Франківські вболівальники вже звикли до того, що баскетбольні матчі не обходяться без них - дівчат у яскравих костюмах, що розважають глядачів в ігрових паузах запальними танцями. Вони завжди в чудовому настрої і готові зарядити позитивом кожного. Гарні, стрункі, запальні - чи так вже й легко отримують вони захоплені вигуки з трибун?
Баскетболісти івано-франківської «Говерли» можуть здобувати перемоги чи зазнавати гірких поразок, грати класно чи посередньо, але танцювальна група підтримки головної спортивної команди регіону завжди чудова. Ці чарівні дівчата здатні завести навіть найпохмурішого вболівальника. Не вірите - приходьте на матчі «ведмедів» у манеж Коледжу фізичного виховання, і ви переконаєтеся в цьому самі.
«Говерла» чи не перша серед ігрових команд міста Івано-Франківська подбала про створення власної групи підтримки, яка одержала назву «Cherry Girls». Було це більше трьох років тому. З того часу багато що змінилося: баскетбольний клуб заслужено увійшов до когорти найкращих в Україні, ставши бронзовим призером Суперліги (2010-2011 рр.). Разом із командою цікавий шлях пройшла і її група підтримки, яка кожного домашнього матчу створює неймовірно позитивний настрій шанувальникам баскетболу під час ігрових перерв («тайм-аутів»).
«Наявність танцювальної групи у баскетбольного клубу - це не данина моді чи якийсь піар-хід, а необхідність, прописана в регламенті чемпіонату Суперліги. Варто наголосити, що ми не є чер-лідерами, а саме групою підтримки, відтак головний акцент робиться на танці. Але щоб глядачам не було нудно, ми їх розбавляємо спортивними елементами», - розповідає керівник танцювальної групи «Cherry Girl» Віра Рудницька.
Просто помахати помпонами змогла б, напевно, будь-яка дівчина. А щоб виступати дійсно красиво, потрібна хороша спортивна і хореографічна підготовка: за гру вибігати на майданчик з міні-танцями, які тривають по 1-2 хвилини, доводиться по 8-10 разів. У програмі «Cherry Girl» близько 20 номерів. Танцювальний репертуар оновлюється постійно, деякі номери затримуються надовго, деякі - ні. «У нас з вболівальниками є зворотний зв'язок, ми бачимо і відчуваємо, подобається їм номер чи ні», - зазначає лідер групи підтримки.
«Тренування у нас займають досить багато часу, ми займаємося три рази на тиждень, – розповідає Віра Рудницька. - Це так збоку здається, мовляв, що тут такого - вийти і станцювати. Насправді за зовнішньою легкістю стоїть колосальна робота. За три роки дівчата виросли професійно. Зараз вони справді показують яскраве шоу, якісно розпалюють публіку, надихають її на підтримку глядачів. Наше місто є невеликим, та щоразу, як проводяться різноманітні святкові чи розважальні заходи, наші дівчатка є активними учасниками кожного з них. Мені приємно, що нас знають і люблять в Івано-Франківську».
Зазвичай група підтримки починає підготовку, як мінімум, за два місяці до початку ігрового сезону, тобто влітку. «Протягом цього часу ми тренуємося щодня, крім неділі, - пояснюють дівчата з «Cherry Girl». - Наше завдання - підібрати музику, вивчити дванадцять нових композицій, а також розробити нові костюми. Їх потрібно п’ять-шість на сезон. Потім керівництво клубу затверджує танцювальну програму».
Набір танцівниць – складна і відповідальна стадія створення або оновлення складу колективу. «Щоб потрапити до нас, потрібно відповідати низці критеріїв. Від кандидаток ніяких дипломів, атестатів чи рекомендацій не вимагають, але необхідні певні дані – танцювальна та фізична підготовка, а також приваблива зовнішність. Вітається наявність гнучкості і розтяжки. До того ж, чим вища дівчина, тим краще. Але головне, щоб танцівниця була запальною і яскравою. Якщо дівчина дуже гарно танцює, то можна закрити очі на її маленький зріст. Крім того, приймають у групу підтримки зазвичай дівчат у віці від 16 до 22 років. Трапляються, звичайно, винятки, але вони лише підтверджують правило. Буває так, що навіть майстри спорту з гімнастики, здатні виконувати складні акробатичні вправи, далеко не завжди відчувають ритм танцю.
Варто відзначити, що дівчата з «Cherry Girls» не тільки чудово танцюють, а й непогано знаються на баскетболі. «Ми з командою одне ціле, коли грають наші гравці, ми завжди за них сильно переживаємо, також стежимо за баскетболом, новинами та результатами», - кажуть танцівниці. Втім, підтримувати баскетболістів для них - це важливе, але далеко не єдине захоплення. «Це три в одному - робота, хобі та релакс, – стверджують красуні. - Ми паралельно вчимося у вузах і працюємо, причому у сферах, далеких від танців».
До танців на баскетбольних матчах багато дівчат ставляться професійно - як до роботи. «Спершу ми вважали, що танці на спортивних матчах – це своєрідне хобі, тому деякі з нас записалися у колектив, так би мовити, за компанію, - розповідають танцівниці. - Але через кілька місяців ми зрозуміли, що нас затягнуло. Зараз не уявляємо свого життя без цього». І справді відчувається, що дівчата звикли до оплесків трибун, уваги з боку вболівальників. Помітно, що їм подобається танцювати і красиво рухатися. І коли збирається переповнена спортивна арена, вони почувають себе справжніми зірками.
Андрій МЕНІВ, ГК
