Професійний футбол Галичини: як вижити?

Історики твердять, що український футбол народився на Галичині.

Саме тут, у  Львові 14 липня 1894-го зіграли перший футбольний матч. З того часу гра на теренах нинішніх Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей розвивалася і набула популярності. Як і за часів польської окупації, коли свої команди в різних регіонах мали українська, єврейська і польська спільноти, так і в совєцькі часи, коли спортивні клуби мали існувати за рознарядкою з Москви і були здебільшого відомчими.

Власне, завдяки цим здобуткам у першому національному чемпіонаті України в 1992-му галицьких колективів теж було вельми багато. Тільки в елітному ешелоні виступали тернопільська «Нива», львівські «Карпати» та івано-франківське «Прикарпаття». Стрийська «Скала», чортківський «Кристал» і дрогобицька «Галичина» грали у першій лізі. Заліщицький «Дністер», бережанська «Лисоня» і «Газовик» з Комарного представляли другу лігу.

З часом, особливо з появою перехідної ліги команд із Галичини ставало більше. Але справді міцними і конкурентоздатними вони залишалися до кінця 1990-х.

З початком нового тисячоліття клуби олігархів і металургійних магнатів зі східної та центральної України поступово витісняли галицьких опонентів на узбіччя.

Тернопільська «Нива», яка у 1990-ті вдома могла обіграти «Динамо», «Шахтар», «Дніпро» і «Чорноморець», опинилася над прірвою, бо коштів представників місцевого криміналітету, який фінансував команду, підібравши її з рук підприємця Володимира Коваля у 1995-му, вже було недостатньо.

Так само замало було зусиль знаного футбольного функціонера Анатолія Ревуцького в Івано-Франківську. «Прикарпаття» якийсь час ще залишалося в еліті українського футболу виключно завдяки вмінню пана Анатолія знаходити компроміс з місцевою владою, а також завдяки його зв’язкам з власником київського «Динамо» Григорієм Суркісом. Ці зв’язки в один період забезпечували «Прикарпаттю» поблажливість суддів і окремих суперників.

Втім, врешті сталося незворотнє – колись вельми міцний івано-франківський і тернопільський клуби розсипалися і з впродовж першого десятиліття 2000-х, за винятком короткотривалих проблисків, радше жевріли, ніж існували.


Галицький футбол у 2000-ні на найвищому рівні представляв лише найтитулованіший клуб – володарі Кубка СССР-1969 львівські «Карпати».

У 1990-ті колектив за сприяння Георгія Кірпи фінансувався Львівською залізницею в спілці з обласною владою. А в 2001-му клуб викупив найбільший олігарх Галичини Петро Димінський. 17 років його діяльності на чолі найвідомішого західноукраїнського клубу можна назвати одним із найконтроверсійніших відрізків в історії «Карпат».

Так, команда в 2010-му і 2011 роках ставала п’ятою в чемпіонаті України, в 2006-му і 2011-му доходила до півфіналів національного кубка. В 2010-му «Карпати» здобули сенсаційну перемогу над турецьким «Ґалатасараєм» у кваліфікації Ліги Європи і вийшли у груповий турнір, де попсували нерви титулованій німецькій «Боруссії» з Дортмунда.

Але на тому позитив вичерпується. Бо весь період керівництва Димінського переплетений гучними скандалами, пов’язаними з «Карпатами». У 2004-му команда після серії дивних кадрових рішень вперше в історії вибула з елітного дивізіону, а колишнього тренера львів’ян Мирона Маркевича в той же час жорстоко побили у заміському будинку у Винниках.

За чиїм замовленням побили – ніхто в голос не каже, можна лише здогадуватися. Не бажаючи виплачувати футболістам заробленого, Димінський перевів понад десяток талановитих майстрів з клубу вищої ліги в друголігову команду. Скажімо, оборонець Артем Федецький через такий вибрик змушений був пропустити Євро-2012.

Також «Карпати» стали головними фігурантами гучного скандалу за підсумками матчу проти «Металіста» у 2008-му. Димінський допитав футболіста Лащенкова перед прихованою у власному кабінеті камерою і той  зізнався, що був одним із організаторів здачі матчу харків’янам.

Тривала тяганина завершилася тим, що «Металіста» позбавили бронзових медалей чемпіонату-2007/2008 і виключили з Ліги чемпіонів, куди вперше пробився в сезоні-2012/2013. У футбольному середовищі ніхто не сумнівався, що таким чином Димінський зводить давні порахунки з Маркевичем, котрий у той час був тренером харків’ян.

Тренерів «Карпат» Димінський міняв, мов чоботи. Найчастіше за президентів інших футбольних клубів України. При цьому, за винятком відрізку в 2009-2011 роках, коли команду очолював росіянин Олег Кононов, результату львів’яни не демонстрували, борсаючись, у ліпшому разі, в середині таблиці.

Після того, як Кононов пішов, «Карпати» перетворилися у відвертого аутсайдера українського чемпіонату, який до 2016 року залишався в елітному дивізіоні лише через те, що іншим клубам було ще гірше – сімферопольська «Таврія» і «Севастополь» випали через анексію Криму Російською Федерацією, «Дніпро» відмовився фінансувати Ігор Коломойський, фінансового краху зазнав запорізький «Металург».

Та після серпня 2017-го Димінський банально щез з України, переховуючись від українського правосуддя після того, як вчинив смертельне ДТП.

Спершу гроші на футбольний клуб він продовжував виділяти радше за інерцією, потім обмежувався лише фінансуванням клубної академії. Врешті, у 2019-му взагалі відрікся від команди, формально продавши своїх 50% акцій клубу колишньому віце-президентові Олегові Смалійчуку.

А ось навколо іншої половини активів, які належать Ігореві Коломойському, розвернулися справжні баталії. Сторона Димінського ще раніше стверджувала, що дніпровський олігарх, ставши акціонером «Карпат» у 2014-му, своїми фінансовими зобов’язаннями нехтував і участі в життєдіяльності колективу не брав взагалі. Проте й передавати свою половину акцій Смалійчуку теж не поспішав.

Торік нове керівництво легендарного колись львівського клубу наважилося на непопулярний крок – відмовитися від участі в Прем’єр-лізі і поновити професійний статус у третьому за силами ешелоні українського футболу. При цьому менеджери клубу вирішили передати клубний герб у володіння фанатам, а паралельно заявили в другій лізі ще одні «Карпати», які представляють Галич, а виступають у Бурштині на Івано-Франківщині.

Такими хитромудрими методами львів’яни намагаються позбутися залежності від Коломойського і заходити однією з команд у першу лігу з чистого листа, отримавши назад від фанатів клубне лого.

Наразі план діє лише умовно, бо «Карпати» з Галича посідають в групі А другої ліги третє місце, тоді як у класі підвищується два колективи. Ті «Карпати», які виступають у Львові молодіжним складом, під лого, взятим з шаблонів у пейнті, замикають таблицю.

Щоб поліпшити ситуацію з фінансуванням, клуб запропонував прихильникам «Карпат» вносити кошти через патрон і кілька сотень людей до цієї ініціативи долучилася. Що з того хитрого задуму вийде, не беруться зараз сказати, мабуть, навіть його автори.


Інших два колись міцних галицьких клуби наразі перебувають в однаковому становищі – мають по 24 очки і борються за виживання у першій лізі.

Мова про івано-франківське «Прикарпаття» і тернопільську «Ниву». Обидва клуби вже пережили стан повного зникнення й реінкарнації.

«Нива» випала у другу лігу в середині першого десятиліття 2000-х, але повернулася туди у час, коли їй підставив плече тодішній голова облдержадміністрації, регіонал Валентин Хоптян.

За його сприяння клуб повернувся в першу лігу і в 2012-му навіть мав амбіції, щоб боротися за повернення в елітний дивізіон. Однак за підсумками Революції Гідності від колишньої міці пана Хоптяна залишився лише особняк на Київщині, а футбольна «Нива» знову випала в другу лігу.

Назад у перший ешелон «Нива» повернулася торік, після того, як за фінансування команди знову взявся місцевий підприємець Степан Рубай. Він теж іноді заявляє про бажання виводити клуб у Прем’єр-лігу, однак на ділі навіть не може знайти спільної мови з керівництвом міста, щоб команда на постійній основі могла виступати на міському стадіоні. Тому й результату немає, а замість амбіційних планів є тільки боротьба за виживання.


В Івано-Франківську ситуація інша.

Першого десятиліття буремних 2000-х клуб взагалі не пережив і з футбольної мапи України щез. А відродився лише у 2016 році на основі футбольного клубу «Тепловик-ДЮСШ-3».

При цьому керівництво в особі мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа і головного тренера Володимира Ковалюка одразу заявили, що клуб розвиватиметься за унікальною концепцією – комплектуватиметься лише вихованцями івано-франківського футболу або гравцями, у яких є корені з Івано-Франківщини.

Така концепція обмежувала тренерський штаб у виборі і потребувала на дальню перспективу вкладати гроші у розвиток дитячо-юнацьких шкіл. А перспективу ближню своїми діями змалювали Ковалюк із тренерським штабом. Команда сходу стала одним із лідерів другої ліги, а у вересні 2017-го прогриміла на всю Україну перемогою в національному кубку над елітними львівськими «Карпатами».

Не дивно, що вже в 2018-му «Прикарпаття» вийшло у першу лігу і на диво впевнено закріпилося й там. Команда стала міцним середняком таблиці.

Проте зберегти здобутий чи розвинутий успіх завадили прорахунки тренерського штабу, який, починаючи з сезону-2019/2020 вирішив радикально омолодити склад.

Понад півдесятка досвідчених гравців. Які були лідерами команди, вимушені були піти, а необстріляна молодь замінити аксакалів не змогла.

Як наслідок, «Прикарпаття» скотилося в низи таблиці, а Ковалюка на старті поточного чемпіонату відправили у відставку. Заміну йому очільник Івано-Франківська Марцінків теж знайшов невдалу.

Руслан Мостовий за понад пів року каденції довів команду до практично безнадійного стану і при цьому зміг переконати керівника, щоб той погодився на порушення унікальної концепції – взимку у клубі з’явилися два перших футболісти, ніяк не причетні до Івано-Франківщини.

Оскільки результату це не дало, а Мостовий налаштував проти себе фанатів команди, його відставка виглядала справою часу. Марцінків зволікав з цим кроком до останнього, а коли наважився, поставив виконувачем обов’язки наставника колишнього тренера воротарів Олега Рипана. З ним на чолі «Прикарпаття» виграло два з трьох матчів і зберігає гарні шанси на збереження прописки в першій лізі.


Проте що буде далі? Що буде після того, як Марцінків перестане бути мером міста? Сам міський голова повідомив, що бюджет ФК «Прикарпаття» - у межах 13 млн грн на сезон.

Приблизно 70% виділяється з міської казни, 30% – спонсорські надходження. Чи існуватиме команда після того, як в Івано-Франківська з’явиться інший міський голова? Це об'ємне питання, наразі не видно якоїсь особливої активності в напрямку розвитку клубної академії «Прикарпаття». А без її потужного функціонування концепція «Команди рідного краю» приречена.


Зрештою, поки культові галицькі клуби з тисячами прихильників борсаються в низах українського футболу, на провідні ролі вийшли новоутворені колективи, які грають у Прем’єр-лізі за порожніх трибун. І не лише через карантинні обмеження, а й тому, що фанатів у них банально немає.

Мова про клуби «Львів» і «Рух», який торік змінив прописку з Винників на Львів. Обидві команди закріпилися в Прем’єр-лізі – «Львів» за підсумками сезону-2020/2021 посів восьме місце. «Рух» - десяте. Проте шанувальники футболу в Місті Лева не поспішають сприймати ці команди як свої. Мовляв, Львів – то вотчина «Карпат». 

«Львів» і «Рух» є класичними плодами олігархічного футболу. Власником першого є відомий львівський підприємець Богдан Копитко, другого – цигарковий магнат Георгій Козловський.

Козловський мав намір викупити у Петра Димінського «Карпати», але не домовившись, вирішив розвивати власний футбольний проєкт. Про те, що «Рух» не буде клубом-одноденкою свідчить той факт, що Козловський розпочав у Винниках будівництво унікальної багатофункціональної бази підготовки для різних видів спорту, яка зокрема слугуватиме гніздечком для клубної академії «Руху».


Загалом тенденції сучасного українського футболу зараз хитнулися від класичних олігархів у бік зацікавлених у футболі аграріїв. Результати вже помітні – «Колос» із Ковалівки, який фінансує сімейство Засух та «Інгулець» з Петрового на Кропивниччині, в який вкладає кошти власник агрофірми «П’ятихатська» Олександр Поворознюк вже виступають у Прем’єр-лізі.

Найближчим часом до них може долучитися «Агробізнес» із Волочиська на Хмельниччині власника однойменної фірми Олега Собуцького. Причому гратиме клуб за відсутності власного стадіону, який відповідав би вимогам УПЛ, вочевидь у Тернополі.

Натомість галицькі аграрії витрачати гроші на футбол поки не поспішають. А тому не дивно, що в елітний дивізіон із клубів Галичини пробилося два представники олігархічного футболу, два представники краю в першій лізі, один з яких фінансується приватною особою, інший з міської казни, пасуть задніх, а львівські «Карпати» у двох свої варіантах і з креативом керівництва борсаються в другій лізі.

На цьому галицький потенціал у професійному футболі й вичерпується.

Автор: Іван Вербицький


Коментарі ()

22.06.2021
Тетяна Дармограй

Фіртка спробувала з’ясувати, скільки внутрішньо переміщених осіб проживає на Прикарпатті, чим вони забезпечені та як адаптувались до умов життя у новому середовищі.

1423
22.06.2021
Лідія Вітранчик

Фіртка поцікавилась у місцевих жителів, які виїхали за кордон, як змінилося їхнє життя та дізналась чимало цікавої інформації.

1449
17.06.2021
Галина Бородайкевич

Фіртка поспілкувалась із директором закладу для літніх і самотніх людей, щоб дізнатись про побут, дозвілля і роботу під час пандемії.    

1500
16.06.2021
Ілона Шевченко

Кожного року на міському озері гине кілька, деколи буває і десятки особин товстолоба. Фіртка спробувала з’ясувати причини.

1487
15.06.2021
Катерина Черкашина

Чоловік каже, приїхав воювати за справедливість. І щоб допомогти українцям будувати нормальну державу. Фіртка поспілкувалася з добровольцем, який в Україні з червня 2014 року і хоче залишитися жити в Івано-Франківську.

1817
15.06.2021
Лідія Вітранчик

Фіртка спробувала з’ясувати, якою мірою зачепили футбольні пристрасті франківчан і хто їхні фаворити, окрім національної збірної.

1938

У 2011 році мене, як історика, рекомендували українсько-німецькій режисерці Уті Кільтер аби я показав і розказав про будівлі та визначні місця Франика. Ну якщо чисто технічно, то її скоріше цікавила «станиславівська» архітектура, а не «і

1470

Встигала тільки дивитися як міняються дати запланованих прем’єр. Але попри всі перенесення виставу таки показали. Це було важливо: її герой Анатолій Гаркавенко («Морячок)» – з Франківщини.

3316

Днями відвідала унікальний фестиваль борщу в селі Кричка Солотвинської територіальної громади, який є не тільки рекреаційним заходом, а й чудовою соціальною атракцією для розвитку «зеленого туризму» у громаді.

6256

Про нічний клуб - просто в серці COVID-реактора; відставки; очікування шалених фінансових стягнень і вірогідно - міжнародний скандал...

12065
18.06.2021

В Україні, за останні 12 місяців кількість пошукових запитів українських користувачів зі словом "рецепт" зросла на 29%.

922
22.04.2021

Про це йдеться у звіті Міжнародної організації виноградарства і виноробства.

7530 1
16.04.2021

Пагони цибулі - унікальна комбінація корисних речовин, потрібних саме навесні, і їх набагато більше навіть ніж у цибулі ріпчастій.

8866
05.05.2021

У третій день Великодніх свят Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин завітав на парафію святого Апостола Юди Тадея, що в Івано-Франківську, на вул. Стуса, 29.  

6213
03.05.2021

Поливаний понеділок у 2021 році відзначають 3 травня, на другий день після Великодня.  

6726
02.05.2021

На Христове Воскресіння, яке відзначається 2 травня, очільники Православної церкви України та Української греко-католицької церкви звернулися до українців зі святковими посланнями.  

6316
02.05.2021

У переддень світлого празника Воскресіння Христового Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин звернувся до вірних з Великоднім привітанням.  

6365
23.06.2021

Хоча останній рік був непростим для книжкового ринку, українські видавництва підготували вдосталь нових книжок і коміксів, на які варто звернути увагу на ярмарку, який відбувається з 23 по 27 червня.

232
30.04.2021

Вона визначала життя в Німеччині майже 16 років. Але зараз політична стабільність, якою країна користувалася так довго за часів Ангели Меркель, підходить до кінця, політик готується відмовитись від посади канцлера.  

7220
25.04.2021

Міністерства закордонних справ Литви, Латвії та Естонії 23 квітня оголосили у своїх країнах персонами нон ґрата чотирьох російських дипломатів.

8101
15.04.2021

Президент США Джо Байден оголосив про запровадження у США загальнонаціонального надзвичайного стану у зв’язку з "надзвичайною загрозою" через зовнішню діяльність уряду Російської Федерації.  

8938
11.04.2021

Велика Британія та США вважають, що Росія повинна негайно «послабити напругу» і жити у відповідності з її міжнародними зобов’язаннями.  

8433 1