Спочатку був Ян Флемінг. І він народив Джеймса Бонда.
«Сер Джеймс Бонд» - Представлявся він майже 60 років з екранів більше ніж на 80-ти мовах.
Якщо перший фільм «Доктор Ноу» у 1962 році обійшовся «EON Productions» у $1,1 млн. і зібрав $43,5 млн, то за виготовлення останнього «007: Не час помирати» «Metro-Goldwyn-Mayer» та «Eon Productions» виклали чверть мільярда.
Отже, наші часи. Джеймс Бонд кайфує від пенсії, плаває на човні і не може натішитися своєю коханою Мадлен, у котрої таке ж їжакувате минуле, як у її коханого. Але на відміну від Бонда, який вже сам повірив, що став пенсіонером, за Мадлен різні непорозуміння ходять слідом.
Випиваючи на Ямайці, Бонд довідується, що у Лондоні підірвали секретну лабораторію МІ6 і викрали її вченого, який займався секретною зброєю. Звісно, що він тут же вирушає рятувати світ, але… Агентка Номі, яка працює на його місці, зустрічає Бонда без ентузіазму, колишній начальник безцеремонно випроваджує його зі свого кабінету, щоби не заважав. І тут починається найцікавіше. Якщо у попередніх фільмах сер Джеймс Бонд рятував людство за службовим обов’язком, то цього разу він кинувся воювати з загрозою його коханим людям.
Тат-так, як то не дивно, але у 25-ому фільмі Бондіани виявилося, що головний герой має не лише холодну розсудливість та немислиму фізичну підготовку, але навіть серце, яке його іноді болить.
Трохи історії.
Шон Коннері, Дейвід Нівен, Джордж Лезенбі, Роджер Мур, Тімоті Далтон, Пірс Броснан вони всі кожен по-своєму геніальні. Всі вони горіли бажанням зіграти Бонда. І мусимо визнати, що їм усім вдалося. Бонд кожного з них по-своєму блискучий.
У Деніела Крейґа до Бонда нічим не різниться від долі самого героя.
Кінокритики розбирали режисера Мартіна Кемпбелла на молекули за те, що обрав на роль Бонда актора з атиповими для сформованих стереотипів про героя. Тисячі рецензій віщували нищівний провал. Крейґ довго відмовлявся від цієї ролі, бо не бачив себе в образі Бонда. Він над цим героєм насміхався. Хоча зізнавався, що, як глядачеві, герой йому подобається. Тому взявся ліпити зовсім іншого Бонда – сексапільного, сміливого, натренованого, але без офіційної галантності, на яку хворіли попередники. Бонд від Крейґа – свій хлопака, який любить роботу, жінок, випити, постріляти, вибити кілька щелеп і трохи ніяковіє в офіційних кабінетах. Він ніби казав глядачам: «Дивіться, я такий самий, як ви. Просто іноді доводиться підпрацьовувати машиною для порятунку людства.»
Коли у 2006-ому році на екрани вийшов фільм «Казино «Рояль»» суперечки зникли - при затратах $102 млн. фільм зібрав у світі майже $427 млн. Доводилося не раз читати, що то найкращий фільм з усієї Бондіани.
У Кері Фукунаги не було вибору, як і в його героя. «Квант милосердя», який вийшов у 2008 під орудою режисера Марка Форстера називали недопрацьованим. При затратах $230 млн. він зібрав $404 млн. з хвостиком, «Скайфол» від Сема Мендеса у 2012-ому при собівартості $200 млн. вибухнув касою $1,109 млрд., постмодерний «Спектр»(2015) від того ж режисера при затратах у 300 млн. приніс творцям $872,3 млн. Обидві роботи Мендеса називають технологічними, що він відсунув талант Крейґа. Фукуназі довелося ліпити продовження героя з «Кванту милосердя» і в нього вийшло – Бонд виявився людиною!
Сценаристи Джон Логан, Ніл Первіс, Роберт Вейд та Фібі Воллер-Брідж, порившись у минулому Бонда, поставили його перед вибором між Веспер Лінд з «Казино «Рояль»» та донькою містера Вайта Мадлен зі «Спектру» і виявилося, що Бонд має серце і він обирає Мадлен. Може тому, що вона теж тверда на зуб?
Бідося лише у тому, що люди, на відміну від супергероїв, смертні. Нехай екшин Фукунаги місцями переходить у мелодраму, де навіть автоматні черги сприймаються сумною мелодією, яка зачіпає. Місцями у залі навіть не чути хрумання попкорну.
Так само, як і в «Казино «Рояль», екшенівський інструментарій опиняється на другому плані. Глядач захоплюється останнім Бондом не через те, як він рятує світ, хоча робить він все це традиційно бездоганно та видовищно, а тим, чому він йде на такі ризики.
Людяніший Бонд навіть жартує цікавіше.
Елегантний Бонд у фільмі «Не час помирати» рятує своє кохання. Він любить сім’ю. Він стомився. Він пенсіонер. Він рветься любити. Обійняти Мадлен на вітрильнику і плисти собі назустріч спокою. І за це він готовий боротися. Не, як машина для порятунку, а як справжній герой.
Фільм «Не час помирати» - достойний фінал достойного розповіді про достойного героя, який від машини для порятунку проживає еволюцію аж до набуття людяності. Так і мають відходити герої, на пригодах яких ростуть цілі покоління.
Майже 60 років Бондіани - це 25 фільмів. А ще було 2 неофіційних фільми про Бонда - «Казино «Рояль»» (1967), де Бонда зіграв Девід Найвен та «Ніколи не кажи «ніколи»» (1983) тут Бонда зіграв Шон Коннері. Деніел Крейґ - то 5-тий Бонд - найдраматичніший і найзахоплюючіший. Майже 3 години ви переживаєте ті самі емоції, що герої, а по завершенні виходите з зали з тисячами запитань і з відчуттям, що мало, бо хочеться продовження. Виглядає, що фільми «Казино «Рояль», «Скайфол» та «Не час помирати» у майбутньому будуть демонструвати, як окрему трилогію. Але справа не в цьому. Велич останнього фільму у тому, що це не лише останній фільм з Деніелом Крейгом у ролі Джеймса Бонда, а останній фільм з агентом 007 Джеймсом Бондом.
Автори фільму гарно викрутилися.
Нова агентка 007, яку зіграла Лашана Лінч, у цьому фільмі без родзинки, але швидше всього, що то такий задум Фукунаги. З її поведінки видно, що вона ще покаже себе.
Отже, продовження буде…
