33 роки тому поблизу могили Т. Шевченка в Каневі спалахнув вогонь. Постовий міліціонер виявив обгоріле тіло в характерній для загиблих від вогню „позі боксера”. На знак протесту проти національного гніту спалився Олекса Гірник із Калуша.
Обгоріле тіло виявив постовий міліціонер. Заступник начальника райвідділу міліції Олександр Гнучий викликав працівників міліції капітана Івана Терещенка та сержанта охорони Музею Т.Шевченка Романа Крамаренка. Вони визбирали біля 970 листівок, але кілька з них заховали. У спецкімнаті Музею листівки перерахували і розсортували працівники облуправління КГБ. Подальша доля їх не відома. Попри сувору заборону з боку КГБ будь-що говорити про подію, саме від цих міліціонерів увесь Канів дізнався ім’я Олекси Гірника з Калуша. Дружина О.Гнучого Віра зачитувала 4 листівки людям у Каневі, Львові, Дрогобичі, Трускавці. Кагебісти зібрали працівників Музею і теж попередили, щоб нічого не розповідали про подію. Була порушена кримінальна справа в міліції і в КГБ. Кагебісти вартували й біля моргу.
У дружини в Калуші був проведений обшук. Їй сказали, що чоловік згорів в автокатастрофі. Були допитані родичі.
У прощальному листі дружині від 6.01.1978 Гірник написав: „Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець”.
ГІРНИК Олекса Миколайович народився 28 березня 1912 року в Богородчанах, нині Івано-Франківщина. З роду бойків-верховинців. Батько, Микола Гірник, закінчив українську ґімназію в м. Станіславі, служив у польському війську, просвітянин, зазнав польських тюрем і російських таборів. Мати, Катерина Білічак, селянка, за матеріалами Харківської правозахисної групи.
14
