Майстер витесав кам’яний іконостас за ранньохристиянськими зразками - єдиний в Україні
...Я у Галичі (Івано-Франківщина), у цeркві Різдва Христового. Настоятель показує ошатну святиню.
"Наша церква - пам’ятка архітектури національного значення, -- розповідає отець Ігор Броновський. -- Істориків вважають, що вона була збудована приблизно в ХІІІ столітті, у княжі часи. І до знайдення фундаментів Успенського собору в Крилосі науковці вважали її княжим собором. Тепер у храмі проводимо масштабну реставрацію. Ось уже в завівтарній частині виклали мозаїку в візантійському стилі, й іконостас також хотіли зробити оригінальним, щоби нагадував про славну княжу історію", пише газета "Експрес".
Шукаючи ідеї для іконостаса, отець Ігор довго їздив Україною та вивчав архітектуру, внутрішнє оформлення та оздоблення церков. Побачене довго аналізував. Вирішив, що іконостас краще зробити з дерева, заліза або з каменю. Спинився на камені.
"Я подумав, що це буде монументально, камінь символізуватиме непорушність церкви, давню історію храму, яка нерозривно пов’язана із сучасністю, -- згадує священик. -- Спочатку вирішив, що краще витесати іконостас з мармуру, але це дуже дорого. Так вартість кілограма каменю -- приблизно 20 доларів, а таких грошей у нас немає". Треба було шукати інші варіанти.
І отець Броновський згадав, що знайомий з цікавим майстром -- Сергієм Дячуком, який витесує з каменю різні скульптури, у тому числі й фігури Богородиці, Ісуса, святих. Звернувся до митця з пропозицією виготовити іконостас. А той, наче чекав цієї розмови, радо погодився, проте попередив, що іконостаси він не робив. Та все вийшло дуже добре й незвично.
"Це не класичний іконостас, а своєрідна вівтарна перегородка. Щось подібне було у ранньохристиянських храмах, адже дво- чи триярусних іконостасів, які ми звикли бачити в церквах, колись не було. До речі, така ж перегородка є у церкві Пантелеймона, що у селі Шевченковому, єдиному збереженому храмі з ХІІ століття. Тому можемо спокійно казати, що це праіконостас".
Витесано іконостас із близько трьох тонн піщанику, привезеного з одного із кар’єрів. Незвичний іконостас-перегородка понад 4 метри завширшки і близько 2,5 метра заввишки. Він світло-кавового кольору, але, за словами отця Ігоря, згодом камінь може потемніти, бо це природна властивість матеріалу.
Іконостас складається з основи-фундаменту, колон та капітелей, на яких триматиметься арка над кованими царськими воротам. Усі частини кам’яного іконостаса прикрашені різьбленими старовинними орнаментами, які священик знайшов у згаданій церкві святого Пантелеймона та в книгах про мистецтво княжого Галича. Згодом ці візерунки він показав майстрові, а той уже вирізьбив у камені.
Прикметно, що всю різьбу пан Дячук зробив вручну, не застосовуючи жодних електроінструментів.
"І це ще одна унікальна риса нашого іконостаса, -- мовить отець. -- Адже вирізьбити в камені такі дрібні деталі візерунків непросто". Роботи тривали два роки. Тесав та різьбив на камені майстер удома, в селі Литвинів на Тернопільщині. А до Галича частини іконостаса везли, наче дитину, загорнувши у м’які тканини, аби на поганих дорогах не побилися, не надщербилися, бо тоді пропала б філігранна робота.
