Про що забули лідери Майдану або Казочка про трьох поросят по-українськи

 

 

opposition4

 

 

Оце Майдан! Оце революція! Зранку лідери опозиції мало не проклинають провокаторів на Грушевського, ввечері називають їх патріотами. Людей, яких вважали радикалами, чомусь на Майдані вдень із вогнем не знайти. Депутати, які щойно розпиналися зі сцени, позують у Раді в бронежилетах на камери. Одні майданівці захоплюють міністерства, інші в них стріляють. А політики, які ще вчора були готові на «кулю в лоб», сьогодні діловито домовляються з владою…

 

Ні, ця купа парадоксів не вигадка, не жарт – це реалії революції по-українськи. Історія ж, звісно, розбере Майдан на деталі, добре перемиє кісточки, позбавить від пафосу й ілюзій. А зараз іще рано зробити аутопсію, проте є ж у пацієнта анамнез, де зафіксовано симптоми? Є, і найкраще він читається з поведінки лідерів опозиції.

 

Отже, казочка. Коли троє поросят прибігли на площу, вони напевне не здогадувалися, наскільки все серйозно. Та й ніхто б не подумав, бо Україна такого ще не знала. Хоча, зважаючи на тип людей, які зараз при владі, можна було б передбачити, що з ними жарти погані. Але ж поросята думали не про вовків, а про вибори, а тому пішли до товариства піаритися.

 

І спочатку все було добре: поросята по черзі хрюкали в мікрофон і за поросячою звичкою рахували рейтинги. Та потроху ставало гаряче, бо влада виявилася справжнім сірим вовком… Тут ми відкриємо таємницю: ця казочка зовсім не така, як у Сергія Михалкова, де домашні тваринки проганяють сіроманця – у нас суцільна прозаїка… Отже, поросятка загралися, тому що настав момент, коли товариство вийшло з-під контролю, роздратувало вовка, і вони зрозуміли, що їх можуть з’їсти по-справжньому, назавжди та ще й на камери. Втрачати ж було що: бізнеси, багатоповерхові квартири, маєтки в заповідниках, поїздки в теплі краї, популярність, президентські перспективи, життя.

 

І коли вони це зрозуміли, гра закінчилася. Поросята лише робили вигляд, що кудись ведуть, хоча насправді коливалися разом із товариством, в підходящу хвилину штовхаючи його до компромісів. А надворі стояв мороз, лютував вітер, і товариство готове було піддаватися. Щоправда, дехто схопив дубця, намагаючись сполохати вовка, але ж поросята вже втямили, що в нього гострі зуби. І тоді вони пішли до Сараю, і почали з вовком домовлятися…

 

Звичайно, на цьому місці казочка не закінчується, але дійсність іще цікавіша, тож краще – про неї. Лідери опозиції, причому одностайно, фактично припинили революційну фазу Майдану і почали фазу суто політичну. Зрозуміти їх можна: час для справжнього повалення режиму було втрачено вже в перших числах грудня, і, ймовірно, ніхто його валити не збирався, тож у них не лишалося вибору, як іти на переговори з владою.

 

Як відомо, переговори вже тривають – важко і повільно. Проте навіть у рідній стихії кабінетної політики опозиція виказує слабкі місця. По-перше, з переліку пунктів зникли тези відставки президента і дострокових виборів. Нагадаємо, вона є однією з головних умов, які Майдан (не лідери опозиції) висунув Януковичу.

 

По-друге, опозиція все частіше і відвертіше аргументує свою участь у переговорах необхідністю уникнути кровопролиття чи введення НС. Це дуже і дуже серйозна помилка, яка відштовхує людей від руху, а для влади є ознакою слабкості опонентів, що дає привід тиснути далі.

 

По-третє, серед і так неоднорідного Майдану почалися надто помітні розбіжності. Бойовики Свободи вичавили з будівлі Мінагрополітики членів ГО «Спільна справа». Останніх небезпідставно підозрюють у співробітництві з Банковою. Проте широкий загал про це не знає. А тому акція зі стріляниною і пораненнями суттєво ослаблює рух, бо протиріччя бачать навіть обивателі.

 

Звичайно, Кличко, Яценюк і Тягнибок поводять себе по-різному. Мабуть, лідер УДАРу пам’ятає, як обіцяв Майдану битися за людей і віддати їм усе. Це змушує його триматися ідеї дострокових президентських виборів і відмовлятися від участі в уряді. Втім, в його словах більше немає погрозливих ноток на адресу влади, і це видає не лише відсутність досвіду.

 

Яценюк іще компромісніший. Хоча він каже, що умови регіоналів неприйнятні (має на увазі прийняття закону про амністію після розпуску Майдану). Але це, швидше, не рішучість, а відображення страху більшості майданівців, що у випадку розпуску влада репресує їх поодинці; надто часто він повторює, що силовий сценарій імовірний.

 

Навіть більше, Яценюк усе частіше натякає, що участь опозиції в уряді можлива. Процитуємо Арсенія Петровича: «Посада премʼєра не має ніякого сенсу в тому випадку, якщо опозиція не отримає всієї відповідальності за всі справи в країні. Ми хочемо почути від президента конкретну пропозицію про те, що українська опозиція отримає ту повноту відповідальності в Кабінеті Міністрів, тільки тоді ми можемо вести дискусію». Мабуть, він добре пам’ятає, що йому пообіцяли місце прем’єра.

 

Дивні речі відбуваються з Тягнибоком і його людьми. Чому, наприклад, таких полум’яних трибунів Свободи, як Фаріон, не помітно на Майдані? І чому саме його бойовики беруть на себе зачистку лав революції від «екстремістів»? Зрештою, чому риторика Тягнибока та його соратників стала такою миролюбною до влади?

 

Сам Тягнибок теж поводиться досить дивно. Спочатку він відмовляється підтримувати поновлення Конституції 2004 року (мало не єдиний радикальний пункт, який в опозиції лишився на переговори) – із дитячим аргументом, ніби це суперечить програмі партії. За кілька годин каже протилежне! Водночас він підтримує створення комісії, «яка б сформувала один або кілька варіантів Конституції, які можна було б винести на референдум». Тут начебто все добре, проте запропонований механізм затягне процес мало не на рік, а за цей час може статися що завгодно. В будь-якому випадку, до того Майдан розійдеться точно.

 

Таким чином, лідери опозиції виявилися неготовими очолити революцію. Саме тому скепсис викликають епітети на їхню адресу кшталту «лідери Майдану». Однак тут виходить, що й люди, які стоять на площі, теж не готові до справжньої революції. Звісно, ми маємо на увазі основну масу учасників руху – серед них усе ж є гарячі голови, ладні скидати режим хоч зараз. І справа тут не в грошах, поганій організації чи відсутності вождів. Ця неготовність, швидше, психологічна, бо більшості на Майдані насправді є що втрачати. Але ж, як вважали класики, революцію творять ті, кому нічого втрачати, крім своїх ланцюгів, а завоювати вони можуть цілий світ.

Юрій Зущик

ПІК


31.01.2014 Юрій Зущик 1008 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2008
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1112
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1262
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1709
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2888 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3981

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1195

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

688

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

459

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1218
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5832
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5380
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10782 2
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1609
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1506
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7665
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1232 1
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

16009
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

586
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1586
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2035
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1931