Михайло Вишиванюк: Сланцевий газ треба видобувати щоб бути незалежним від дорогого російського

Кому "бути незалежним від дорогого російського"??? Народу чи купці олігархів? Як впливає на ціни для населення наявність "дешевого" українського газу? Правильно - ніяк! "Нашим" "кєровникам" дай хоч трильйон кубометрів дармового газу - населення цього не відчує, просто сімейний буджет деяких родин виросте у сотні разів...

Безумовно, до нас зараз злетяться круки-олігархи, щоб нахапати собі грошей. Газ можна буде видобувати тільки тоді, коли влада буде підконтрольна народу!!! Тоді ми могли б добитися зменшення ризиків щодо забруднення довколишнього середовища, та наповнення місцевого бюджету коштами за роданий газ.

Подивимось на реалії - що мають прості жителі східних регіонів від ії багатющих вугіллям надр? - розруху, копанки, бандитизм і свавілля? Владі вигідно в таких умовах експлуатувати зубожілу дармову робочу силу, як затуркана злиднями і не може відстояти свої інтереси. Хто отримує надприбутки з вугілля? - кількадесят сімей на весь регіон. Те саме буде й у нас - надприбутки будуть осідати в белізі, а людям залишиться брудна вода і астрономічні платіжки за газ! До речі! - за прогнозами найбільш цінними і дефіцітними ресурсами найближчого майбутнього на землі будуть не вуглеводні - а саме чиста питна ВОДА! а це вже серйозно... (((

У статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що всі проекти господарської та інших видів діяльності обов'язково повинні мати матеріали (розділ) оцінки її впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людей. Розробка родовищ нетрадиційного газу не є винятком. Оцінка впливу розробляється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів спільного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище. Грунтуючись на світовій практиці, можна виділити два типи основних екологічних ризиків. Один з ризиків – це збереження земельного фонду в межах ділянки надр, наданого в користування. При реалізації проектів вивчення та видобутку газу з нетрадиційних джерел, особлива увага приділяється зменшенню земельних ділянок для розробки. У світовій практиці це досягається шляхом кущового буріння декількох свердловин з однієї точки. Другий ризик – виснаження і забруднення водних ресурсів: - захист грунтових і поверхневих вод від реагентів, які використовуються для гідророзриву пласта, безпосередньо зі свердловини під час проходження розчину під тиском, особливо на рівні водоносного горизонту, а також під час проведення самого гідророзриву. - зменшення кількості води, необхідної для здійснення повного циклу видобутку сланцевого газу. Ці проблеми вирішуються, з одного боку, досконалими і перевіреними на практиці технологіями та з урахуванням досвіду роботи компаній - розробників, з іншого боку - постійним контролем за веденням робіт з боку державних контролюючих органів екологічного та гірничого нагляду, а також активною позицією місцевих громад. За даними звіту «Сланцевий газ України: екологічна та нормативно- правова оцінка», підготовленого експертною групою Агентства міжнародного розвитку Сполучених Штатів Америки під виконанні положень Меморандуму про взаєморозуміння Уряду України та Уряду Сполучених Штатів Америки щодо ресурсів газу з нетрадиційних джерел від 15.02.2011, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.02.2011 № 100-р, спрямованого Держгеонадрам листом від 20.08.2012 № 16634/10/10-12 Міністерства екології та природних ресурсів України, якщо свердловину правильно розмістити, побудувати, протестувати і провести моніторинг, загроза забруднення підземних вод від процесу буріння і гідророзриву пласта дуже мала. Переливання і витікання з комор також загрожують неглибоким рівням грунтових вод, але ці загрози можна зменшити за допомогою використання замкнутих систем водопостачання, встановлення вихідного рівня якості води і тестування наслідків на підземні води до буріння. Необхідно встановити і забезпечити виконання певних нормативів. Воду з освоєних свердловин і вже існуючих свердловин можна повторно використовувати, компенсуючи різницю за рахунок поверхневих вод, господарської води або води зі свердловини. Вода для буріння та гідророзриву пласта може надходити з поверхневих водних об'єктів, таких як річки, канали і озера, місцевих водоочисних споруд або промислових стічних вод, підземних вод або повторно використовуваної технічної води. Вода, необхідна для діяльності, може бути не питної, за умови проведення необхідного тестування для вирішення питання відповідності. Зараз видобування газу на розвіданих свердловинах скорочується. Є прогноз, що до 2020 року рівень видобування газу в Україні впаде до 17 млрд. куб. метрів. Щодо буріння на великих глибинах Чорного моря, то там поки що великого успіху немає. Альтернативи газу немає. Все-таки ми повинні видобувати газ-метан вугільних пластів. Гідророзрив застосовується з 1957 року. Протидія гірської маси – це десятки тисяч атмосфер. Що стосується забруднень горизонтів питної води – це питання залежить від технологій. Ми завжди потроху забруднювали ці пласти і без сланцевого газу. Вода питна – на глибині 600 метрів, а буріння буде здійснюватися на глибині 2 км. Проникнення забруднених вод та заражених бактеріями неможливе. Біля бурових зазвичай процес забруднення набагато менший, ніж біля звичайних свердловин на воду. Громадськість часто не дотримується санітарної зони, а на бурових досить жорсткий контроль. Добування сланцевого газу – це перший крок до забезпечення природними ресурсами – енергоносіями. А з приводу буріння – потрібно ставити на контроль, щоб не було порушень технологій. Ресурси ж оцінюються на 250 років. Протягом 2012 року точаться розмови про заходи, що дадуть змогу Україні знайти альтернативу видобутку вуглеводнів, зокрема, природного газу, поклади якого вичерпані. Одним з варіантів може стати видобуток сланцевого газу та газу ущільнених порід. Це надзвичайно затратні технології. Тому, Україна не маючи коштів, щоб самостійно цим займатись, вдалась до пошуків інвесторів. Перспективними ділянками визнані – Юзівська площа (Донецька та Харківська області), Олеська (Львівська та Івано-Франківська області) та Скіфська ділянка Чорноморського шельфу. Були оголошені конкурси на кожну з перспективних площ , на розробку яких відповідно перемогли компанії Shell, Chevron, ExxonMobile. Ці компанії – відомі світові гіганти, визнані в усьому світі завдяки своїм технологіям та досвіду. Видобуток сланцевого газу та газу ущільнених порід можливий лише завдяки технологічним особливостям, що полягають технології буріння порід, що мають низьку проникність. Для досягнення рентабельності свердловин проводять спочатку вертикальне буріння глибиною кілька тисяч метрів, а потім змінюють напрям на горизонтальний у межах породи, що вміщує газ. Ще однією особливістю видобутку сланцевого газу є застосування методу гідро розриву пласта (ГРП). Для здійснення гідро розриву використовують спеціальний водний розчин (91%води, 8% піску та 1% хімічних реагентів, які додаються для зменшення тертя та утворення осадів) під тиском до 700 атм. Основні проблеми полягають у неоднозначності трактування наслідків використання методів ГРП. Це пояснюється гостротою «газового питання», його політичним аспектом, з одного боку, та технологічними особливостями, які не може бути однозначно сприйняті нефахівцями та широким загалом в силу чисто професійних аспектів та необізнаності. Технологія ГРП не є новою для України, вона використовувалась протягом останніх 30-40 років для інтенсифікації видобутку нафти та газу. Разом з тим, практика та досвід нафтовиків та газовиків Передкарпаття та України в цілому показали , що роботи з ГРП не призводили до негативних наслідків. Основні претензії (страшилки) до ГРП полягають у можливості забруднення водоносних горизонтів рідиною від ГРП або метаном. Світовий досвід показує недолугість цього побоювання, бо глибини залягання водоносних горизонтів питної води - кількасот метрів, а ГРП проводиться у щільних породах на глибинах кількох кілометрів. Тріщини, що виникають внаслідок ГРП, можуть мати довжину від кількох десятків до кількох сотень метрів в залежності від щільності та однорідності пласта, напряму розриву та заданої програми, але не можуть мати кілометрової довжини і не можуть досягати водоносних горизонтів. Проблеми забруднення води можуть бути пов’язані з недотриманням технології буріння та герметизації свердловин. Технологія видобутку нетрадиційного газу має особливості, пов’язані з закачуванням великої кількості води під високим тиском для проведення ГРП, і це потребує посилених свердловин, які б витримали такі навантаження. Це - проблема виконання технологічних регламентів при проведенні робіт. До неї можуть бути віднесені і чіткий контроль за хімічним складом розчинів для гідророзривів. Склад речовин для ГРП має удосконалюватись у напрямі зниження рівня токсичності. Ще одна претензія до видобутку нетрадиційного газу полягає у факторі сейсмічної активності внаслідок ГРП через значний гідродинамічний удар, необхідний для порушення структури пласта. Результати досліджень американських вчених довели, що основною причиною збільшення землетрусів у США є не наслідок ГРП, а закачування рідини у глибокі свердловини для її утилізації та вторинного видобутку нафти. Королівська академія технічних наук та Королівське товариство Великобританії дійшли висновку , що ризик виникнення сейсмічних явищ внаслідок ГРП менший за природний у Великобританії та менший від показників вугільної промисловості, що є низькими за світовими стандартами. Проблемою, що супроводжує видобуток нетрадиційного газу, називають також і відчуження значної кількості земельних ділянок, оскільки для більш повного освоєння потенціалу родовища необхідно пробурити значну кількість свердловин та охопити якомога більшу підземну частину газоносного горизонту. Гостро постає питання, особливо в густозаселених районах, про виділення земель під бурові, під’їзні дороги, під будівництво супутньої інфраструктури, газо- та водоочисні споруди, тощо. Активізація руху автотранспорту для доставки обладнання призводить до руйнування існуючих доріг, водопроводів та мостів, прискорює ерозію грунтів, осідання дорожнього пилу у водоймах, що може негативно впливати на окремі живі організми та іхтіофауну. Бурові роботи супроводжуються шумом та викидами від працюючих дизелів, що також впливає на довкілля. Зменшити зазначену проблему можуть тільки компанії, які володіють новітніми технологіями похилоспрямованого буріння кількох свердловин з одного майданчика, застосуванням покращеного обладнання, мають досвід повторного використання води для гідророзривів та технології рекультивації земель. Можливе зведення захисних екранів, що зменшують шумові ефекти. Серйозною проблемою для України при видобутку нетрадиційного газу є водозабезпечення. За рівнем раціонального використання водних ресурсів та якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95 місце. Тому питання повторного використання розчинів для ГРП, їх утилізація та зберігання є однією з ключових питань при організації видобутку сланцевого газу і потребує впровадження новітніх технологій та інноваційного підходу до цього аспекту. Сланцевий газ та газ ущільнених порід називають нетрадиційним. Це означає не тільки нетрадиційну технологію видобутку, але й визначає необхідність нетрадиційного сприйняття громадськістю, органами влади та спеціалістами нагальної необхідності пошуку нових підходів до виходу з енергетичної залежності від інших держав та іноземних корпорацій, вимагає проведення робіт з максимальним зменшенням екологічних ризиків та мінімальним негативним впливом на довкілля. Експертні оцінки запасів нафти та газу власних родовищ України свідчать про резерв цих видобувних ресурсів, який може бути використаний протягом 20-25 років (при умові видобутку обсягів нафти та газу на сучасному рівні – 4 млн т/рік нафти 20 млрд м3/ рік газу). Ці оцінки не враховують наявність в межах Західного і Східного регіонів України запасів сланцевого газу (далі – СГ), обсяги якого нараховуються приблизно 6 трл м3, з якого, з високим рівнем вірогідності, може бути вилучено 1,2 трл м3 вуглеводнів, або енергоеквівалент 20-річної повної забезпеченості природним газом України відносно сучасного газоспоживання. Це обумовлює стратегічну важливість для України освоєння ресурсів СГ як важливого фактору енергетичної безпеки. Загальний аналіз екологічних параметрів існуючих технологій видобутку СГ свідчить про наявність певних екологічних, технологічних і соціальних ризиків, які особливо актуальні в умовах щільно населених та техногенно-навантажених регіонів. В Україні окремі потенційні території видобутку СГ розташовані в межах великих артезіанських басейнів – Волино-Подільського та Дніпровсько-Донецького із значними запасами питних (13,4 та 27,9 млн м3/добу) та мінеральних (до 30 родовищ) вод. Технології видобутку СГ базуються на використанні технології «фрекінгу», яка пов’язана із подрібненням газоносних слабо проникних порід шляхом закачування техногенних розчинів під великим тиском (до 1500 атм.). Тому видобуток СГ може призвести до забруднення прісних підземних вод, які за умов суцільного забруднення річкових вод також є важливим стратегічним ресурсом для України. При цьому буріння великої кількості свердловин для видобутку СГ (8-15 на 1 км2) і наступна закачка під тиском 5-20 тис м3 технологічного розчину на 1 свердловину порушують енергетичну рівновагу геологічного середовища, що може призвести, як показав досвід Англії, до виникнення техногенних землетрусів та деформації денної поверхні. Так наприклад, в Донбасі при груповому затопленні шахт у м. Стаханові сейсмічна стійкість на території зменшилась на 1-2 бали. Ця проблема, вимагає ретельного вивчення науково-дослідними установами. Такі проблеми вимагають наукових обґрунтувань обмеженості гідроруйнувань у масиві шарів СГ та виключення ризиків прориву технологічних хімічних розчинів у горизонти питних вод. Також потрібні надійні екологічні оцінки щодо екологічного впливу залишків технологічних розчинів, що залишаються у горизонтах СГ (до 10-20% початкового об’єму), внаслідок міграції яких може бути регіональне забруднення прісних питних вод. З метою здійснення громадськістю контролю за процесом видобутку сланцевих газів, між Міністерством екології та природних ресурсів України та Громадською радою при Мінприроди підписано Меморандум про взаєморозуміння та спільні дії задля забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства , захисту навколишнього природного середовища, забезпечення доступу громадськості до інформації, а також гарантування можливості участі громадськості під час проведення робіт по видобутку нетрадиційних вуглеводнів в Україні. Цим Меморандумом Міністр Едуард Ставицький гарантує екологічним громадським організаціям повну прозорість проектів, договорів та робіт на всіх етапах видобутку сланцевого газу в Україні. Меморандум про гарантований доступ до інформації і громадський контроль підписали громадські природоохоронні організації, що входять до Громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України. В основу Меморандуму лягли вимоги громадських організацій: проведення постійного екологічного моніторингу, проведення державної та незалежної екологічної експертизи об'єктів і споруд з видобутку сланцевого газу, гарантування прав громадськості на ознайомлення з проектною документацією і проектом оцінки впливу на навколишнє природне середовище, обов'язковість повних, своєчасних відповідей на всі запити.

От нахріна простині законів тут цитувати? Якби у нас робилось все по законам, ми б жили як у раю... А так, як у нас плювати хтіли на закони, конституції і норми то користь від таких цитат НУЛЬОВА! Яка користь від вашого природоохоронного законодавства маріуполю, кривому рогу і запоріжжю? Отож, вуйку - не гнівіть Бога і не позортесь...

А... я сі второпав - це ж не геолог! Це сам "Міністр Едуард Ставицький" сюди до нас внадивсі писати коментарі... )))

В сільських колодязях пропадає вода. Річки міліють... А ми беремо з русла гравій бо це економічно вигідно Рубаємо ліс бо економічно вигідно А сланець взагалі "термоядерна зброя" для екології, і вода пропаде і та що буде забрудниться.... Якщо років через 10 тут буде пустеля? Це економічно вигідно, чи комусь політично вигідно?