Професійний футбол Галичини: як вижити?

Історики твердять, що український футбол народився на Галичині.

Саме тут, у  Львові 14 липня 1894-го зіграли перший футбольний матч. З того часу гра на теренах нинішніх Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей розвивалася і набула популярності. Як і за часів польської окупації, коли свої команди в різних регіонах мали українська, єврейська і польська спільноти, так і в совєцькі часи, коли спортивні клуби мали існувати за рознарядкою з Москви і були здебільшого відомчими.

Власне, завдяки цим здобуткам у першому національному чемпіонаті України в 1992-му галицьких колективів теж було вельми багато. Тільки в елітному ешелоні виступали тернопільська «Нива», львівські «Карпати» та івано-франківське «Прикарпаття». Стрийська «Скала», чортківський «Кристал» і дрогобицька «Галичина» грали у першій лізі. Заліщицький «Дністер», бережанська «Лисоня» і «Газовик» з Комарного представляли другу лігу.

З часом, особливо з появою перехідної ліги команд із Галичини ставало більше. Але справді міцними і конкурентоздатними вони залишалися до кінця 1990-х.

З початком нового тисячоліття клуби олігархів і металургійних магнатів зі східної та центральної України поступово витісняли галицьких опонентів на узбіччя.

Тернопільська «Нива», яка у 1990-ті вдома могла обіграти «Динамо», «Шахтар», «Дніпро» і «Чорноморець», опинилася над прірвою, бо коштів представників місцевого криміналітету, який фінансував команду, підібравши її з рук підприємця Володимира Коваля у 1995-му, вже було недостатньо.

Так само замало було зусиль знаного футбольного функціонера Анатолія Ревуцького в Івано-Франківську. «Прикарпаття» якийсь час ще залишалося в еліті українського футболу виключно завдяки вмінню пана Анатолія знаходити компроміс з місцевою владою, а також завдяки його зв’язкам з власником київського «Динамо» Григорієм Суркісом. Ці зв’язки в один період забезпечували «Прикарпаттю» поблажливість суддів і окремих суперників.

Втім, врешті сталося незворотнє – колись вельми міцний івано-франківський і тернопільський клуби розсипалися і з впродовж першого десятиліття 2000-х, за винятком короткотривалих проблисків, радше жевріли, ніж існували.


Галицький футбол у 2000-ні на найвищому рівні представляв лише найтитулованіший клуб – володарі Кубка СССР-1969 львівські «Карпати».

У 1990-ті колектив за сприяння Георгія Кірпи фінансувався Львівською залізницею в спілці з обласною владою. А в 2001-му клуб викупив найбільший олігарх Галичини Петро Димінський. 17 років його діяльності на чолі найвідомішого західноукраїнського клубу можна назвати одним із найконтроверсійніших відрізків в історії «Карпат».

Так, команда в 2010-му і 2011 роках ставала п’ятою в чемпіонаті України, в 2006-му і 2011-му доходила до півфіналів національного кубка. В 2010-му «Карпати» здобули сенсаційну перемогу над турецьким «Ґалатасараєм» у кваліфікації Ліги Європи і вийшли у груповий турнір, де попсували нерви титулованій німецькій «Боруссії» з Дортмунда.

Але на тому позитив вичерпується. Бо весь період керівництва Димінського переплетений гучними скандалами, пов’язаними з «Карпатами». У 2004-му команда після серії дивних кадрових рішень вперше в історії вибула з елітного дивізіону, а колишнього тренера львів’ян Мирона Маркевича в той же час жорстоко побили у заміському будинку у Винниках.

За чиїм замовленням побили – ніхто в голос не каже, можна лише здогадуватися. Не бажаючи виплачувати футболістам заробленого, Димінський перевів понад десяток талановитих майстрів з клубу вищої ліги в друголігову команду. Скажімо, оборонець Артем Федецький через такий вибрик змушений був пропустити Євро-2012.

Також «Карпати» стали головними фігурантами гучного скандалу за підсумками матчу проти «Металіста» у 2008-му. Димінський допитав футболіста Лащенкова перед прихованою у власному кабінеті камерою і той  зізнався, що був одним із організаторів здачі матчу харків’янам.

Тривала тяганина завершилася тим, що «Металіста» позбавили бронзових медалей чемпіонату-2007/2008 і виключили з Ліги чемпіонів, куди вперше пробився в сезоні-2012/2013. У футбольному середовищі ніхто не сумнівався, що таким чином Димінський зводить давні порахунки з Маркевичем, котрий у той час був тренером харків’ян.

Тренерів «Карпат» Димінський міняв, мов чоботи. Найчастіше за президентів інших футбольних клубів України. При цьому, за винятком відрізку в 2009-2011 роках, коли команду очолював росіянин Олег Кононов, результату львів’яни не демонстрували, борсаючись, у ліпшому разі, в середині таблиці.

Після того, як Кононов пішов, «Карпати» перетворилися у відвертого аутсайдера українського чемпіонату, який до 2016 року залишався в елітному дивізіоні лише через те, що іншим клубам було ще гірше – сімферопольська «Таврія» і «Севастополь» випали через анексію Криму Російською Федерацією, «Дніпро» відмовився фінансувати Ігор Коломойський, фінансового краху зазнав запорізький «Металург».

Та після серпня 2017-го Димінський банально щез з України, переховуючись від українського правосуддя після того, як вчинив смертельне ДТП.

Спершу гроші на футбольний клуб він продовжував виділяти радше за інерцією, потім обмежувався лише фінансуванням клубної академії. Врешті, у 2019-му взагалі відрікся від команди, формально продавши своїх 50% акцій клубу колишньому віце-президентові Олегові Смалійчуку.

А ось навколо іншої половини активів, які належать Ігореві Коломойському, розвернулися справжні баталії. Сторона Димінського ще раніше стверджувала, що дніпровський олігарх, ставши акціонером «Карпат» у 2014-му, своїми фінансовими зобов’язаннями нехтував і участі в життєдіяльності колективу не брав взагалі. Проте й передавати свою половину акцій Смалійчуку теж не поспішав.

Торік нове керівництво легендарного колись львівського клубу наважилося на непопулярний крок – відмовитися від участі в Прем’єр-лізі і поновити професійний статус у третьому за силами ешелоні українського футболу. При цьому менеджери клубу вирішили передати клубний герб у володіння фанатам, а паралельно заявили в другій лізі ще одні «Карпати», які представляють Галич, а виступають у Бурштині на Івано-Франківщині.

Такими хитромудрими методами львів’яни намагаються позбутися залежності від Коломойського і заходити однією з команд у першу лігу з чистого листа, отримавши назад від фанатів клубне лого.

Наразі план діє лише умовно, бо «Карпати» з Галича посідають в групі А другої ліги третє місце, тоді як у класі підвищується два колективи. Ті «Карпати», які виступають у Львові молодіжним складом, під лого, взятим з шаблонів у пейнті, замикають таблицю.

Щоб поліпшити ситуацію з фінансуванням, клуб запропонував прихильникам «Карпат» вносити кошти через патрон і кілька сотень людей до цієї ініціативи долучилася. Що з того хитрого задуму вийде, не беруться зараз сказати, мабуть, навіть його автори.


Інших два колись міцних галицьких клуби наразі перебувають в однаковому становищі – мають по 24 очки і борються за виживання у першій лізі.

Мова про івано-франківське «Прикарпаття» і тернопільську «Ниву». Обидва клуби вже пережили стан повного зникнення й реінкарнації.

«Нива» випала у другу лігу в середині першого десятиліття 2000-х, але повернулася туди у час, коли їй підставив плече тодішній голова облдержадміністрації, регіонал Валентин Хоптян.

За його сприяння клуб повернувся в першу лігу і в 2012-му навіть мав амбіції, щоб боротися за повернення в елітний дивізіон. Однак за підсумками Революції Гідності від колишньої міці пана Хоптяна залишився лише особняк на Київщині, а футбольна «Нива» знову випала в другу лігу.

Назад у перший ешелон «Нива» повернулася торік, після того, як за фінансування команди знову взявся місцевий підприємець Степан Рубай. Він теж іноді заявляє про бажання виводити клуб у Прем’єр-лігу, однак на ділі навіть не може знайти спільної мови з керівництвом міста, щоб команда на постійній основі могла виступати на міському стадіоні. Тому й результату немає, а замість амбіційних планів є тільки боротьба за виживання.


В Івано-Франківську ситуація інша.

Першого десятиліття буремних 2000-х клуб взагалі не пережив і з футбольної мапи України щез. А відродився лише у 2016 році на основі футбольного клубу «Тепловик-ДЮСШ-3».

При цьому керівництво в особі мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа і головного тренера Володимира Ковалюка одразу заявили, що клуб розвиватиметься за унікальною концепцією – комплектуватиметься лише вихованцями івано-франківського футболу або гравцями, у яких є корені з Івано-Франківщини.

Така концепція обмежувала тренерський штаб у виборі і потребувала на дальню перспективу вкладати гроші у розвиток дитячо-юнацьких шкіл. А перспективу ближню своїми діями змалювали Ковалюк із тренерським штабом. Команда сходу стала одним із лідерів другої ліги, а у вересні 2017-го прогриміла на всю Україну перемогою в національному кубку над елітними львівськими «Карпатами».

Не дивно, що вже в 2018-му «Прикарпаття» вийшло у першу лігу і на диво впевнено закріпилося й там. Команда стала міцним середняком таблиці.

Проте зберегти здобутий чи розвинутий успіх завадили прорахунки тренерського штабу, який, починаючи з сезону-2019/2020 вирішив радикально омолодити склад.

Понад півдесятка досвідчених гравців. Які були лідерами команди, вимушені були піти, а необстріляна молодь замінити аксакалів не змогла.

Як наслідок, «Прикарпаття» скотилося в низи таблиці, а Ковалюка на старті поточного чемпіонату відправили у відставку. Заміну йому очільник Івано-Франківська Марцінків теж знайшов невдалу.

Руслан Мостовий за понад пів року каденції довів команду до практично безнадійного стану і при цьому зміг переконати керівника, щоб той погодився на порушення унікальної концепції – взимку у клубі з’явилися два перших футболісти, ніяк не причетні до Івано-Франківщини.

Оскільки результату це не дало, а Мостовий налаштував проти себе фанатів команди, його відставка виглядала справою часу. Марцінків зволікав з цим кроком до останнього, а коли наважився, поставив виконувачем обов’язки наставника колишнього тренера воротарів Олега Рипана. З ним на чолі «Прикарпаття» виграло два з трьох матчів і зберігає гарні шанси на збереження прописки в першій лізі.


Проте що буде далі? Що буде після того, як Марцінків перестане бути мером міста? Сам міський голова повідомив, що бюджет ФК «Прикарпаття» - у межах 13 млн грн на сезон.

Приблизно 70% виділяється з міської казни, 30% – спонсорські надходження. Чи існуватиме команда після того, як в Івано-Франківська з’явиться інший міський голова? Це об'ємне питання, наразі не видно якоїсь особливої активності в напрямку розвитку клубної академії «Прикарпаття». А без її потужного функціонування концепція «Команди рідного краю» приречена.


Зрештою, поки культові галицькі клуби з тисячами прихильників борсаються в низах українського футболу, на провідні ролі вийшли новоутворені колективи, які грають у Прем’єр-лізі за порожніх трибун. І не лише через карантинні обмеження, а й тому, що фанатів у них банально немає.

Мова про клуби «Львів» і «Рух», який торік змінив прописку з Винників на Львів. Обидві команди закріпилися в Прем’єр-лізі – «Львів» за підсумками сезону-2020/2021 посів восьме місце. «Рух» - десяте. Проте шанувальники футболу в Місті Лева не поспішають сприймати ці команди як свої. Мовляв, Львів – то вотчина «Карпат». 

«Львів» і «Рух» є класичними плодами олігархічного футболу. Власником першого є відомий львівський підприємець Богдан Копитко, другого – цигарковий магнат Георгій Козловський.

Козловський мав намір викупити у Петра Димінського «Карпати», але не домовившись, вирішив розвивати власний футбольний проєкт. Про те, що «Рух» не буде клубом-одноденкою свідчить той факт, що Козловський розпочав у Винниках будівництво унікальної багатофункціональної бази підготовки для різних видів спорту, яка зокрема слугуватиме гніздечком для клубної академії «Руху».


Загалом тенденції сучасного українського футболу зараз хитнулися від класичних олігархів у бік зацікавлених у футболі аграріїв. Результати вже помітні – «Колос» із Ковалівки, який фінансує сімейство Засух та «Інгулець» з Петрового на Кропивниччині, в який вкладає кошти власник агрофірми «П’ятихатська» Олександр Поворознюк вже виступають у Прем’єр-лізі.

Найближчим часом до них може долучитися «Агробізнес» із Волочиська на Хмельниччині власника однойменної фірми Олега Собуцького. Причому гратиме клуб за відсутності власного стадіону, який відповідав би вимогам УПЛ, вочевидь у Тернополі.

Натомість галицькі аграрії витрачати гроші на футбол поки не поспішають. А тому не дивно, що в елітний дивізіон із клубів Галичини пробилося два представники олігархічного футболу, два представники краю в першій лізі, один з яких фінансується приватною особою, інший з міської казни, пасуть задніх, а львівські «Карпати» у двох свої варіантах і з креативом керівництва борсаються в другій лізі.

На цьому галицький потенціал у професійному футболі й вичерпується.

Автор: Іван Вербицький


Коментарі ()

01.09.2024
Діана Струк

Про те, як підготувалися до нового навчального року в Івано-Франківській громаді, журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Вікторією Дротянко.

877
23.08.2024

В умовах воєнних дій та масової міграції українців за кордон, багато дітей змушені навчатися у двох школах одночасно. Це створює значні психологічні та фізичні виклики, адже дитині доводиться пристосовуватися до двох різних навчальних програм і соціальних середовищ.

952
14.08.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про популярні, та найважливіше — безпечні, місця для купання та основні правила поведінки на воді.  

4770
30.07.2024
Вікторія Матіїв

Про значення шлюбу, кризові періоди у стосунках та церковне розлучення, журналістка Фіртки розпитала в отця Миколая Микосовського, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

7104 1
15.07.2024
Тетяна Дармограй

Громадяни мають оновити три основні категорії своїх даних — місце проживання, номер телефону і, за наявності, електронну адресу.

9900 1
29.06.2024
Вікторія Матіїв

Як змінилась робота ЦНАПу в умовах війни, з якими викликами стикнулись, які послуги є найпопулярнішими та як у ЦНАПі оновлюють дані військовозобов'язані, журналістка Фіртки розпитала у директора Департаменту адміністративних послуг Богдана Пителя.

3958 5

Усі ми хочемо бути здоровими та щасливими, але, на жаль, складовою людського життя є хвороби. Хвороби, які роблять людське життя складнішим і менш радісним, з'являються з різних причин.

291

Роми таємничий народ, про який ми знаємо багато і водночас нічого. Здебільшого наші знання про ромів ґрунтуються на  стереотипах пов’язаних з ними: віщуни, гадання, конокради, прохачі, але все ж таки, що насправді ми про них знаємо?   

972

Нова війна нагадує нам події минулих століть. Загарбники завжди руйнують і крадуть, Україна переживала це не один раз. Дві українські ікони за різних обставин покинули територію України, щоб прославитися у чужій. Ми повинні пам’ятати та цінувати те, що належало українському народові.  

1743

Багато християн протягом свого життя намагається потрапити в місця пов’язані із життям Ісуса Христа або Його учнями. Серед найважливіших місць займає Єрусалим — місто, в якому помер і Воскрес засновник християнства.  

1871
05.09.2024

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

3298
31.08.2024

Майже вся піца в Івано-Франківську, особливо та, що можна замовити на сайті donatellopizza.com.ua, представлена неаполітанською стравою. А яка вона насправді, які її особливості й у чому різниця між іншими трикутничками — далі у статті.

452
29.08.2024

На Прикарпатті завершили збирання ранніх зернових культур.    

729
02.09.2024

Важливо, ділиться монахиня, людину вислухати, сказати "я поруч" і "я за тебе помолюся".

375
29.08.2024

У четвер, 29 липня, християни відзначають Усікновення голови святого пророка Івана Хрестителя.  

1514
23.08.2024

У християнстві подружжя — окреме святе таїнство, нерозривний союз, який заснований самим Господом.  

1491 1
19.08.2024

Християнська сім'я базується на фундаменті беззаперечної любові, єдності думок, цілей та бажань. Втім, це також спільна робота чоловіка та дружини.  

1424
04.09.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

25453 1
05.09.2024

Більше ніж половина мешканців західних областей вважає, що Офіс президента впливає на державні органи з перевищенням своїх повноважень.  

515 3
02.09.2024

Президент Володимир Зеленський оцінив, чи можливо повернути Запорізьку атомну електростанцію під контроль України військовим шляхом.  

921
29.08.2024

Мінекономіки напрацьовує кілька моделей економічного бронювання, а запрацювати воно має у жовтні-листопаді.  

624
28.08.2024

"Військовий" ПДФО був вилучений з бюджетів громад у 2023 році разом із "силовим" ПДФО.  

539