Професійний футбол Галичини: як вижити?

Історики твердять, що український футбол народився на Галичині.

Саме тут, у  Львові 14 липня 1894-го зіграли перший футбольний матч. З того часу гра на теренах нинішніх Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей розвивалася і набула популярності. Як і за часів польської окупації, коли свої команди в різних регіонах мали українська, єврейська і польська спільноти, так і в совєцькі часи, коли спортивні клуби мали існувати за рознарядкою з Москви і були здебільшого відомчими.

Власне, завдяки цим здобуткам у першому національному чемпіонаті України в 1992-му галицьких колективів теж було вельми багато. Тільки в елітному ешелоні виступали тернопільська «Нива», львівські «Карпати» та івано-франківське «Прикарпаття». Стрийська «Скала», чортківський «Кристал» і дрогобицька «Галичина» грали у першій лізі. Заліщицький «Дністер», бережанська «Лисоня» і «Газовик» з Комарного представляли другу лігу.

З часом, особливо з появою перехідної ліги команд із Галичини ставало більше. Але справді міцними і конкурентоздатними вони залишалися до кінця 1990-х.

З початком нового тисячоліття клуби олігархів і металургійних магнатів зі східної та центральної України поступово витісняли галицьких опонентів на узбіччя.

Тернопільська «Нива», яка у 1990-ті вдома могла обіграти «Динамо», «Шахтар», «Дніпро» і «Чорноморець», опинилася над прірвою, бо коштів представників місцевого криміналітету, який фінансував команду, підібравши її з рук підприємця Володимира Коваля у 1995-му, вже було недостатньо.

Так само замало було зусиль знаного футбольного функціонера Анатолія Ревуцького в Івано-Франківську. «Прикарпаття» якийсь час ще залишалося в еліті українського футболу виключно завдяки вмінню пана Анатолія знаходити компроміс з місцевою владою, а також завдяки його зв’язкам з власником київського «Динамо» Григорієм Суркісом. Ці зв’язки в один період забезпечували «Прикарпаттю» поблажливість суддів і окремих суперників.

Втім, врешті сталося незворотнє – колись вельми міцний івано-франківський і тернопільський клуби розсипалися і з впродовж першого десятиліття 2000-х, за винятком короткотривалих проблисків, радше жевріли, ніж існували.


Галицький футбол у 2000-ні на найвищому рівні представляв лише найтитулованіший клуб – володарі Кубка СССР-1969 львівські «Карпати».

У 1990-ті колектив за сприяння Георгія Кірпи фінансувався Львівською залізницею в спілці з обласною владою. А в 2001-му клуб викупив найбільший олігарх Галичини Петро Димінський. 17 років його діяльності на чолі найвідомішого західноукраїнського клубу можна назвати одним із найконтроверсійніших відрізків в історії «Карпат».

Так, команда в 2010-му і 2011 роках ставала п’ятою в чемпіонаті України, в 2006-му і 2011-му доходила до півфіналів національного кубка. В 2010-му «Карпати» здобули сенсаційну перемогу над турецьким «Ґалатасараєм» у кваліфікації Ліги Європи і вийшли у груповий турнір, де попсували нерви титулованій німецькій «Боруссії» з Дортмунда.

Але на тому позитив вичерпується. Бо весь період керівництва Димінського переплетений гучними скандалами, пов’язаними з «Карпатами». У 2004-му команда після серії дивних кадрових рішень вперше в історії вибула з елітного дивізіону, а колишнього тренера львів’ян Мирона Маркевича в той же час жорстоко побили у заміському будинку у Винниках.

За чиїм замовленням побили – ніхто в голос не каже, можна лише здогадуватися. Не бажаючи виплачувати футболістам заробленого, Димінський перевів понад десяток талановитих майстрів з клубу вищої ліги в друголігову команду. Скажімо, оборонець Артем Федецький через такий вибрик змушений був пропустити Євро-2012.

Також «Карпати» стали головними фігурантами гучного скандалу за підсумками матчу проти «Металіста» у 2008-му. Димінський допитав футболіста Лащенкова перед прихованою у власному кабінеті камерою і той  зізнався, що був одним із організаторів здачі матчу харків’янам.

Тривала тяганина завершилася тим, що «Металіста» позбавили бронзових медалей чемпіонату-2007/2008 і виключили з Ліги чемпіонів, куди вперше пробився в сезоні-2012/2013. У футбольному середовищі ніхто не сумнівався, що таким чином Димінський зводить давні порахунки з Маркевичем, котрий у той час був тренером харків’ян.

Тренерів «Карпат» Димінський міняв, мов чоботи. Найчастіше за президентів інших футбольних клубів України. При цьому, за винятком відрізку в 2009-2011 роках, коли команду очолював росіянин Олег Кононов, результату львів’яни не демонстрували, борсаючись, у ліпшому разі, в середині таблиці.

Після того, як Кононов пішов, «Карпати» перетворилися у відвертого аутсайдера українського чемпіонату, який до 2016 року залишався в елітному дивізіоні лише через те, що іншим клубам було ще гірше – сімферопольська «Таврія» і «Севастополь» випали через анексію Криму Російською Федерацією, «Дніпро» відмовився фінансувати Ігор Коломойський, фінансового краху зазнав запорізький «Металург».

Та після серпня 2017-го Димінський банально щез з України, переховуючись від українського правосуддя після того, як вчинив смертельне ДТП.

Спершу гроші на футбольний клуб він продовжував виділяти радше за інерцією, потім обмежувався лише фінансуванням клубної академії. Врешті, у 2019-му взагалі відрікся від команди, формально продавши своїх 50% акцій клубу колишньому віце-президентові Олегові Смалійчуку.

А ось навколо іншої половини активів, які належать Ігореві Коломойському, розвернулися справжні баталії. Сторона Димінського ще раніше стверджувала, що дніпровський олігарх, ставши акціонером «Карпат» у 2014-му, своїми фінансовими зобов’язаннями нехтував і участі в життєдіяльності колективу не брав взагалі. Проте й передавати свою половину акцій Смалійчуку теж не поспішав.

Торік нове керівництво легендарного колись львівського клубу наважилося на непопулярний крок – відмовитися від участі в Прем’єр-лізі і поновити професійний статус у третьому за силами ешелоні українського футболу. При цьому менеджери клубу вирішили передати клубний герб у володіння фанатам, а паралельно заявили в другій лізі ще одні «Карпати», які представляють Галич, а виступають у Бурштині на Івано-Франківщині.

Такими хитромудрими методами львів’яни намагаються позбутися залежності від Коломойського і заходити однією з команд у першу лігу з чистого листа, отримавши назад від фанатів клубне лого.

Наразі план діє лише умовно, бо «Карпати» з Галича посідають в групі А другої ліги третє місце, тоді як у класі підвищується два колективи. Ті «Карпати», які виступають у Львові молодіжним складом, під лого, взятим з шаблонів у пейнті, замикають таблицю.

Щоб поліпшити ситуацію з фінансуванням, клуб запропонував прихильникам «Карпат» вносити кошти через патрон і кілька сотень людей до цієї ініціативи долучилася. Що з того хитрого задуму вийде, не беруться зараз сказати, мабуть, навіть його автори.


Інших два колись міцних галицьких клуби наразі перебувають в однаковому становищі – мають по 24 очки і борються за виживання у першій лізі.

Мова про івано-франківське «Прикарпаття» і тернопільську «Ниву». Обидва клуби вже пережили стан повного зникнення й реінкарнації.

«Нива» випала у другу лігу в середині першого десятиліття 2000-х, але повернулася туди у час, коли їй підставив плече тодішній голова облдержадміністрації, регіонал Валентин Хоптян.

За його сприяння клуб повернувся в першу лігу і в 2012-му навіть мав амбіції, щоб боротися за повернення в елітний дивізіон. Однак за підсумками Революції Гідності від колишньої міці пана Хоптяна залишився лише особняк на Київщині, а футбольна «Нива» знову випала в другу лігу.

Назад у перший ешелон «Нива» повернулася торік, після того, як за фінансування команди знову взявся місцевий підприємець Степан Рубай. Він теж іноді заявляє про бажання виводити клуб у Прем’єр-лігу, однак на ділі навіть не може знайти спільної мови з керівництвом міста, щоб команда на постійній основі могла виступати на міському стадіоні. Тому й результату немає, а замість амбіційних планів є тільки боротьба за виживання.


В Івано-Франківську ситуація інша.

Першого десятиліття буремних 2000-х клуб взагалі не пережив і з футбольної мапи України щез. А відродився лише у 2016 році на основі футбольного клубу «Тепловик-ДЮСШ-3».

При цьому керівництво в особі мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа і головного тренера Володимира Ковалюка одразу заявили, що клуб розвиватиметься за унікальною концепцією – комплектуватиметься лише вихованцями івано-франківського футболу або гравцями, у яких є корені з Івано-Франківщини.

Така концепція обмежувала тренерський штаб у виборі і потребувала на дальню перспективу вкладати гроші у розвиток дитячо-юнацьких шкіл. А перспективу ближню своїми діями змалювали Ковалюк із тренерським штабом. Команда сходу стала одним із лідерів другої ліги, а у вересні 2017-го прогриміла на всю Україну перемогою в національному кубку над елітними львівськими «Карпатами».

Не дивно, що вже в 2018-му «Прикарпаття» вийшло у першу лігу і на диво впевнено закріпилося й там. Команда стала міцним середняком таблиці.

Проте зберегти здобутий чи розвинутий успіх завадили прорахунки тренерського штабу, який, починаючи з сезону-2019/2020 вирішив радикально омолодити склад.

Понад півдесятка досвідчених гравців. Які були лідерами команди, вимушені були піти, а необстріляна молодь замінити аксакалів не змогла.

Як наслідок, «Прикарпаття» скотилося в низи таблиці, а Ковалюка на старті поточного чемпіонату відправили у відставку. Заміну йому очільник Івано-Франківська Марцінків теж знайшов невдалу.

Руслан Мостовий за понад пів року каденції довів команду до практично безнадійного стану і при цьому зміг переконати керівника, щоб той погодився на порушення унікальної концепції – взимку у клубі з’явилися два перших футболісти, ніяк не причетні до Івано-Франківщини.

Оскільки результату це не дало, а Мостовий налаштував проти себе фанатів команди, його відставка виглядала справою часу. Марцінків зволікав з цим кроком до останнього, а коли наважився, поставив виконувачем обов’язки наставника колишнього тренера воротарів Олега Рипана. З ним на чолі «Прикарпаття» виграло два з трьох матчів і зберігає гарні шанси на збереження прописки в першій лізі.


Проте що буде далі? Що буде після того, як Марцінків перестане бути мером міста? Сам міський голова повідомив, що бюджет ФК «Прикарпаття» - у межах 13 млн грн на сезон.

Приблизно 70% виділяється з міської казни, 30% – спонсорські надходження. Чи існуватиме команда після того, як в Івано-Франківська з’явиться інший міський голова? Це об'ємне питання, наразі не видно якоїсь особливої активності в напрямку розвитку клубної академії «Прикарпаття». А без її потужного функціонування концепція «Команди рідного краю» приречена.


Зрештою, поки культові галицькі клуби з тисячами прихильників борсаються в низах українського футболу, на провідні ролі вийшли новоутворені колективи, які грають у Прем’єр-лізі за порожніх трибун. І не лише через карантинні обмеження, а й тому, що фанатів у них банально немає.

Мова про клуби «Львів» і «Рух», який торік змінив прописку з Винників на Львів. Обидві команди закріпилися в Прем’єр-лізі – «Львів» за підсумками сезону-2020/2021 посів восьме місце. «Рух» - десяте. Проте шанувальники футболу в Місті Лева не поспішають сприймати ці команди як свої. Мовляв, Львів – то вотчина «Карпат». 

«Львів» і «Рух» є класичними плодами олігархічного футболу. Власником першого є відомий львівський підприємець Богдан Копитко, другого – цигарковий магнат Георгій Козловський.

Козловський мав намір викупити у Петра Димінського «Карпати», але не домовившись, вирішив розвивати власний футбольний проєкт. Про те, що «Рух» не буде клубом-одноденкою свідчить той факт, що Козловський розпочав у Винниках будівництво унікальної багатофункціональної бази підготовки для різних видів спорту, яка зокрема слугуватиме гніздечком для клубної академії «Руху».


Загалом тенденції сучасного українського футболу зараз хитнулися від класичних олігархів у бік зацікавлених у футболі аграріїв. Результати вже помітні – «Колос» із Ковалівки, який фінансує сімейство Засух та «Інгулець» з Петрового на Кропивниччині, в який вкладає кошти власник агрофірми «П’ятихатська» Олександр Поворознюк вже виступають у Прем’єр-лізі.

Найближчим часом до них може долучитися «Агробізнес» із Волочиська на Хмельниччині власника однойменної фірми Олега Собуцького. Причому гратиме клуб за відсутності власного стадіону, який відповідав би вимогам УПЛ, вочевидь у Тернополі.

Натомість галицькі аграрії витрачати гроші на футбол поки не поспішають. А тому не дивно, що в елітний дивізіон із клубів Галичини пробилося два представники олігархічного футболу, два представники краю в першій лізі, один з яких фінансується приватною особою, інший з міської казни, пасуть задніх, а львівські «Карпати» у двох свої варіантах і з креативом керівництва борсаються в другій лізі.

На цьому галицький потенціал у професійному футболі й вичерпується.

Автор: Іван Вербицький


Коментарі ()

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

635
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1838 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1114 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

536
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6890 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11359 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

319

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1053

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1098

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1094
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

263
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1066
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

832
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

726
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

649
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2930
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4422
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18424
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

294
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

339
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

649
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

754