Як було оголошено наприкінці минулого тижня міністерством торгівлі, листопадовий дефіцит торгового балансу США зріс більше, ніж прогнозувалося в листопаді, оскільки американський експорт знизився, а імпорт (в першу чергу, сирої нафти і автомобілів) - виріс.
Збільшення виявилося чималеньке, навіть з урахуванням того, що сам показник дефіциту є досить волатильним -10,4% до 47,8 млрд. доларів, максимум з червня і більше, ніж планували експерти, які вважали, що він повинен був збільшиться до $ 45 млрд з первинних 43,500 млрд. в жовтні. При цьому оцінки коливалися від 41,8 млрд. до 47,6 мільярдів дефіциту. Імпорт зріс на 1,3% до піврічного максимуму 225,6 млрд. доларів у листопаді, так як збільшився імпорт нафти до 27,3 млрд. з 26,0 млрд. доларів.
Експорт знизився на 0,9% до 177,8 млрд. доларів, незважаючи на збільшення експорту споживчих товарів до 15,7 млрд. доларів. Зокрема, це сталося через падіння поставок в Європі. На думку деяких американських експертів, саме боргова криза в Євросоюзі може стати тим тригером, який запустить нову хвилю спаду.
Відзначимо, що не тільки американські експерти розділяють цю точку зору, її дотримуються й у МВФ. Зокрема, таку думку висловив спеціальний радник директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду (МВФ) Девід Ліптон, який вважає, що Європі необхідно терміново вжити нові заходи по боротьбі з борговою кризою. В іншому разі нового витка кризи не уникнути, а європейцям доведеться звикати до буксування економіки при стабільно високому безробітті.
«Без конкретних кроків Європа виявиться втягнутою в порочне коло, поступово втрачаючи довіру інвесторів при стагнуючій економіці і слабкому ринку праці», - заявив Д. Ліптон в рамках Азіатського фінансового форуму в Гонконзі. Правда далі він висловив спірне твердження, повідомивши, що за підтримки проблемних держав Європи іншими країнами нової фази кризи вдасться уникнути.
Ось тут я б посперечався, оскільки все попереднє було банальністю - нічого іншого й чекати не слід. Але от вихід з боргової кризи - це як? Адже мало відкласти виплати боргів - на це Європі у випадку допомоги ззовні (мабуть, на неї і натякав у Південно-Східній Азії представник МВФ) грошей дійсно вистачить. Але не будемо забувати: головна-то проблема - це рівень життя населення, який до того підтримувався як раз за рахунок кредитування і соціальних виплат з бюджету, тобто за рахунок зростання боргу. Якщо просто зупинити ці механізми підтримки рівня життя населення (і, зауважимо, сукупного попиту), то настане дуже потужна криза. Це добре видно по Греції, в якій менше ніж за рік вжиті заходи економії привели до падіння ВВП більш ніж на 5%. А процес же тільки почався.
При цьому, зрозуміло, удар буде завдано і по всіх партнерах Євросоюзу, по США в першу чергу. Що ми, до речі, і бачимо вже із статистики листопада. А в міру розвитку ситуації підключення заходів жорсткої економії в Італії, результати будуть видні ще краще. Так що на чому заснований оптимізм представника МВФ не дуже зрозуміло - хіба що на корпоративній солідарності, оскільки коли якщо увійде в повну силу, МВФ стане просто не потрібен.
Втім, наші опоненти можуть стверджувати, що на підставі статистики одного місяця тенденції не видно, а МВФ - «видніше». Можливо, проте ми вже стільки разів демонстрували, що на довгих інтервалах часу наша теорія повністю підтверджується, що навіть незрозуміло, що ще говорити. Втім, в даному конкретному випадку можна звернути увагу на одну цікаву обставину: США в умовах нинішньої кризи поводяться зовсім не так, як Євросоюз. Останній рекомендує «затягувати паски», що призводить до спаду попиту і ВВП (поки, в окремих країнах ЄС, але це тільки справа часу), а ось США, навпаки, збільшують стимулювання попиту.
Горезвісний дефіцит американського бюджету, який Обама збільшив за час свого керівництва країною приблизно на 1 трильйон доларів на рік, росте тільки для того, щоб ці гроші можна було витратити на зростання соціальних виплат, які йдуть прямо на зростання споживчих витрат (а куди ще можуть витратити гроші бідних громадян США?). Трильйон - це, між іншим, близько 10% від реально наявних доходів громадян США. Так що стимулювання це величезне.
Чому ж так не робить в Євросоюзі? Я схильний вважати, що це пов'язано з тим, що така поведінка, хоча і є розумною, суперечить усім монетаристським догмам. Такі країни, як США, ще можуть собі дозволити ігнорувати МВФ та інші бастіони монетаризму, але в ЄС ситуація інша, там багато дрібних країн, які, при всьому бажанні, йти проти міжнародних монстрів не можуть. Хоча деякі і намагаються - як, наприклад, Ісландія, Угорщина і, частково, Польща.
А ось Німеччини і Франції це поки просто не потрібно - у них ситуація ще терпима, особливо у першої. У тому числі й тому, що свій попит стимулюють США, які купують досить значний обсяг німецької продукції. Так що лідери ЄС можуть поки можуть жорстко тиснути на своїх молодших партнерів - головне, щоб їх все-таки не змусили взяти на себе чужі зобов'язання. Тут Франція і Німеччина пручаються відчайдушно, хоча США і МВФ активно їх до цього закликають.
Зрозуміло, можна закрити очі на проблеми і вважати, що все ось-ось саме тихо розсмокчеться. Проте будь-який серйозний аналітик, особливо такий, який вивчав міжгалузеві баланси проблемних країн (США в першу чергу), не може не розуміти, що розсмоктатися тут нічого не може. Якщо за два роки «дірка» за попитом склала трильйон доларів, то в наступні два потрібен буде ще один трильйон. І звідки його взяти, коли вже цей викликає серйозні побоювання за стійкість світової і американської фінансових систем?
І статистичні дані підтверджують цю тенденцію, яка тільки почала свій розвиток.
Михаил Хазин,
Джерело: worldcrisis.ru
