Про церкви і дороги

 

Взявся за написання цього блогу після участі в недільній службі в дуже гарній церкві, не так давно збудованій на вулиці Чорновола. Зазвичай до церкви добираємось на автомобілі і цього разу задумався над величезним дисонансом між добротною будівлею церкви, яка просто світиться любов’ю, яку вклали в стіни її будівничі, відчуттям того, що будівля ця не тільки для нас, але і для багатьох, багатьох наступних поколінь, та жахливим станом доріг в Івано-Франківську. Адже будують церкви і дороги і користуються ними ті ж самі люди!

Багато, якщо не всі, виборчі кампанії в місті, і не тільки до міської ради, побудовані на спекуляціях про стан і прекрасне майбутнє доріг Івано-Франківських, проте відчутного результату не видно. Не встигли одну дорогу відремонтувати, як дві інших вже потребують ремонту. Нещодавно відремонтоване дорожнє покриття на вулиці Січових Стрільців вже має численні місця з сітчастими тріщинами, які до весни перетворяться на ями «по коліна».

Причини такого стану доріг очевидні: кількість і якість ремонту доріг недостатні. Причому цей дефіцит вимірюється не у відсотках а в разах або і в порядках. Якось запитав одного з колишніх заступників мера, коли в Івано-Франківську будуть нормальні дороги і отримав дуже очікувану відповідь – тоді, коли буде досить грошей, тобто …, ну, зрозуміло – ніколи або колись. Дуже ускладнює ситуацію специфіка Івано-Франківська, як зрештою більшості західноукраїнських міст, - це те, що під проїжджою частиною вулиць знаходяться багато комунікацій, а вони як правило старі і часто потребують ремонту. Яскравий приклад вулиця Мазепи, на дорожньому полотні якої місця живого не залишилось. Не роблять нічого доброго нашим дорогам і кліматичні умови Прикарпаття. Дуже багато циклів замерзання-розмерзання роблять свою чорну справу. Деякі зими взагалі перетворюють частину вулиць на танкодроми. Є й інші причини, але результат один. Напевно 9 з 10 івано-франківців на питання «яка найбільша проблема Івано-Франківська?» дадуть відповідь – дороги!

Чи є можливість змінити ситуацію? Так, звичайно. Але якщо не змінювати підходів в дорожньому будівництві, то очевидно, що нічого не зміниться. При теперішній політиці, яка полягає в більш чи менш якісному асфальтуванні вулиць та в ямковому ремонті ситуація може змінитись тільки, якщо фінансування збільшити в рази, що є неможливим. В місті більше 100 кілометрів доріг. Капітально відремонтована дорога в наших умовах служить щонайдовше десять років. Тобто треба капітально ремонтувати щонайменше 10 кілометрів доріг щороку. Грошей в міста на це немає і не буде в найближчій історичній перспективі.

Інший шлях полягає в тому, щоб відремонтовані дороги служили не декілька років, а набагато довше. Адже є очевидним, що дороги потрібні і сьогодні, і через десять років, і через сто років – як і церкви. Зверніть увагу на більшість бордюрів в центральній частині міста – вони кам’яні і змонтовані понад сто років тому і будуть стояти ще не одне століття. І навіть страшно подумати як би виглядали центральні вулиці міста, якщо б бордюрний камінь був радянським, зробленим з брудних матеріалів та нібито цементу.

Але є й позитивні приклади. Кільканадцять років тому місто мало проблему з дорогою під залізничним мостом на вул. Вовчинецькій. Ремонтували по два-три рази на рік і все марно. Проте проблему вирішили – забрукували базальтовим каменем. Після цього, незважаючи на екстремальні умови експлуатації, в цю ділянку дороги не було вкладено жодної копійки і простоїть вона ще дуже багато років. А тепер уявіть собі, якби і надалі продовжували укладати на міські дороги в центральній частині міста кам’яну бруківку. Ми вже б мали кілька десятків кілометрів таких доріг, що служитимуть дуже довго і головне не потребуватимуть щорічних ремонтів. Є ще ряд дуже суттєвих переваг в такому підході. Це і набагато кращий естетичний вигляд, набагато простіше ремонтувати комунікації, що часто є надто старими і виходять з ладу, абсолютна стійкість до екстремальних погодних умов, зрештою, використовуються вітчизняні матеріали і місцева праця, а не бітум, який здебільшого імпортується від ворогів.

Це настільки очевидно – якщо новозбудовані чи відремонтовані дороги служитимуть дійсно довго, то рівняння отримує розв’язок. Адже буде спостерігатись акумулятивний ефект: відремонтовані таким способом дороги надалі практично не потребуватимуть коштів для ремонту і нарешті в міському бюджеті можуть з’явитись гроші на якісь інші потреби ніж тільки на латання дірок на дорогах. Дійсно, якщо будемо мати 1 кілометр дороги, що не потребує ремонту, то на наступний рік вже залишиться не 100 кілометрів доріг, які треба постійно ремонтувати, а 99, ще через рік 98,  і так далі.  Якщо підходити розумно, то ефект можна отримати набагато швидше. Якщо б хтось в міській управі аналізував куди в основному направляються кошти на поточний ремонт доріг, то напевно помітили б, що 90% коштів направляються на 10% площі дорожнього полотна. Чого тільки вартують з’їзд з Галицького мосту на Набережну, перехрестя Довгої та Бельведерської, перехрестя Січових Стрільців та Мазепи, Короля Данила та Мазепи  та десятки інших. Хтось пам’ятає щоб хоч однієї весни ці ділянки доріг не ремонтувались? Забрукувавши каменем в першу чергу такі ділянки наших вулиць можна було б досягнути максимального ефекту і тоді нормальні дороги в місті будуть не через 100, а може вже через 10-15 років. Чисто інтуїтивно міські чиновники частково це розуміють – адже розпочали брукувати місця заїздів автобусів на зупинках громадського транспорту, хоч і не завжди якісно. Та й наведений вище приклад ділянки дороги під залізничним мостом тому підтвердження.

Насправді, розробити чітку і зрозумілу стратегію розвитку дорожнього будівництва, якщо вжити популярний нині термін «дорожню карту», яка дасть чітку, реальну і позитивну відповідь на питання «коли в місті будуть нормальні дороги?» не так складно – необхідна тільки політична воля подивитись за межі нинішнього виборчого циклу. Щоб наше місто виглядало так як і церкви в ньому – керуватись треба такими ж категоріями любові і часу, якими керуються будівничі наших церков.


24.01.2015 Василь Мартинюк 2895 0
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

1376
29.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

870
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2219
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1303
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1434
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1871

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1402

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

842

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

533

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1369
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

4821
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6001
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5526
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1816
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1671
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7746
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1408 1
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6193 2
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

383
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

762
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1750
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2194