Попереду вічність

 

 

Браття й сестри, сядьте прямо. Тричі глибоко вдихніть й повільно видихніть. Ще раз перечитайте все спочатку й одразу напишіть заповіт (колись же ж треба це зробити!)

 

 І вирішив я зазирнути у нетрі народної душі. Виявилося, що її не так легко відшукати. Проявитися в політиці їй заважає гніт антинародного режиму. В телебаченні її стискають іноземні формати. В Інтернеті швидше побачиш колективне підсвідоме, проте, душа не тотожна підсвідомому і відрізняється тим самим, чим пісня відрізняється від невротичного марення. Попса запозичена, фольклор законсервований, але є місце, де ми повертаємося до себе – цвинтар!

 

Ми носимо маски і граємо навіть наодинці з собою. Проте, маски падають у прикордонні, там ми справжні. Істинного себе не побачиш на сонці, лише в тіні смерті.

 

Я розглядаю надгробки більш-менш заможних людей, які дозволяють собі не користуватися пропонованим стандартом. Це чиста творчість не обтяжена запозиченнями. Коли багатій будує віллу, він користується західними каталогами й вкраденими проектами. Одягається він у Мілані. Але на цвинтарі його душа роздягається. В Європі цвинтарна мода геть інша.

 

Наші сучасні цвинтарі – музеї потворного. Під надгробками лежать мертві тіла, але дизайн надгробків свідчить за мертві смаки тих, хто ще не ліг. На цвинтарях Румунії – милий примітив. Поляки мавпують минуле. Українці лякають майбуття. Саме за майбуття треба замислюватися над могилами.

 

Коли Шпеєр з Гітлером проектували архітектуру Рейху, вони намагалися врахувати також вигляд руїн, на які колись перетворяться їхні витвори. Рештки Рейхсканцелярії мали бути величними.

 

Наші нинішні музеї наповнені надгробками й поховальним інвентарем. Намогильні пам'ятки й трофеї гробокопателів формують у нас відчуття прекрасного, уявлення за минулу "золоту добу". Коли майбутні археологи досліджуватимуть знайдені на Берківцях вироби з житомирського граніту, вони вирішать, що на початку доби української навали, українці ще не були європейцями. Адже характерною ознакою європейців є пластична здатність. Пластичний геній значно менш притаманний іншим культурам. У європейців він всеосяжний. Особливо антиестетичними є всі семітські культури, а також персидські й тюркські. Майже повна нездатність до витворення прекрасних речей і звуків дивовижним чином не перешкоджає їм мати визначні досягнення у поезії.

 

Українська нація є музично обдарованою. Натомість постійний азійський тиск, який вона повсякчас відчувала, перешкодив їй проявитися у візуальних мистецтвах (адже співати у проміжках між боями або по дорозі на каторгу ще можливо, а вже створювати скульптурні композиції – важкувато).

 

Чи не єдиним нашим генієм у царині візуального лишається Довженко. Всі інші, пов'язані з Україною, видатні митці, мають німецькі прізвища: Пінзель, який блискуче завершив добу бароко, Тотлебен, який перетворив фортифікацію на справжнє мистецтво, себто, остаточно звільнив її від практичної функції.

 

Останній працював у нововідкритому мною у співавторстві з В.Артеменком жанрі "Неоархаїка". Тут я мушу навести присвячені Тотлебену та його Лисогорському форту поетичні рядки (вставляти у філософічні тексти поетичні самоцитати є класичною традицією, Діоген Лаерцій завжди так робить):

 

Найкраще мріяти на контрескарпі

Земляних укріплень Лисої гори.

Лягти в траву – ловити звуки лугові:

Всих цих пташок, дзвінких комах

I вітер у низьких кущах.

Синхронно з небом перемріювати плани i примари,

Щоб накопичувались образи i хмари,

I щоб загрожували зливою чудовою, страшно́ю,

Близькою блискавкою, жертвою – тобою.

 

Нема нікого. Я єдиний захисник зарослих зеленню ровів,

Aбо нападник одинокий – заблукав, на вал забрався -

Значить захопив.

З лозиною в руці між масами землі,

Колись здійня́тої руками на вози,

Cформованої фо́ртами,

Полігоналом боронитися від вигаданих страхів.

Тінь коменданта, тіні тих, що він їх стратив

(тут вішали колись) ховаються в листві.

A вороги, яких чекали, так i не прийшли.

 

Ніхто не підступив. Тотлебен вмер. Форт застарів.

Минуло дві війни, три хвилі забудови

Гора вціліла, заросла, залога знову

Cкладається з мене́, пташок - підлеглих, хмар,

Тіне́й i мрій, i ми ревнуємо до пар

Заблудних, до дітей забіганих до дядька

Що тут пасе шість кіз за розпорядком

Вже років сто - сто п'ятдесят.

Ще всі пости стоять, десь я

Сюди поставлений вертаюсь, мов на службу,

Щоб падати в траву, а восени - в калюжу.

 

Я так багато уваги приділяю Тотлебену, бо він ще не вповні оцінений, як митець. Ми маємо постійно наголошувати на його значенні. Саме в такий спосіб, через наполегливість, Борис Возницький відкрив для нас справжній масштаб Пінзеля.

 

Проте, повернемося на цвинтар. Українська душа була жорстоко спотворена радянською владою. Радянський стиль існує. Він швидко подолав ранній футуризм і конструктивізм (як занадто фашистські) й далі еволюціонував від "ассіро-вавилонської могутності" (термін радянських мистецтвознавців 1930 - 50-х років) до пізнього соц-арту, який досяг досконалої потворності у монументальних композиціях, присвячених воїнам-визволителям, що їх розмножували до останніх днів існування режиму.

 

Радянські мистецтвознавці мали рацію: це ассіро-вавилонські, халдейські, монгольські архетипи. Орда – здійснений монголами й тюрками китайсько-персидський синтез. В мистецтві він проявлявся в гей-славянскіх будівлях останніх Романових, у Бессарабському Леніні, у "кльопаній матері" на Печерських схилах, у цвинтарній естетиці сучасних українців, в архітектурі ерпецешних молитовень. Втім, воно скрізь вилазить.

 

З другого боку наша деградація вписується в світовий мейнстрім. Світ обирає потворне. Це занадто розлога й спокуслива тема, щоб докладно розкривати її у вузеньких рамках цієї замітки, тож я наголошу лише ось на чому: колись люди любили миле й милувалися переважно красивим, а будували те, що подобається. Міста принаймні не дратували мешканців. Фламанці й голанці, як видно з пейзажів і ведут XVI - XVII століть, милувалися посполитими фехтверковими будиночками. Нас і нині не дратують руїни навіть господарських будівель римлян і використовувані ними матеріали. У двадцятому столітті огидне стало предметом масового вжитку.

 

Винайдення бетону колись прикрасило давньоримські міста. Винайдення залізобетону спотворило італійські. І всі інші. Втім, так і має бути в останні часи.

 

Браття й сестри, сядьте прямо. Тричі глибоко вдихніть й повільно видихніть. Ще раз перечитайте все спочатку й одразу напишіть заповіт (колись же ж треба це зробити!). Перший пункт у ньому має бути такий: "нащадки, в жодному разі не самовиражайтеся на моїй могилі. Поставте там простий березовий хрест (не з березозамінника, в крайньому разі зробіть цю березу з сосни), а на нього повісьте солдатський шолом, в якому я захищав останні рубежі краси від азійських орд мистецтвознавців, концептуалістів, кліпмейкерів і субпідрядників ритуальних служб!".

Дмитро Корчинський,

Спеціально для ТСН


Коментарі (0)

26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2208
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

868
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

914
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

918 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2780 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1472

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, "для піару". Якщо "піаром" вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

332

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

654

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

342

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1014
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2059
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1079
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

803
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

305
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14983
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7297
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

734
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

286
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

198
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

294
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

578
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1034