Перспектива

НАТО підійшло до наших кордонів, відкриває Америку президент Росії. Ніби це трапилося вчора або в ніч на сьогодні. Ніби сусідньої з Калінінградською областю Польщі не прийняли туди ще зо два десятиріччя тому. Ніби «республіки радянської Прибалтики» Литва, Латвія та Естонія не стали повноправними членами «агресивного блоку» ще в березні 2004-го.

Куди він тоді дивився, президент Путін? Гаразд, коли приймали Польщу (а з нею не менш братні Чехію та Угорщину), президентом він ще не був. Його ще тільки вирощували в якійсь політтехнологічній колбі Кремля. Настоювали у спеціальних фізрозчинах під пильним наглядом прикремлівських франкенштайнів і готували світові несподіванку. Однак 2004-го він уже ого як кермував! І здається, на вступ до НАТО рідних «прибалтів» (а з ними ще чотирьох посткомуністичних країн із православною Болгарією включно) він тоді навіть не пискнув. Уявляєте – він, Путін, такий могутній і, як кажуть на Полтавщині, ловкий?   

Чи він щойно прокинувся? Прокинувся й бачить – біда, НАТО підійшло до кордонів. Надворі травень 2018-го, й Путін відкриває Америку: НАТО ante portas!

Відтак він починає говорити про червону лінію. Знову ця ідіома, тільки тепер її вживає він. Мусить бути, каже Путін, якась така червона лінія, за яку не заходять.  

У ці ж травневі дні, але року 2014-го, словосполучення «червона лінія» лунало з усіх політичних подіумів. Тільки лунало воно не від Путіна, такого всього загадкового, а щодо Путіна. Крим він уже заграбастав, на Донбасі вже воював усіма можливими шахтарями і трактористами. Найсвітліші європейські голови з усіх сил намагалися розгадати його загадковість і дискутували, чи рушить він усе-таки на Київ і далі. А також, чи, захопивши Львів, поставиться до шенґенського кордону з належною повагою. Тобто як до червоної лінії, за яку не заходять.   

У ті дні в моді були аналогії з пізніми тридцятими, а німецькі слова Anschluß і Danzig напрочуд активно вживали не лише у звично історичному контексті, а й у самому що не є актуальному. Адам Міхнік зі сцени театру, даруйте за тавтологію, Фольксбюне, нагадував берлінському фолькові про те, як дещо гнилуваті французи, попри всі союзницькі зобов’язання, 1939 року «відмовлялися вмирати за Ґданськ». «То як буде тепер? – риторично запитував Адам, випускаючи хмарину за хмариною пару з електронної сигарети. – За яке місто відмовляться вмирати європейці цього разу? За Київ радше відмовляться. За Львів також. А за Таллінн, Ригу не відмовляться? А за Варшаву?» Кожним запитанням Адам зривав бурхливі солідарні оплески. Проте легше від цього не ставало. З тієї сцени мені було чудово видно, що оплески солідарності – всього лише неминучий ритуал, з якого не випливає нічого. Наша з Адамом дискусія закінчиться, і всі розійдуться, і ніхто справді не вмиратиме за Київ, ні навіть за Львів. Але червона лінія, здавалося мені, все ж існує. Це кордони країн – членів НАТО. Отже, наказ умирати за Таллінн, Ригу або Варшаву обов’язково надійде і навіть буде виконаний. Як добре в НАТО!      

Чотири роки по тому з’являється новина, редакційний заголовок якої, хоч і здається мені суттєво оптимістичнішим, ніж її перше речення («Грузія та Україна мають одержати надію на інтеграцію до Північноатлантичного альянсу»), свідчить про майже отриману перспективу. Те, що її задекларовано саме у Варшаві, нині здається не тільки очікуваним, а й символічним. Польща повертається до нормальності і знову стає нашим «адвокатом»? Дай Боже. Звернімо особливу увагу на слова маршалка Кухцінського: «Підтримуємо реалізацію союзницьких декларацій щодо Грузії та України, оскільки залишення цих країн за межами Альянсу загрожує його стабільності». Не їхній, України та Грузії, стабільності, точніше – не лише їхній. А його, Альянсу, стабільності. Ми йому потрібні, він починає це нарешті визнавати.

Тож президент Росії не даремно снить свої пророчі кошмари, а відтак привселюдно їх переказує: НАТО підійшло. «У нас виникла підозра, що завтра Україну теж туди включать», – нарікає він не без деякої паніки. А далі повертає в обіг (тепер уже він!) знайоме поняття: «Ну є якісь межі, розумієте, червону лінію не можна переходити. Давайте теж з повагою ставитися до наших інтересів».

Його тон може здаватися ледь не благальним. Ну є ж межі, ну давайте з повагою, жалісливо просить він. Але це враження, боюся, оманливе. Можна лиш уявляти собі, як йому вже кортить, аби увесь той, ним же й затіяний, футбольний Мундіаль не тільки розпочався, а й закінчився пошвидше.

Юрій Андрухович, ЗБРУЧ


Коментарі ()

31.08.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

696
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

6127
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1184
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

1894
24.08.2025

Від сміттєвих баків до бюджетних схем: як міста розпоряджаються коштами на відходи?

2105
20.08.2025

Гендиректорка ПрАТ «Сегежа Україна» передала синові активи підприємства за 184 мільйони гривень, обійшовши санкції та завдавши державі збитків. Що стоїть за цією схемою? Фіртка з'ясовувала деталі кримінального провадження та схему, яка, за версією слідства, допомогла обійти санкції проти російських акціонерів.

2490

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

191

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

516

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1250

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

765
27.08.2025

27 серпня в Україні відзначають День українського сала — продукту, що давно став символом національної кухні та традицій.  

2346
24.08.2025

Аграрії Івано-Франківської області наближаються до завершення збирання ранніх зернових культур.  

568
19.08.2025

Цьогоріч на Івано-Франківщині зафіксували зниження виробництва меду та скорочення кількості бджолосімей. Водночас споживчі ціни продовжують зростати.  

2280
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

698
26.08.2025

Святкове моління очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.  

1108
22.08.2025

У Старуні 22 серпня освятили новозбудований храм блаженного священномученика Симеона Лукача.  

1490
19.08.2025

У Гошеві відбудеться молодіжна піша проща, присвячена молитві за Україну.  

944
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

131
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

883
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

555
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

2079 5