Імена оманливі. Чарівний малюк з лялькою і маніяк зі швайкою, на якого малюк перетвориться за 30 років, носять одне ім‘я Міша, проте другого нам не хотілося б погладити по голівці.
Ім‘я «Росія» викликає в нас веєр асоціацій, але не варто забувати, що під цим ім‘ям являлися до нас геть різні малюки і маніяки. Колись улус, тоді ГУЛАГ, а нині Росією звуть Газпром. Й аби розуміти, що відбувається, слід користуватися не іменами, але назвами.
Газпром хоче висмоктати з українців побільше грошей за продукцію тих родовищ, які колись розробив ГУЛАГ, більшість в‘язнів якого становили українці.
Наш президент (не будемо називати його ім‘я, адже ми вирішили користуватися назвами) бажав би зберегти гроші і розплатитися нашими душами: навічно залишити в нас чорноморський флот Газпрому, впровадити в якості державної газпромівську мову, піднести культ перемоги Газпрому у другій світовій війні, посадити за грати тих, хто стверджує, що насправді переміг не Газпром, а ГУЛАГ.
Проте, Газпром ненаситний, він хоче і душі і гроші. Ні президент, ні прем‘єр не позбавлені ділового хисту. Можливо, вони незабаром дійдуть висновку, що фірма-покупець ніколи не матиме вигідних цін, якщо її штати переповнені агентами фірми-продавця. І тоді ті міністри, губернатори і мери, імен яких ми не називаємо, отримають адекватну назву і долю крис.
Навіть ті з наших читачів, хто не вірить в нашого президента, мають вірити в їхнього прем‘єр-міністра, він зумів перетворити білоруського хазяїна на білоруського патріота, зможе перетворити на націоналіста і нашого папу.
Вітчизняним споживачам газу не так вже й довго доведеться проявляти терпіння. Агресивність Газпрому, яка проявляється не тільки по відношенню до країн-транзитерів, але також і в прагненні перебудувати політичну архітектуру Центральної Азії і в експорті енергетичної корупції до Європи, так ось, ця агресивність є проявом волі до смерті.
Світ змінюється швидше, аніж уявлення за нього. Світ вже не визнає суверенітету держав над їхнім населенням, над їхнім правом, над виборами, над еміграційною політикою, над Інтернет-простором, незабаром не визнаватиме суверенітету і над надрами. Надра, як і космос, належать всьому людству. Нині це доводять арабам.
Переконають і Газпром. Енергетична дискримінація неприпустима, як неприпустимо і свавілля тих чи інших урядів другорядних держав щодо встановлення цін на енергоносії і політики їхнього постачання.
Нашим «переговорникам» варто розуміти, що в ХХІ ст. жити за рахунок експорту енергоносіїв є ганебним для будь-якої країни.
За агресивністю держави Газпрому криється конституціональна слабкість. Це означає, що на перемовинах не треба відводити очей.
Розповідають, що в 90-х один наш олігарх-депутат мав водія, який скаржився знайомим, що олігарх примушує його щороку ставати на коліна і цілувати черевика. «Чому ж ти від нього не підеш?» - питали знайомі. «Він мене вб‘є» - відповідав водій.
Я знав цього олігарха. Він в своєму житті комара не прибив, був жуликом, а не бандитом. Найцікавіше те, що водій отримував менше, аніж його колеги, позбавлені необхідності цілувати панські черевики.
Приниження – нерентабельне. Це і є основне правило в стосунках з нашим сусідом Газпромом.
Ім‘я «Росія» викликає в нас веєр асоціацій, але не варто забувати, що під цим ім‘ям являлися до нас геть різні малюки і маніяки. Колись улус, тоді ГУЛАГ, а нині Росією звуть Газпром. Й аби розуміти, що відбувається, слід користуватися не іменами, але назвами.
Газпром хоче висмоктати з українців побільше грошей за продукцію тих родовищ, які колись розробив ГУЛАГ, більшість в‘язнів якого становили українці.Наш президент (не будемо називати його ім‘я, адже ми вирішили користуватися назвами) бажав би зберегти гроші і розплатитися нашими душами: навічно залишити в нас чорноморський флот Газпрому, впровадити в якості державної газпромівську мову, піднести культ перемоги Газпрому у другій світовій війні, посадити за грати тих, хто стверджує, що насправді переміг не Газпром, а ГУЛАГ.
Проте, Газпром ненаситний, він хоче і душі і гроші. Ні президент, ні прем‘єр не позбавлені ділового хисту. Можливо, вони незабаром дійдуть висновку, що фірма-покупець ніколи не матиме вигідних цін, якщо її штати переповнені агентами фірми-продавця. І тоді ті міністри, губернатори і мери, імен яких ми не називаємо, отримають адекватну назву і долю крис.
Навіть ті з наших читачів, хто не вірить в нашого президента, мають вірити в їхнього прем‘єр-міністра, він зумів перетворити білоруського хазяїна на білоруського патріота, зможе перетворити на націоналіста і нашого папу.
Вітчизняним споживачам газу не так вже й довго доведеться проявляти терпіння. Агресивність Газпрому, яка проявляється не тільки по відношенню до країн-транзитерів, але також і в прагненні перебудувати політичну архітектуру Центральної Азії і в експорті енергетичної корупції до Європи, так ось, ця агресивність є проявом волі до смерті.
Світ змінюється швидше, аніж уявлення за нього. Світ вже не визнає суверенітету держав над їхнім населенням, над їхнім правом, над виборами, над еміграційною політикою, над Інтернет-простором, незабаром не визнаватиме суверенітету і над надрами. Надра, як і космос, належать всьому людству. Нині це доводять арабам.
Переконають і Газпром. Енергетична дискримінація неприпустима, як неприпустимо і свавілля тих чи інших урядів другорядних держав щодо встановлення цін на енергоносії і політики їхнього постачання.
Нашим «переговорникам» варто розуміти, що в ХХІ ст. жити за рахунок експорту енергоносіїв є ганебним для будь-якої країни.
За агресивністю держави Газпрому криється конституціональна слабкість. Це означає, що на перемовинах не треба відводити очей.
Розповідають, що в 90-х один наш олігарх-депутат мав водія, який скаржився знайомим, що олігарх примушує його щороку ставати на коліна і цілувати черевика. «Чому ж ти від нього не підеш?» - питали знайомі. «Він мене вб‘є» - відповідав водій.
Я знав цього олігарха. Він в своєму житті комара не прибив, був жуликом, а не бандитом. Найцікавіше те, що водій отримував менше, аніж його колеги, позбавлені необхідності цілувати панські черевики.
Приниження – нерентабельне. Це і є основне правило в стосунках з нашим сусідом Газпромом.
Дмитро Корчинський,
