Діти, про яких далі мова – не те, що інтернет-класів, вони звичайних сучасних класів не бачили. На Прикарпатті малюки здобувають науку в старовинній школі, де вчилися їхні діди та бабусі. Школі – понад сто років.
Зо дві сотні учнів тісняться у старих порепаних стінах. Селяни поколіннями чекають на нову школу.
Марія Джоган – все своє життя у цій школі. Спершу вчилася. Тепер – вчить. Викладає фізику. Каже, школу побудували ще за Австро-Угорщини, у 1908. Пригадує, за її шкільних років тут все виглядало трохи інакше. А вже у кінці сімдесятих років минулого століття зробили прибудову. Тепер про це шкодують.
Зіновій Шикоряк, директор школи:
В зв’язку з тим, що тут була добудова, діти тут бігали по снігах, мій попередник добудував коридор, цим коридором закрило класні кімнати, які не мають виходу на подвір’я, в такому приміщенні займаються зараз діти.
Через це дітки залишилися без денного світла та свіжого повітря. Ще одна проблема – малі приміщення. За Австро-Угорщини тут навчалося кілька учнів. Тепер – дві сотні. Класів на всіх не вистачає.
Дарія Вітрецька, вчителька з німецької мови:
Скільки дітей? 12. Кімнатка скільки метрів? 16. Навіть по нормі – 2,5 метри на учня, от порахувати…
Щоразу стару школу латають, та дарма. Дах тече, на стінах пліснява. Взимку в школі так холодно, що висидіти на уроці по 45 хвилин дітки не в змозі.
Таня Мальків, учениця:
Сидіння до підлоги промерзають, вони металеві, одягаємо довгі шубки, туніки, щоб можна було сісти на них.
Через аварійний стан, школу неодноразово намагалися закрити, та дітей ніде діти. В кінці дев’яностих почали зводити нове приміщення. Колгосп розвалився, новобудова – теж.
Зіновій Шикоряк, директор школи:
У 91 році почалося будівництво. Був спортзал, коридор, через те, що ми не могли вибити кошти, намокало, будова завалилася.
Кожна нова влада обіцяє дітям нову школу, - кажуть селяни. Щоб отримати кошти з держбюджету, щоразу фахівці складають оновлені проекти на будівництво. Район спроможний лише профінансувати проект і то частково.
Анатолій Дирів, голова рожнятівської районної ради:
Біда у тому, що ми виділяємо кошти на проект, а це 100-170 тисяч, зараз 40 тисяч, а надії на нову школу немає. З року в рік обіцяють, що будуть виділені гроші з держбюджету, може, після сюжету побачать і звернуть увагу на цих людей.
Ціна дитячої мрії про нову школу – 12 мільйонів гривень. Кошти на першочергові об’єкти будівництва розподіляються державою в кінці кожного року. Тож знов село живе надією.