На Івано-Франківщині відбувся третій традиційний футбольний турнір дитячих команд «Меморіал Івана Краснецького». Футбольна громадськість краю з вдячністю згадала свого славетного земляка та достойно вшанувала пам’ять людини, для якої футбол став справою життя і служінню якому він віддав себе без останку. І хоча три роки тому цей видатний син українського народу передчасно пішов з життя, він і сьогодні залишається взірцем для усіх нас, а його шлях у футболі слугуватиме прикладом та надійним дороговказом для прийдешніх поколінь майстрів шкіряного м’яча. Суперечку за головний приз та нагороди турніру, як і у попередні роки, повели 8 колективів юних футболістів (гравці 2000 р.н. і молодші) з Івано-Франківська (дві команди СДЮШОР «Прикарпаття», ДЮФК «Юніор», ДЮСШ №3, ДЮФК «Ніка-05»), Тисменицького р-ну (ДЮСШ Тисмениці, дитяча команда «Колос» Братківці) та дружина гостей-сусідів з Тернопільщини – Монастириської ДЮСШ. Дитячі баталії 13-річних цього річ проходили на малій Батьківщині Івана Михайловича Краснецького в с. Братківці Тисменицького р-ну та стадіонах обласного центру. Розподілені на дві групи претенденти на трофей розпочали спочатку змагатися за коловою системою, а згодом у стикових матчах розіграли місця на п’єдесталі та позиції з 4 –ї по 8-му. Слідом за квартетом найсильніших фінішували: на 8 місці команда СДЮШОР «Прикарпаття-2», на 7-му – Тисменицької ДЮСШ, на 6-му – «Колос» Братківці, на 5-му – ДЮСШ №3. «Бронзову» суперечку несподівано для багатьох повели не старожили, а нинішні дебютанти. Франківські «юніори» впевнено здолали опір однолітків з Тернопілля – 3:0. Головний поєдинок «Меморіалу», як і годиться, був гідним фіналу і взагалі став окрасою турніру. Вирішальне протистояння івано-франківців – СДЮШОР «Прикарпаття-1» (тренер В. Москвін) та ДЮФК «Ніка-05» (тренер І. Лукань) мало свою драматургію і виявило найсильнішого лише після пробиття серії післяматчевих 11-метрових ударів. Основний час гри закінчився внічию – 1:1, а у футбольній «лотереї» сильнішими виявилися «ніківці» - 4:2. Відрадно, що вперше за історію змагань фінал було зіграно на центральній спортивній арені Прикарпаття – МЦС «Рух». Загалом змагання пройшли у теплій, домашній атмосфері. Її позитив відчувався у всьому довкола – у поєдинках, у спілкуванні дітей та наставників, приязному ставленні вболівальників, зрештою, у призах та нагородах. Без них не залишилися навіть команди, яким не судилося ступити на п’єдестал. Усі вони отримали на згадку від організаторів пам’ятні відзнаки за участь у турнірі, а також грамоти, дипломи, вимпели та футбольні м’ячі. Цьогорічний «Меморіал» поклав початок новій традиції: його тріумфатор окрім головного призу отримав у нагороду комплект футбольної форми. Оргкомітетом також було названо лауреатів. Ними стали: воротар – Віктор Дяків, захисник – Олександр Нестерук (обидва – ДЮФК «Ніка-05», півзахисник – Владислав Шаламай (СДЮШОР «Прикарпаття-1», нападник Юрій Щербаков (ДЮФК «Юніор»), бомбардир – Ілля Руденко (ДЮФК «Ніка-05»), кращий гравець – Михайло Радульський (СДЮШОР «Прикарпаття-1»). Заслужені призи, медалі й інші нагороди, які цього разу вирізнялися особливою оригінальністю,юні футболісти отримували з рук дружини Івана Михайловича Краснецького – Анни Тарасівни, дочок – Наталії та Ірини, онучок – Ліліани, Ірини, Анни, Вікторії, друга і партнера у «Спартаку», а пізніше – помічника на тренерській лаві «Прикарпаття» - Михайла Гнатишина, голови комітету дитячо-юнацького футболу Івано-Франківської обласної федерації футболу Василя Луцького.
|
|
 |
Довідка: Іван Краснецький – видатний український футболіст і тренер, педагог-новатор, заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Народився 18 травня 1945 р. в с. Братківці сучасного Тисменицького р-ну. Ігрове амплуа – воротар. Захищав кольори майстрівських колективів «Спартак» Івано-Франківськ, СКА Львів, «Фрунзенець» Суми. Один з представників «золотого» покоління прикарпатських спартаківців, які принесли гучну славу нашому футболу на рубежі 1960-1970-х років. Чемпіон України 1969 року. Закінчив Вищу школу тренерів у Москві. Понад два десятиліття плідно працював із юними футболістами. Як тренер також досягнув чималих успіхів: підготував не один десяток гравців для професійних клубів, добру пам’ять залишив про себе в уболівальників тих міст і містечок, з колективами яких він працював, саме під його орудою івано-франківське «Прикарпаття» 1991 року вибороло перепустку до Вищої ліги чемпіонату незалежної України. Очолював низку професійних клубів: «Закарпаття» Ужгород, «Прикарпаття» Івано-Франківськ, «Верес» Рівне, СК «Миколаїв» та ін., а також аматорські колективи Перегінського, Надвірної, Богородчан, Ямниці… Помер 24 квітня 2010 року.
Текст: Ігор Костюк
Фото: Петра Белея
