На Прикарпатті, майже серед лісу, тихо помирає військове містечко

 

На Прикарпатті, майже серед лісу, тихо помирає військове містечко. За кілометр від траси Івано-Франківськ – Калуш, поруч із селищем Ценжів, розташована військова частина. Вона тут з 1961 року. Раніше це був склад ракетного палива, все зберігалося та охоронялося під великим секретом. Можливо, й зараз комусь вигідно засекретити проблеми, з якими більше року живуть 45 сімей військових.

 

Те, що частині капець, місцеві зрозуміли, коли минулого року звідси вивезли рештки меланжу. Тоді вони забили на сполох, погрожували заблокувати дорогу та вимагали відремонтувати житло чи забезпечити новим. До частини приїздило чи не все військове начальство, обіцяли, що все буде добре, найдуть гроші, зроблять ремонт. Але мешканці військового містечка залишились при своїх інтересах. Куди лише люди не звертались: писали листи до Президента, до Західного оперативного командування – по всіх інстанціях, у спілку пенсіонерів, у спілку захисту військовослужбовців.

 

Відповіді мали один зміст: «Вибачте, але чим ми можемо допомогти? Фінансування – нема». Нині в містечку продовжують жити своїм життям, щодня сподіваючись, що їх таки хтось почує. Найбільша проблема – добирання до школи. Тут живе 15 школярів, яким щоранку доводиться їхати аж до Франківська. Враховуючи те, що місць у бусі лише 20, а ще є стільки ж дорослих, яким треба на роботу, їдуть вони, як шпроти в банці. А віддати дітей до ближньої школи – проблема.

 

«У Ценжеві школи немає, найближче – Майдан, – каже начальник відокремленого відділу зберігання військової частини А-1642, майор Олександр Хомазюк. – Але справа в тому, що раніше це було закрите військове містечко. Для наших дітей виділявся військовий автобус, який возив їх до Франківська. Тому діти вже звикли там. Близько трьох років тому, коли почався розвал частини, нам припинили виділяти пальне для шкільного автобуса, а потім його просто забрали».

 

Загальна територія військової частини – понад 70 га, з них 2 га займає містечко. Раніше тут буяло життя: казарми, їдальня, медпункт, заправка, пожежна, завозили продукти. Зараз тихо. Лише двоє військових-контракт­ників ще якось намагаються підтримувати порядок. Оце і вся їхня робота – замітати територію та тримати ворота зачиненими. До найближчого медзакладу – 3 км. Правда, при частині ще є медсестра. Принаймні може дати таблетку, зробити укол чи поміряти тиск. З нового року скоротять і її. Проблемно й з магазинами. Все доводиться купувати у місті чи йти за три кілометри до Павлівки чи Майдану.

 

Загалом, у містечку живе до сотні осіб. Більша частина місцевих – пенсіонери.

 

Зараз вони живуть самі по собі. Отак серед лісу. Правда, поки містечко ще є на балансі в Івано-Франківської КЕЧ, то вони намагаються щось робити, ремонтувати, подають опалення. На території – сім будинків: два двоповерхові на 17 квартир (один із них, до речі, цього року відключать від опалення) та п’ять одноповерхових – на три квартири. «Раніше опалення подавалося на всю територію військової частини. Потім – лише в цей один будинок, бо решта використовує пічне опалення, – розповідає начальник будівельного управління №1 Любомир Дяків. – Цього року там не буде опалення, тому що там стоять два потужних котли, які були розраховані на всю територію. Автоматика просто не спрацює і не запуститься на таку маленьку потужність – лише для одного будинку. Головне КЕУ Міноборони прийняло рішення про виділення коштів на облаштування електрообігріваючих приладів. Скільки – не знаємо. Але минулого понеділка на колегії ОДА говорили, що опалення буде встановлено ще до початку опалювального сезону». Чи буде воно так насправді, місцеві лише знизують плечима, бо обіцяли їм вже багато. Та й справа не тільки в опаленні – вся територія військового містечка потребує негайного ремонту. Будинки тріщать по швах, під’їзди обсипаються, водопровід і каналізація – в аварійному стані. Якщо є проблеми, то з Франківська, з КЕЧ приїдуть не одразу, а через тиждень-два. У них там також немає «потужностей»: півтора електрика та один слюсар. У підвалах страшенний сморід і сирість. Підтікають і дахи. «Нас мали передати селу ще п’ять років тому, – говорить Олександр Хомазюк. – Але сільрада не може потягнути наше містечко. Підраховували, що на ремонт та відновлення інфраструктури треба 5 млн. грн. У сільради таких грошей немає.

 

Субвенцій не виділяється, у Міноборони ніяких коштів на це не передбачено. Доки це буде, ніхто не знає. Наша директива діє до 30 жовтня цього року. Обіцяють продовжити ще мінімум до червня 2012-го».

 

На частину просто «забили» – це місцеві зрозуміли вже давно. Був ще один варіант – приєднання до області, але ОДА та Міністерство оборони ніяк не можуть знайти компромісу. Люди страждають та бояться, що скоро взагалі залишаться без даху над головою. Тут є багато таких, кому вже нема куди їхати. А квартири ніхто не отримував вже останніх 15 років. «ОДА та обласна рада дали згоду на те, аби прийняти містечко на свій баланс і вирішити всі проблеми мешканців, – пояснює завідувач сектора з питань діяльності правоохоронних органів та оборонної роботи апарату ОДА Валерій Іванченко. – Але Міноборони поки що не погоджується передати містечко. Свою позицію ми сказали, але міністерство вагається. Вони надіслали нам відповідь, що хочуть велику компенсацію. Тому це питання «зависло». За словами Іванченка, є багато інвесторів, які хочуть взяти територію під будівництво якогось заводу. За ці гроші можна повністю навести лад на території та забезпечити людей житлом.

 

До речі, на Прикарпатті таких містечок дуже багато. Найбільш кричущі – під Коломиєю у містечку Корничі (колишні медсклади) та містечко Міжгір’я в Богородчанському районі. Два роки тому там зняли охорону. Тож тепер вони повністю розграбовані – а там були казарми, їдальні, водопровід, каналізація, електрика – вся інфраструктура. Та навіть ці знищені містечка Міноборони не хоче безкоштовно віддати Богородчанам чи Коломиї. На відміну від Ценжева, вони включені до переліку на приватизацію. Але покупців щось нема, бо – руїна.


26.09.2011 3202 0
Коментарі (0)

02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1231
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

975
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3383
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3298 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2604 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3350

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

225

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

369

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

887

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1485
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1010
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

702
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

1058
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

638
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43949
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3357
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1395
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35636 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

309
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

577
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

669
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

887