Полюс Глибини

 

Настав час, коли підземна надцивілізація таємничої і недосяжної країни, що розташовувалася вздовж північного полюсу, змушена була ансамблем вирушати південніше. Їм не кортіло це робити, та вони вже давно опинилися на тому рівні розвитку, щоб не зважати на крутіж емоцій і бажань супроти Закону, вони навчилися їх погашати без надриву і шкоди для почуття індивідуальної і вселенської любові і безвідмовно коритися Вищому Розумові.  Тисячі літ перебування в надрах землі, надійному сховку від ворогів і непосвячених, загартували їх обходитися лише одними Знаннями, на долю яких матеріалізація, у нашому розумінні, припадала лишень зрідка. Вони знали, що з південного полюсу землі аналогічно їм на зустріч вирушила інша країна, тої самої надцивілізації, проте з разюче іншою організацією життя і відмінним способом життя, себто – протилежним Законом.  І ті, і інші знали, куди вони йдуть, і для чого: вже давно спричинилася інверсія магнітних полюсів землі, от-от має відбутися їхнє зіткнення, а апогеєм цього – битва військ полюсів. Волею Всесильного їм суджено  не без втрат здолати ворога. Як певне убезпечення  нижчої цивілізації – людей,  на період подвійного просування, країна Світла відрядила до кожної людської країни по одному своєму ставленцеві, хранителеві  Знань, які у зв’язку з експедицією полюсів перебували під певною загрозою витоку назовні,  а відтак дещо дочасно та дещо інакше, аніж Пророковано,  могли знищити людський рід. Місія хранителя ускладнювалася ще й тим, що він мав допомагати урівноважувати покладений на його плечі Метаелемент Землі. Позаяк ця країна відносилася до зони Півночі, то посланців Півдня там не було ( як і аналогічно на Півдні – північних, крізь призму географічного екватора ), а це означало, що своєю присутністю – активно чи пасивно, в залежності від карми, а карма була практично усюди однакова, позначена тотальним зіпсуттям,  –  вони, посланці, мали провадити, в людському сенсі, політику добра і зла. 

                                                                                                              

Там малася чудова родюча земля, посланець  на цій землі іменувався Шанбріном. Він мав здатність до видозмін, міг вільно переміщатися у просторі та часі в ефірному, астральному, ментальному, каузальному, будхіальному, проте ще не атманічному,  тілах;  мав тимчасовий доступ до  шістьох вимірів світу. В стані фізичного тіла він з легкістю піддавався левітації, телепатії, телекінезу, психокінезу, яснобаченню, щоденному загальному відновленню клітин.  Був здатний засвоювати багатство мов та генерувати безліч ідей, вдало втілюючи їх на практиці. Він все це ревно і здійснював, зримо і незримо, в межах добра, то в межах зла

Одного дня Шанбрін приголомшено усвідомив, що матерія його затягує, а фізика від певного часу грає першу скрипку  в його бутті.  Обов’язок поступився місцем бажанню, свобода безкінечності спасувала перед свободою конечності, а відтак він призупинився на дії  «земного зла»,  спізнав велич і насолоду «земного добра», став його активним виразником і виробником з усіма «червонокилимовими» наслідками.  У нього з’явилися жінка, діти, армія підданих і ще більша армія шанувальників, тобто ще більш підданих; у нього з’явилися небувалі гроші  та велика влада, багато плотських насолод і шалених ритмів іншого-свого життя. Він більше не відчував себе хранителем, зберігачем, руйнівником, таким, яким його визначили. Шанбрін  зажурився – чи не вперше йому відкрилось і це почуття, міст, що в цьому вимірі веде або до щастя, або до нещастя, а паралельно веде до інших щасливостей, або мук. Він одразу набрів в думках про недосконалість всієї природи, як феноменального, так ноуменального світів, про застереження Вищих від змінності і нестійкості планетарного влаштування і сліпу, беззастережну  віру у свою  сталу благочестивість та богообраність, адже Полюс Півночі – насправді Полюс Півдня, і навпаки. Він був у розпачі, на межі, щоб остаточно зірватися, проклясти свою країну, расу, свою цивілізаційну місію, інших Високих створінь, врешті-решт і Того, з Волі Якого все це відбувається, - як  те міг зараз він, Шанбрін, розуміти. Шанбрін вже й так втратив чимало стрижневих властивостей: йому все рідше і важче вдавалося тепер навіть перейти в четвертий вимір, перевтілитися в ефір чи левітувати  з тілом грубої оболонки. Та він все ще міг зчитувати на відстані всякого роду інформацію, ефективно впливати на маси  і на конкретних «сильних світу сього», творити довершене мистецтво та витівати плани  на всі випадки життя. Якось йому навіть вистачило сміливості зізнатися, ким він являється насправді і  якою роботою пов'язаний на цій грішній землі. Люди поділилися майже порівну: хтось йняв віри, а хтось іронічно усміхався. 

Рясно і цупко за його слова вхопилися, коли Землю в усіх чотирьох кінцях світу  почало лихоманити по-справжньому. Коли тягар людських справунків перекинувся  догори дном і давнє, багатьма колись вимріяне (явно, не таке) марево рівності і братерства облетіло за мить земну кулю і осіло на троні смерті, голоду і злоби. Шанбріна під’юджували взяти глобально і одноосібно світ в свої руки, адже більш дієвої і «вселяючої»  кандидатури  годі було відшукати в царстві мороку і гіркого дурману. Спецслужби та еліта, верхівки розбитих пірамід,  нерідко хто навіть самі самовіддано вірячи обома полюсами активно сивіючих голів в його надприродні здатності і їх плоди, всіх колись наймогутніших держав і найамбітніших – саме зараз, інших держав, запопалися трясти його і вимагати навперемінно, то пропонуючи зоряні статки, то обіцяючи  жорстоко покарати. Благали діти, рідні і чужі, жінки, молодь, старі люди і навіть священнослужителі – благали ридма –, їм так усім зараз рівною мірою був потрібен Визволитель. Та Шанбрін демонстрував дивну непохитність, вона так дисонувала з його ще недавнішньою показністю і гламурністю. Він не втомлювався повторювати смиренно трагічним голосом і нескладними фразами,  втупивши очі вниз, що  він – НЕ ТОЙ, на кого вони «полюють», і, що він може лише вказати на ТОГО, не більше. А ТОЙ – їхнього роду, та ніяк  не його. Що він – Шанбрін – слуга Закону, а не узаконеного капризу. Такі зізнання бісили верхи і низи, а також людей екватора, він зазнав на свою адресу море прокльонів і громоголосих зневір'їв. Його продовжували пресувати на предмет царя-месії, намагалися за всяку ціну, якщо й не поставити на трон, то вивідати знання, владні  щось змінити знову в світі на краще. Вони відмовлялися і слухати, що суттєво, докорінно  вже нічого не змінити, що можна лише гідно предстати   перед Судом, що всякі спроби марні.  Йому демонстрували трупи і живі скелети дітей та матерів, обпечені радіацією збожеволілі голови людей усіх ґатунків  і рас, і навперебій безперебійно ґвалтували в обидва вуха: « А ти, падаль земно-небесна… - поясни їм це ! Праведник ти, довбаний ! Мудрець, клятий !». Однак і тут Шанбрін виявляв непересічну незламність, а всередині увесь здригався, боровся навиворіт із незникаючими повальними сумнівами.  Врешті-решт їм,  через цейтнот, порядно обридла вмовлянка-грозилка і вони його облишили, після того як Шанбрін, що виказав своє справжнє ім’я, дотримав даного слова: вказав.

Шанбрін сидів в чотирьох стінах, немов на чотирьох кінцях і початках світу, в повній самоті і задумі. Земля все відчутніше вібрувала - то зближалися впритул Істоти двох Полюсів, аби зійтись у вирішальній підземній битві, а буде ще земна і надземна – паралельно; то чинився закон  паралельної  обумовленості: рух всякої сили викликає рух тої самої сили в іншому часопросторі.  У світі фізичному, в я кому він перебув, на цей стик довелося почекати значно довше, аніж в іншій субстанції, де вічність і мить нероздільні, як і воля зі свободою; чутно як валиться, здавалось б, незрушне, як плаче і благає, здавалось б, безстрашний, як обсмолює, здавалось б, життєдайне.  Шанбрін не тремтів від страху, він зумів зламати в собі спокусу піти іншим шляхом, наперекір його судьбі і місії. Але й він не гордився цим, аніскільки. Він втратив в собі останні хисти надлюдського, в нашому розумінні. Неспромога дематеріалізації, телепортації, і як наслідок – спасенної втечі, судячи з усього, в цю хвилину мало хвилювала його. Він помре, щоб потім воскреснути паралельно з людьми, в Абсолютному Зрівнянні, на цей раз – Істинно Величному, і він виконав свою місію без обочин месії. Він вклонився Месії.  Та ще зараз, живий із плоті, він має останню хвильку блаженної запитальної розпуки, де вимір, розуміння Свободи закриті від виміру, розуміння Волі. Де ще панує роз’єднаність двох Начал, підміна понять і часткова чи тотальна профанація, недосказаність, заплутаність (квантова ? не квантова ?) , а відтак – приходить жадане єднання у смерті, за умови  Життя.


16.06.2011 Яв Назар 1933 0
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

311
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

1705
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3158
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

1143
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

1169
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

1204 3

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

244

Тема про заборону абортів, яку вчора запустила Івано-Франківська міськрада, не «від добра» і, звісно, «для піару». Якщо «піаром» вважати висловлення консервативної правої традиціоналістської політичної позиції.

1118

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

944

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

416
30.06.2025

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

330
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2490
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1241
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1318
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

549
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

15180
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7479
01.07.2025

Плакати Нікіти Тітова надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається. Художник прагне, аби про героїзм українців знали в усьому світі.  

338
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

646 1
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

468
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

384
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

474