Сьогодні, 31 травня, розпочалася дев’яносто сьома доба героїчного протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню.
Журналістка Фіртки з’ясувала, як в селах Прикарпаття реагують на сигнал «Повітряна тривога».
За час війни в Україні, очевидно, не залишилося місцевостей, де б ще не пролунав сигнал тривоги. Він звучить у багатьох містах, селах і селищах. В Івано-Франківській та сусідніх областях сигнал лунає не так часто, як у східних та центральних регіонах.
Когось цей сигнал лякає аж до тремтіння тіла та нудоти, дехто продовжує займатися своїми справами, ігнорує. Однак сигнал виконує надважливе завдання – сповіщає про небезпеку, про наближення ворожого літака або ракети.
Христина мешкає в селі, що на Коломийщині. Дівчина каже, сирен поблизу її будинку не чути, тому як тільки на просторах інтернету з'явився додаток «Тривога», одразу скачала його на свій мобільний. Дівчина продовжує, хоч їй неабияк лячно, та власною безпекою не нехтує.
«Я панікую. Я цього не приховую, та все ж моє життя мені важливе. Де б я не знаходилась, як тільки починається тривога, я шукаю собі укриття.
Якщо тривога застає мене вдома, то я ховаюсь у погріб, якщо ж - десь у середмісті, я шукаю підвальні приміщення.
Попри те, що у місцевості, де я мешкаю, відносно тихо, я не ризикую», - пояснює дівчина.
Про своє ставлення до оголошення повітряної тривоги розповів Василь. Чоловік каже, щодня слідкує за новинами. Бачить, що відбувається в Україні та світі, проте додає, городина сама себе не обробить.
«У нас добре чути сирени, я розумію, що потрібно ховатись - спочатку ми всі ховались. Я навіть у погребі поставив лавки, сірники та свічки, якщо доведеться сидіти довго.
Зараз розпочалась посівна, треба обробляти городи, доглядати за посадженим. Така ситуація, не знаєш, що буде завтра.
Городина сама себе не обробить, а їсти щось потрібно, годувати сім’ю, допомагати людям.
Я з городу не йду, коли лунає тривога, а я пораюсь там», - каже чоловік.
Не нехтує правилами безпеки мешканка Косівщини Тамара. У жінки троє дітей, каже, що попри відносну тишу все ж, коли чує сигнал тривоги, із чоловіком та дітьми ховається.
«Чоловік спочатку теж був дуже відповідальним, ми разом збирали речі та прислухались до кожного звуку. Зараз просить мене видалити додаток, каже, що він його лякає серед ночі.
Проте я вважаю, що ігнорувати сигнал повітряної тривоги неприпустимо. Швидко, але обережно та без паніки, почувши сирени, беру документи, мінімальний запас їжі, необхідні речі та йду в укриття з дітьми.
Вже сусіди з мене сміються, кажуть, що я дітей травмую, а я навпаки хвилююсь за них», - зізнається жінка.
Місцева продавчиня Іванна стверджує, що мешканці настільки звикли до тривог, що вже й не звертають увагу на сигнал. Навчились з цим жити, тим паче за словами жінки, в сезон садіння городини український народ не зупинить ніхто.
«Ми так виховані, ми так звикли, з дитинства нас вчили обробляти та саджати землю. Наш народ непереможний, хоч що б тут було, люди все одно б працювали на городах.
Зараз кожен клаптик треба засаджувати. Люди навчились жити з тривогою, з новинами. Нікому тепер не легко. Колись думалось, як би тільки втекти від робіт на полі, а зараз сапання городини дуже заспокоює», - жартує продавчиня.
Фіртка нагадує, що робити, якщо лунає сирена і перше правило - завжди реагувати.
Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
