На смерть Отто фон Габсбурга, Голови Австрійського Імператорського Дому

Помер правнук молодшого брата найяснішого цісаря Франца Йозефа Першого, син останнього цісаря Австро-Угорщини Карла Першого, Голова Австрійського імператорського Дому Франц Йозеф Отто фон Габсбург. Він прожив навдивовижу довге життя. 20-го листопада йому б виповнилось 99 років. Він народився у глибоких сутінках класичної Європи, пережив Європу модерну, майже пережив Європу постмодерну і приєднався до вінценосних предків напередодні нової Європи, для якої ще не придумали назви. Він був мудрою виваженою людиною і тому залишив по собі більше друзів і шанувальників, аніж ворогів.

 

Визнаний панєвропеєць, аристократ і вчений Отто фон Габсбург був одним із тих небагатьох людей сучасного світу, який не втрачав власної органічності у доторках до пафосних текстів історії. Він і був чимось на кшталт персоніфікованої історії. Він також один був одним із тих небагатьох, кому пощастило побачити як світанок «закону Мора» (комунізму) так і його мирне «згасання», передбачене добродієм Нострадамусом, котрому його предки замовляли гороскопи. Франц Йозеф Отто став Головою Дому у десять років, одразу після передчасної смерті у квітні 1922 року батька – вже тоді неправлячого Австро-Угорського імператора. Отто належав до Восьмого коліна Габсбург-Лотарінгської лінії Дому й до Тридцятого коліна одної із найродовитіших сімей планети – роду з  Haus Habsburg (Maison de Habsbourg). Чотири роки тому він приїзджав до Івано-Франківська. Брав участь у презентації часопису «Четвер», що проходила під егідою культурологічної фундації «Цинамоновий Хрущ». Він був шляхетним і не зважав на дрібниці. Нащадки його підданих дивились на нього із захопленням і здивуванням. Як на гостя з легенди.

 

Габсбургам присвячено безліч історичних новел і досліджень. Древній рід з Ельзасу, першою з відомих історикам постатей котрого став Гунтрам Заможний (+973), захопив у дев’ятому столітті добрі й вигідно розташовані на торгових шляхах землі в Швайцарії, у кантонах Ааргау й Тюргау. Біля 1020 року сини Гунтрама Заможного – Радбот, Вернер, Рудольф і Ланцелін збудували при злитті Аару та Рейну грізний замок Габіхтсбург (Habichtsburg, Гора Яструба), який й дав ім’я династії. Вже в ті роки родина Гунтрама визначила свою «феодальну спеціалізацію». Родина збирала землі у вузлових пунктах континенту. Куди б не прямувала купецька валка, а все одно залишала якусь копійку на митниці з чорно-жовтим габсбурзьким шлагбаумом. Ломбардські, єврейські і вірменські негоціанти завжди знаходили розуміння і партнерство у замках і палацах нащадків Гунтрама Заможного.

 

Тому Габсбурги багатіли. І там, де не могли допомогти собі лицарським мечем, вводили в бій дзвінку монету. І перемагали. Землі збирались, збирались і назбирались в імперію. У 1772 році до чорно-жовтої калитки потрапила земля, яку тоді називали Королівством Галіції і Лодомерії. Тобто, грунти і води колишнього (і призабутого за чотири століття чужого правління) Галицько-Волинського князівства. Під крилами імперського орла Австрії землі древнього князівства знайшли твердий закон, якого їм так бракувало у складі бурхливої і свавільної Польщі.

 

Власне, саме в державних надрах «матки Австрії» і сформувався менталітет галичан, що вирізняє їх з-поміж інших українських суб-етносів. Під тиском повільної, помірно корумпованої і невблаганної австрійської бюрократії гартувався впертий і прагматичний галицький характер, який так дратує іноді «східняків». Напередодні світової війни імператорський Відень, як стверджують історики, взяв курс на створення в межах монархії Габсбургів української автономії. Реальна історія перекреслила цю тенденцію, але вона додала тепла до спогадів галицьких патріотів й до гламурного міфу про «найліберальнішу з імперій». Як то кажуть: найкраща подяка у добрій казці. З усього доброго і злого, що було за півтора століття, «для підсумкової картинки» залишилися ордени і бадьоро закручені вуса «найяснішого цісаря», білосніжний кринолін «імператриці Сіссі» та пишно лакований паровий баняк того першого потягу, що колись прибув до Львівського вокзалу.

 

Тим більше, що потім настали важкі часи. Коли імперія Габсбургів розвалилася, та частина України, що входила до її державного тіла, залишилася у сирітському межипросторі-межичассі. З часом це сирітство набуло форми «прощання з Європою». Тому для нас Отто – був, зокрема, символом тої старої Європи, звідки так нещасливо вийшли й куди більше не повернутися. Позаяк тої Європи вже немає. А є Шенгенська зона і «зона євро», куди ще кілька років тому всі так впевнено йшли багатіти, а тепер роблять розумні обличчя і затягують паски. І де тепер вся надія не на мудрих монархів, а на сланцевий газ та китайські інвестиції. Ще років двадцять тому українські романтики мріяли хоча б про духовне відродження тої центральноєвропейської єдності, яку колись означили кордони Австро-Угорщини. Тепер мрії стали скромнішими. Щось там про туризм і поточний ремонт доріг.

 

Колись галичани до останнього зберігали відданість Карлу – батькові нині покійного Отто. Довше, ніж інші народи Імперії, захоплені національними і соціалістичними революціями. Тепер пересічний наш краянин надовго замислиться, почувши про смерть Отто фон Габсбурга. Сто років стерли блиск титулів, колишні визначеності і зв’язки. Донедавна залишався ще син останнього імператора. Старець з поглядом філософа і орденом Золотого Руна.

 

Тепер і його не стало.

 

Володимир Єшкілєв 

 

 

Отто фон Габсбург (сьомий зліва) в Івано-Франківську в гостях у Благодійної Культурологічної Фундації "Цинамоновий Хрущ

 


Коментарі (3)

Нестор 2011.07.05, 15:25
Відійшла Епоха.... Чи щось добре чекає цей світ? Дуже сумнівно.
Jozef 2011.07.05, 16:36
Дякую Воване.Я просльозився,бо змалечку поважав всю їх родину, а в робочому офісі на стіні вже років шість висит портрет діда покійного- Франца Йосифа 1. Добрі були люди.Най з Богом спочивают.
кака 2011.07.05, 19:18
і от порівнюю з нашими швондєрами - юлькою, тюлькою, вітьками... і щось не порівнюється.....
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

685
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1970 7
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1143 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

566
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6911 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11411 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

345

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1099

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1123

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1116
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

85
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

294
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1097
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

659
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

764
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2960
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4455
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18449
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

92
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

330
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

362
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

670