Де поневіряється душа померлого і чому не можна кремувати тіло
Відразу скажемо, дана тема - це питання віри, яку неможливо довести. Тому спекуляцій на ній, псевдовчень і лжепорад настільки багато, що більшість людей і обговорювати це не хочуть. Кажуть, в падаючому літаку або на війні немає атеїстів. Думки про смерть - один із шляхів до Бога. Разом з настоятелем храму "Живоносне джерело", ієромонахом Іларіоном, ми намагалися розібратися - що говорить про життя після смерті Святе письмо і святі отці церкви.
ПОНЕВІРЯННЯ ДУШІ. У православному світі вважається, що перші два дні після смерті душа людини знаходиться на землі, потім проходить митарства, потім поклоняється Богові. На дев'ятий день Господь показує їй обителі Раю і Пекла. На 40 день після смерті душа отримує визначення - де вона буде: в Раю чи в Пеклі. Змінити ж це визначення можливо буде тільки на Страшному суді.
"Христос не говорив про митарства, він говорив про Рай і Пекло, про життя за заповідями, - розповідає отець Іларіон. - А відомості ці з'явилися набагато пізніше, і докладно описані в книзі "Митарства блаженної Феодори" і містяться також у творах Іоанна Златоуста, Макарія Великого. Я б радив прочитати про митарства кожному, хто піклується про свою душу. У книзі перераховуються 20 митарств - гріхів, за які буде наживання (пустослів'я, брехня, осуд і наклеп, ненажерливість, лінощі, злодійство, грошолюбство і скупість, здирства, неправда, заздрість, гордість, гнів і лють, злопам'ятність, вбивство, чарування і призивання бісів, блуд, перелюб, гомосексуальні гріхи, єресь, немилосердя і жорстокосердість)". У даній книзі описується, що біси, керуючі поневіряннями, надають список гріхів - проступків, а ангели - добрі справи душі за життя. Якщо добрі справи переважують злі - душа проходить до наступного випробування. Якщо кількість злих справ перевищує добрі, і ангелам нічого пред'явити для виправдання душі, біси забирають душу в пекло на покару. Щоб уникнути покари за скоєний гріх, його потрібно сповідувати (тому важлива сповідь). Після проходження митарств душа йде на поклоніння до Бога.
Третій, дев'ятий, двадцятий і сороковий день дуже важливі для душі. Адже вирішується її доля. Тому в ці дні церква посилює свої молитви. Важливо відвідати храм рідним, помолитися за померлих з вірою, що по наших молитвах Господь помилує душі покійних.
ПРОТИ КРЕМАЦІЇ. "Церква дуже благоговійно відноситься до тіла людини, адже воно було нерозривно пов'язано з душею, - каже отець Іларіон. - Через нього людина брала все - і любов, і ласку, і долучення до Святих таїнств. І в вічності це оновлене тіло повстане в славі. Тому, з благоговіння до тіла людини, ми не благословляємо кремацію".
КЛІНІЧНІ СМЕРТІ. "З одного боку, Господь і без клінічної смерті відкривав святим отцям церкви істину про життя після смерті, у видіннях, снах, - каже отець Іларіон. - Щоб повірити в загробне життя - достатньо спуститися в печери Києво-Печерської лаври до святих мощей. Чому ці тіла не зотліли? Де Бог - там немає тління. З іншого боку, якщо люди пережили клінічну смерть - їхнє життя з храмом зв'язується назавжди. Їм вже не потрібно нічого доводити, вони самі можуть розповісти багато чого. Думаю, через клінічні смерті Господь хоче нам сказати: віримо ми в Бога чи ні, Він від цього не перестає бути, а ось наше життя без віри абсолютно безглузде".
ПАМ'ЯТЬ ДУШІ. Ієромонах Серафим Роуз у книзі "Душа після смерті" поєднав безліч випадків клінічної смерті з навчаннями святих отців. "Оскільки душа продовжує жити після смерті, залишається добро, яке не губиться зі смертю, але зростає. Душа не утримується ніякими перешкодами, що ставить смерть, але більш діяльна, бо діє у своїй сфері без усякого зв'язку з тілом, яке їй швидше тягар, чому користь" (св. Амвросій "Смерть як благо"). Преп. авва Дорофей додає: "І нічого не забуває душа з того, що зробила в цьому світі, але все пам'ятає по виході з тіла, і притому краще і ясніше, як звільнилася від земного сього тіла" (авва Дорофей. Повчання 12).
ДРУГЕ ЖИТТЯ СВЯТОГО ЛАЗАРЯ
Євангельську історію воскресіння Лазаря Ісусом пам'ятають по фразі Христа: "Лазарю! Іди геть". Яким же було подальше життя Лазаря? А пройшло воно на Кіпрі, де він знайшов притулок, рятуючись від первосвящеників, які бажали убити його, щоб люди не увірували в Ісуса. Лазарю було тоді близько 30 років. В 45 апостоли Павло і Варнава висвятили його в сан єпископа, після цього 18 років Лазар був пастирем громади Кітіона (нині - Ларнака). Там його відвідала Матір Божа і подарувала архієпископську мантію. За переказами, Лазар після воскресіння ніколи не посміхався, приголомшений видом, який відкрився йому в Пеклі, де він провів 4 дні.
ПРИТЧА. Христос часто говорив з учнями притчами, в тому числі на тему потойбічного життя: "Один чоловік був багатий, одягався в порфіру й щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий, ім'ям Лазар, що лежав біля воріт його і бажав годуватися кришками, що зо столу багатія, і пси, приходячи, лизали струпи його. Помер жебрак, і віднесли його ангели на лоно Авраамове. Помер багач, і поховали його. І в Пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря і заволав: отче Аврааме змилосердься і пошли Лазаря, щоб омочив пальця свого у воді і прохолодив, бо я мучуся в полум'ї цім. Але Авраам сказав: чадо, згадай, що ти отримав добре твоє в житті твоєму, а Лазар - зле; тепер він тут тішиться, а ти мучишся А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня, так що ті, що бажають перейти звідси до вас не можуть, також і звідти до нас не переходять. Тоді сказав він: так прошу, пішли його в дім батька мого, бо в мене п'ять братів; хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце муки. Авраам сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх. Він же сказав: отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то нехай покаються. Тоді Авраам сказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то, коли тому, хто й із мертвих воскрес, не повірять" (Луки. XVI, 19-31).
