.
Так, існує чотири основні кластери симптомів посттравматичного стресового розладу.
"Перший кластер — це інтрузія. Людина починає переживати всі симптоми «запалення» душі, і насамперед це виявляється в інтрузивних переживаннях.
Травматичні спогади постійно повертаються до людини, немов травматична подія досі не завершилася, і вона продовжує жити в тій ситуації. Хоча сама подія вже минула, внутрішній світ людини відчуває, що залишити її у минулому неможливо.
Другий кластер — це гіперактивність. У цьому стані людина стає збудливою, її пильність зростає, і вона стає настороженою до всього, що може нагадувати про пережиті травми.
У такому стані людина може навіть агресивно реагувати на те, що, на перший погляд, не пов'язане з її травматичним досвідом. Вона починає помічати натяки на події, які пережила, навіть там, де їх, здавалося б, немає".
Третій кластер симптомів посттравматичного стресового розладу, каже психіатр, — це уникання. У цьому стані людина свідомо намагається уникати місць або предметів, які пов’язані з травматичними подіями.
"Існує відоме прислів’я: «Злочинець завжди повертається на місце злочину», тоді як травмований ніколи не повертається в місце травми.
Людина прагне виключити з власної «бухгалтерії життя» все, що нагадує про її травму, як уникають старого адресата, що зберіг у пам'яті надто болісні спогади.
Наприклад, якщо хтось отримав травму, носивши певний одяг, ця людина намагатиметься викинути його або ніколи більше не вдягати, адже кожна згадка про цей одяг немов знову відкриває рану, нагадуючи про пережиті події.
У випадку військового досвіду, люди часто бояться повернутися на лінію фронту, оскільки це пов’язано з відчуттям загрози, що вони знову можуть загинути.
Вони уникають і блокують всі можливі спогади, використовуючи всі доступні їм ресурси для захисту своєї душі від повторних травм".
Четвертий кластер симптоматики ПТСР — це негативні думки та переживання. Людина, що зазнала травми, переживає глибоке відчуття втрати будь-якого зв'язку з чимось хорошим у цьому світі та всередині себе, каже Михайло Пустовойт.
"Це досвід безпорадності, коли вона відчуває покинутість і зрадженість з боку всього, у що раніше вірила. Водночас ця людина почувається зрадником своїх загиблих побратимів і втрачених ідеалів.
У цьому контексті втрачені не лише побратими, а й позитивні уявлення, образи і спогади, які формують наше сприйняття світу та самих себе.
Перебування в такому світі є надзвичайно болісним, адже відчуття безвиході та безнадії сповнює життя глибоким страхом і самотністю. Щоб захиститися від цього жаху, людина часто ізолюється від «поганого світу людей», прагнучи втекти від зовнішніх загроз".
Більше читайте у матеріалі: «Нормальна реакція людської душі на надмірне потрясіння», — психіатр Михайло Пустовойт про симптоми та лікування ПТСР.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
