Місько ще поспіває

То була епоха безкінечної студентської смути та оптимізму. При чому те і те існувало паралельно і, якщо бути до кінця чесним, то одне-одному абсолютно не заважало.

Викладачі у Львівському університеті на мітингах або на перервах між парами відкрито розповідали про ГУЛАГи та звірства енкаведистів, а на парах рекомендували вписувати у курсові роботи цитати Леніна.

У повітрі густо пахло революцією, духами студенток і їх губними помадами. А в гуртожитках і «на хатах» студентська молодь затирала головки тодішніх касетників (були за сивої давнини такі девайси) піснями «Бютифул Карпати», «Ми помрем не в Парижі» та «Франсуа».

Але то вже було трошки пізніше.

Львів жив мітингами.

Львів нагадував один великий мітинг.

Люди поділилися. Одні кочували великими компаніями з мітингу на мітинг, а інші за маршрутом –Львів-Польща-Львів.

Студенти жили з того, що привозили з дому. То на перші дні. А далі починався традиційний марафон на виживання. Іноді щастило придбати у магазині якоїсь вареної ковбаси і то вже було велике свято. Бо часто на сніданок та вечерю були виключно поцілунки.

Але нам вистачало.

В універі без кінця щось відбувалося.

Я забіг до нас на журфак і довідався, що пари відмінили. Зрештою, про то можна було догадатися. Ще на підході до центрального корпусу і біля пам’ятника Каменяреві розвивалися українські прапори і чулися вигуки у гучномовці.

Центральний корпус Львівського універу  з середини нагадував вулик, бо гудів відразу всіма можливими мітинговими пристрастями. У куті кілька дівчат у вишитих сорочках виконували «Червону калину», активісти роздавали тим, кого зараз прийнято називати волонтерами, пачки листівок. Біля них можна було поживитися класним значком з тризубом або цікавим журналом. Окремим групками стояли викладачі. Здебільшого, своїми душами вони щиро перебували на боці студентів, а от, як люди, які сформувалися у тоталітарному режимі, не могли зрозуміти алгоритмів всіх тих броунівських рухів. Їх цікавили, чим все це закінчиться…

Я, зрозумівши, що найближчими днями пар не буде, вирішив закинути сумку д гуртожитку і їхати до Києва, бо там вже було багато наших. Виляючи між групами студентів та викладачів з прапорами, саме збігав сходами удолину. Назустріч піднімався Прохась (Тарас Прохасько) і якийсь патлатий хлопака.

Ми обійнялися з Тарасом, яко земляки, а він тоді каже тому хлопаці:

- То золоте перо української культури Олег Ущенко. - А потім представив мені хлопаку. - А то золотий голос української культури Місько Барбара.

І ми всі троє пішли на каву. (Між іншим, у буфеті центрального корпусу тоді готували досить пристойну каву. Де вони її брали?)

Звісно, що тоді у розмові пролунало чимало разів «Мертвий півень».

Про існування такого гурту я вже знав від товаришів, які співали у нашому студентському хорі «Черемош». Хлопці експериментували з акустичними інструментами. Їх хвалили і радили послухати. А от велике визнання гурт отримав після Львівського фестивалю «Вивих» у 1990 році. Це вже було по-дорослому. Після «Червоної рути» 1991 року вийшов альбом «ЕТО». Касета, у доброму розумінні того висловлювання, активно пішла по руках. Пісню «Бютифул Карпати» наспівували навіть львівські коти. А інша їх пісня, а саме «Ми помрем не в парижі» для певного поколінна українців стала такою ж культовою, як для певного покоління англійців «Yesterday». Наталка Білоцерківець у своєму вірші сказала за всіх українців, які формувалися на зламі політичних епох. А Місько Барбара і Каша Сальцова зуміли транспортувати той вірш у душі мільйонів слухачів.

«Мертвий півень» ніколи не був просто гуртом. То була колекція монстрів. Місько Барбара про них так і казав. Хлопці вміли викластися і в них то виходило. Згодом, Місько переїхав до Харкова, де став лідером театральної формації «Арабески».

Співав він, музикував чи грав у театрі, він завжди був нервом того, що робив.

А ще, попри все, він завжди був оптимістичним та переповненим різними ідеями.

Був.

Через місяць йому мало виповнитися 50.

Але вже ніколи не виповниться, бо його не стало.

Намагаюся розібратися сам з собою, чому я пишу про нього у минулому? Слухайте, я навіть пам'ятаю той гамір у коридорі універу і запах кави, коли ми сиділи за столом. Відчуття, ніби все це відбулося яких 20 хвилин тому. Я не хочу писати про Міська у минулому! Це не про нього! Хіба мало залишилися пісень у його виконанні?

Місько ще поспіває!

 


12.10.2021 Ущенко Олег 9336
24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

518
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1168
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2658
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

1063
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1305
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2649

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

1020

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1586 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1829

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1914
01.10.2022

У Калуші соціальна їдальня для вимушених переселенців працює на базі другого ліцею.  

92
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

438
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

647
29.09.2022

У Крихівцях при парафії Святих Кирила і Методія будують дитячий садочок, який матиме назву «Ковчег». Цей процес триває вже 3,5 роки.  

183
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

728
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

627
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

830
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

444
30.09.2022

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна буде вести перемовини тільки із новою владою росії.  

104
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

316
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

432
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

545