
У цьому році Верховна Рада заборонила комуністичні партії і все, що з ними пов’язано. Фобія всього червоного сколихнула всю країну. Ленінопадом вкрило більшість міст.
Люди почали відвертатися від своєї червоної історії. Хоча це не одна з гірших сторінок історії. Тому ,логічно, все пояснюється тим, що замість того, щоб ухвалювати, дійсно, потрібні для країни рішення, депутати ухвалюють будь-що,щоб точно ніхто не зміг сказати, що Вони нічого не роблять.
Людям на це байдуже... Байдуже на честь кого називатимуть вулиці. Люди хочуть спокою. Спокою від війни. Адже людей переслідує страх за своє життя і за життя рідних. І замість того, щоб ліквідувати цей страх і фінансувати бійців, будуть скидатися кошти на перейменування вулиць і містечок. Адже,на думку депутатів, набагато важливіше, щоб в Україні не було назв, які пов’язані якоюсь мірою із Радянським Союзом, ніж в країні залишився цілим цвіт нації. Насправді ми живемо в час партійних баталій. Це все пояснює: і нікому непотрібні законопроекти і взагалі все, що там діється. Хтось скаже : "Та нащо нам пам’ятати цей період. Нічого доброго там не було...
Це нікому не потрібний пережиток минулого". Ну і нехай це пережиток минулого, та це історія, наша історія, з своїми злетами і падіннями. І в будь-якому часі ці падіння були, не тільки в той час, коли керували Ради.
Зараз ми не гірші тих самих ненависних всіма комуністичних партій. Ми так, як і вони колись, не дозволяємо жити партіям , які невигідні нам, та скоріше не нам, а їм, зверху. І це неправильно, адже для когось це особиста історія, ціле життя. Це несправедливо з точки зору людського зневажати і забирати минуле людей.
Сам по собі комунізм доживає своє, чутні останні битки його серця. Тому слід дати старенькому дожити спокійно останні дні, адже червоний вогонь сам по собі от-от згасне. І робити з цього піар-акцію і ходити із набундюченим виглядом переможця не варто, бо це не логічно і смішно. Адже ця стихія вже стихла і перемагати нічого. Отже, я не виступаю на захист. Я не є за якусь партію. Я просто висуваю своє бачення на події, які відбуваються.
Лілія Левицька