Один, вже старший чоловік, розповів як до нього на вулиці звернулася пара представників якоїсь релігійної спільноти.
«Пане, от ви вже такий немолодий… А чи пам’ятаєте ви за свій довгий вік, щоб колись була така тепла зима, без снігу і морозів?»
«Я не пам’ятаю, але безперечно, що такі періоди в кліматичній історії вже були. Всяке буває. Буває жарко і сухо, а бувають і Льодовикові пероди. Є літописні свідчення, скажімо, що кілька тисяч років тому навіть замерзали Тигр і Єфрат, що зараз виглядає неймовірним. А бувають потопи... Природа має свої цикли», - відповів він і зацитував їм Пушкіна - початок 5-ї глави "Евгения Онегина":
«В тот год осенняя погода
Стояла долго на дворе,
Зимы ждала, ждала природа.
Снег выпал только в январе
На третье в ночь. Проснувшись рано,
В окно увидела Татьяна
Поутру побелевший двор,
Куртины, кровли и забор,
На стеклах легкие узоры,
Деревья в зимнем серебре,
Сорок веселых на дворе
И мягко устланные горы
Зимы блистательным ковром.
Все ярко, все бело кругом.
То ж були ще тепліші зими навіть на Півночі – в Росії. А 3 січня за старим стилем – це 17 січня за сучасним календарем… Природа має свої цикли…»
Після цього ті двоє раптово втратили зацікавленість в співрозмовнику… Очевидно їх інструкції не передбачали такої відповіді і такого рівня підготовки (інтелекту) співрозмовника.
Певно вони чекали безперечної згоди з твердженням, що "такого не було ніколи". Далі вони б проголосили завчений набір Апокаліптичних передбачень, підтверджених цитатами з Білії та "науковими" прогнозами Глобального потепління. І, заляканого передбаченням Кінця Світу, які прив’язали б до цьогорічної аномальної погоди – посухи і теплої зими, – запросили б співрозмовника на зустріч до своєї спільноти…
Не вийшло, вони пішли далі. Ловити більш емоційні та менш освічені та критично настроєні «душі»…
Я взагалі то прихильник абсолютної свободи совісті, але надмірні віра свою безпомильність та назойливість в спілкуванні та намаганні переконувати не люблю… Безсумнівність та самовпевненість - перша ознака невігласа.
