"Правосуддя" по-українськи

Мова піде про кримінальну справу стосовно начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області підполковника податкової міліції Тараса Шевчука.

Поспілкувавшись із його батьком та захисником Федором Шевчуком, вивчивши матеріали справи, Західному Віснику вдалося з’ясувати наступне.

20 вересня 2010 року близько 13 години Тарас Шевчук був затриманий в Івано-Франківську по вул. Калуське шосе, 2 на очах у перехожих із застосуванням фізичної сили та вилученням всіх речей. Йому інкримінували те, що о 13.40 цього ж дня (?) він вимагав та отримав від громадянина Б. Полієвського через свою рідну сестру Марію Шевчук, яка працювала бухгалтером на Долинському ВУВКГ,  хабар у розмірі 8 тисяч гривень за сприяння у невідображенні працівниками Долинської оДПІ порушень податкового законодавства України під час перевірки фінансово-господарської діяльності Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та подальшого непроведення працівниками відділу внутрішньої безпеки УВБ ДПА України при ДПА області перевірки правильності відображених в акті порушень, виявлених працівниками Долинської оДПІ.

Гроші жінці справді передали, проте вона навіть гадки не мала за що, тому намагалася віддати їх своєму начальнику, проте була затримана працівниками СБУ.

Впродовж дня Тараса водили по якихось підвалах і лише наступного дня о першій годині ночі прокурор дає дозвіл на арешт.Тобто 21 вересня о 01.07 він отримує копію постанови про порушення кримінальної справи за ч. 2 ст. 368 КК України. Тож виходить, що постанова була винесена прокурором області в період з 00.00 год. до 00.07 год. Виникає логічне запитання: що робив у цей час прокурор на робочому місці?

Також у матеріалах справи є постанова слідчого про прийняття справи до свого провадження. Вона датована теж 21 вереснем 2010 року. Це означає, що після винесення прокурором постанови про порушення кримінальної справи слідчий до 01.07 повинен був устигнути скласти постанову про прийняття справи до свого провадження.

Фактично Тарас Шевчук був затриманий працівниками СБУ ще 20 вересня, а протокол про його затримання був складений лише о 01.35 наступного дня.

Чесно кажучи, це все нагадує фарс.

Досудове слідство по справі було закінчено 1 жовтня, тобто всі необхідні, на думку ст. слідчого обласної прокуратури А. Носовича, слідчі дії були проведені за 10 (!) календарних днів, тобто за 8 робочих. Провівши в рекордно короткі строки досудове слідство, слідчий уже 2 жовтня склав обвинувальний висновок і направив до суду. Перше судове засідання в Івано-Франківському міському суді під головуванням Л. Кишакевича було проведене 22 жовтня 2010 року, а вирок – 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та правом обіймати певні посади – був постановлений 20 квітня 2012-го, тобто через 1 рік і 6 місяців. Ось тут виникає питання: чому слідчий закінчив досудове слідство через 10 днів, а судове тривало аж 545?

Проте, на переконання батька і захисника Федора Шевчука, в судовому засіданні навіть за такий термін не здобуто доказів та не доведено факту вчинення Тарасом Шевчуком злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.

– В судовому засіданні Тарас Шевчук пояснив, що свою вину в інкримінованому злочині не визнає і вказав, що працював начальником відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області, жодного хабара не вимагав та не отримував ні особисто, ні через свою сестру, – розповідає Федір Юрійович. – До перевірки не мав жодного відношення, телефонних розмов зі своєю сестрою  Марією Шевчук із приводу хабара не мав.

І сама Марія Шевчук у судовому засіданні пояснила, що не розмовляла зі своїм братом про передачу нею якихось грошей. Більше того вона засвідчила, що намагалася занести ті гроші своєму начальнику та з’ясувати, що це означає. Але не встигла, оскільки була грубо затримана працівниками СБУ (жінка на той час була вагітною, і для збереження дитини після даного інциденту їй довелося лягати на збереження, про що є відповідні медичні висновки).

Тому Тарас Шевчук вважає, що дана кримінальна справа сфабрикована з метою усунути його з займаної посади, і слідство щодо нього проводилося неправомірно та з порушенням його законних прав.

– Суд не взяв до уваги ні пояснення Тараса, ні той факт, що в порушення вимог ст. 22 КПК України досудове слідство по даній кримінальній справі було проведено необ’єктивно, слідчі дії проводилися незаконно, з порушенням прав Тараса Шевчука, починаючи з часу затримання і до завершення слідства, про що свідчить ряд доказів наявних в матеріалах кримінальної справи, які не були взяті судом до уваги, – переконаний захисник.

– Судом не дано належної оцінки тому факту, що такими повноваженнями, як ініціювання додаткових перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства податковою інспекцією, про що зазначали в своїх поясненнях потерпілі, за що начебто Тарас Шевчук вимагав хабар, начальник відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області управління внутрішньої безпеки ДПА не наділений, що підтверджується положенням про відділ внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області управління внутрішньої безпеки ДПА України (копії є в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 р. «Про судову практику в справах про хабарництво»: «Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки службовому становищу».

Тарас Шевчук не був наділений такими повноваженнями, що унеможливлює кваліфікацію його дій за ст. 368 КК України та притягнення його до кримінальної відповідальності.

Всі ці обставини судом не були взяті до уваги, як і той факт, що потерпілі в судовому засіданні не заявляли цивільного позову і просили суд суворо не карати Тараса Шевчука.

При постановленні обвинувального вироку судом було взято за основу докази, одержані з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду об’єктивно, повно та всебічно розглянути справу і винести законний та обґрунтований вирок, – зауважує Федір Шевчук. – Відповідно, судом порушено вимоги ст. 62 Конституції України, статей 15 та 22 КПК України щодо принципу презумпції невинуватості особи та об’єктивності дослідження матеріалів справи.

Незважаючи на те, «що застосування технічних засобів органами СБУ здійснювалося без дозволу суду, що є грубим порушенням вимог ст. 97 КПК України та ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» і не могли бути використані як джерело доказів, суд взяв їх до уваги.

При таких обставинах суд зобов’язаний був взяти до уваги неправомірність проведення слідства з грубим порушенням прав Тараса Шевчука і винести справедливий вирок. Однак вирок суду ґрунтується тільки на доказах, здобутих незаконним шляхом, а докази, які свідчать про відсутність у діях Тараса Шевчука складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та розслідування справи з порушенням прав Тараса Шевчука, не були взяті Івано-Франківським міським судом до уваги.

Під час розгляду даної справи судом було порушено безперервність процесу, що також є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що призвело до однобічності й необ’єктивності у сприйнятті обставин справи. З цих підстав вирок вважаю незаконним та необґрунтованим, – переконаний Федір Шевчук.

Наразі подана апеляція по справі, тож вирок Івано-Франків­ського міського суду поки що не набрав законної сили.