У парку прогулювалась молода мама з дитиною. Дитя лежало спокійно у візочку. Неподалік під деревом сидів на лавці чоловік уже старшого віку і спостерігав за всім, що діється довкола.
Мати із дитям, зупинившись біля нього, вибачилась і попросила дозволу сісти на лавці. Чоловік щось буркнув незрозуміло. В цю ж мить пролунав телефонний дзвінок.
Жінка взяла телефон і відповіла. Бесіда була короткою, бо дитина почала плакати, і вимкнула мобільник, сказавши: “вибач, я мушу бути біля дитини. Тобі пізніше зателефоную”.
Зворушливо було спостерігати, як вона нахилилась до дитяти і прошепотіла: “Прости мені… все добре. Я тут, біля тебе”. Дитина заспокоїлась.
Жінка сіла знову на лавку і вже вдруге звернулась до літнього чоловіка, що дивно дивився на молоду маму. Вона несміливо сказала: “Простіть, будь-ласка, що потурбували ваш спокій”.
Нарешті чоловік вимовив чітко слова: “Я вже спостерігаю за тобою 5 хвилин. І за цей час ти постійно у всіх просиш вибачення. Навіть за те, в чому ти невинна. Чому?” Жіночка зніяковіла… Опустила свої щирі оченята і єдине, що промовила: “Простіть…”
“Ось, бачиш, ти знову просиш вибачення” – буркнув він.
Далі була тиша.
Спершись руками на палицю, він схилив свою голову і продовжив із зітханням: “Твоя дитина буде щасливою. Адже змалку чує слово “Вибач”. Я його мало чув, а ще менше його говорив. Може, тому моє життя було наповнено конфліктами, суперечками, злобою, гнівом… не було миру…
Ось, тепер я на схилі віку і мені досі важко сказати: “прости”, “пробач”, “я провинився”. Ці слова знищують гнів, заздрість, помсту, ненависть - все, що нищить мирні і добрі стосунки.”
Жінка далі мовчала, немов щось очікувала. Було видно, що з глибоких старечих очей по зморшках стікає сльоза. Знову запанувала тиша.
В очах молодої мами теж було видно блиск… розчулилась. Старий чоловік припіднявся із зусиллям і прошепотів: “Ох… та вже… прости мені”.
Він помаленьку відходив, а вона спокійно дивилась на свою дитину і думала: “Нам важко робити те, що нас не навчили, але ніколи не пізно почати те, що прикрашає твою людяність”. Попросити прощення – це не є виявом слабкості. Це - вияв любові, яка лікує зранення і береже єдність.
Інколи запитуємось себе: а хто має просити першим прощення? А відповідь проста: той, хто має більше милосердя.
