Наш огляд виходить у грудні, а грудень - це місяць, коли всі намагаються заглянути у майбутній рік і спробувати зрозуміти, яким він буде. Так що поговоримо про прогнози.
Рік тому ми відчували себе самотньо і дуже незатишно. Тоді панувала думка, що кризу в основному вже подолано, і що до другої половини 2010 року вона буде подолана остаточно, і світова економіка повернеться на звичну траєкторію бурхливого зростання. Ми ж вважали, що криза буде продовжуватися і далі. Тут жодних сумнівів у нас не було, а єдине питання, яке нас цікавило, полягало у наступному: чи відбудеться в 2010 році чергове загострення кризи.
Вся складність сучасної економічної ситуації полягає саме в тому, що навіть до кінця року ми не можемо однозначно відповісти на це питання. Але ж мова йде не про прогноз - про оцінку того, що вже сталося.
Як оцінити європейську боргову кризу, стало центральною темою 2010 року? З одного боку, коли вона почалася, важко було позбутися відчуття, що вона носить багато в чому штучний, постановочний характер. Загострення грецьких проблем сталося дуже вже вчасно, коли європейські влади ламали голови над тим, як боротися зі зміцненням євро.
Як тільки засоби масової інформації заговорили про Грецію, євро став стрімко втрачати у вазі, що забезпечило європейській економіці кілька відносно благополучних місяців. Почав зростати експорт, підскочили замовлення, ожила промисловість.
Якщо грецька проблема була трюком, то той же самий трюк був повторений восени поточного року, коли американські грошові власті оголосили про черговий раунд кількісного пом'якшення. На очікуваннях американської емісії євро знову почав зростати - а тут якраз і Ірландія з її кризою приспіла - і євро швиденько впав. А на підході ще й Португалія, так що схоже, що політика ФРС навряд чи принесе той ефект, який від неї очікували її нечисельні апологети.
А з іншого боку, проблеми у європейських економік дійсно є. Ще в січні-лютому 2009 року відомий французький економіст Жак Сапір передбачав загострення боргових проблем Європи, результатом чого може бути крах єдиної європейської валюти, і навіть називав приблизні терміни: кінець 2009 - початок 2010 років, коли вони, власне і почалися (перші розмови про Греціїю почалися саме в листопаді 2009 року).
Правда, Сапір вважав, що першою країною, в якій буде криза, буде Іспанія. Це, загалом зрозуміло: грецька економіка за європейськими мірками маленька, і її навряд чи хтось докладно вивчав. Але з іншого боку, в істериці навколо Греції можна побачити й інший сенс. А що якщо мова йшла про відволікаючі маневри?
Греція - маленька країна, і її проблеми вирішити можна. Можна припустити, що про Грецію заговорили для того, щоб не говорити про інших, більш великиі країни, ту ж Іспанію або про європейського чемпіона з заборгованостях - Італіїю. І, цікаво, що спочатку начебто все виходило. Всі дивилися на Грецію, обговорювали Грецію, допомагали Греції.
Інвесторам продемонстрували, що Євросоюз спроможний надати своїм членам дієву допомогу, якщо з ними щось станеться. На прикладі Греції показати це було нескладно і не дуже дорого. Ринки на час заспокоїлися. А от з Ірландією фокус, схоже, не вдався. Відвернути увагу не вийшло. За Ірландією потягнулася Португалія, за нею замаячила Іспанія, інвестори з побоюванням почали поглядати на Італію, а тут ще й про Бельгію почали згадувати.
Якби світова економіка почала повертатися до своєї докризової траєкторії, нічого подібного б не сталося. Але вона туди не повернулася. І більше того, ніхто не очікує, що вона повернеться туди і в 2011 році. Як і ми, тому тепер ми себе відчуваємо не так самотньо і незатишно, як рік тому.
Але це означає, що боргові проблеми будуть тільки загострюватися. Якщо економіка не росте, то хто і як поверне інвесторам вкладені гроші? А якщо вона не почне рости взагалі?
Зараз уряди всіляко намагаються продемонструвати інвесторам свою ощадливість. Усюди скорочують витрати, в деяких країнах навіть почали підвищувати податки (у Росії, наприклад). Але якщо ми подивимося на динаміку економічних показників 2010 року, то побачимо, що всюди, де можна було спостерігати ознаки економічного зростання, вони були обумовлені прямо або побічно державними витратами.
Що відбувається, коли державні витрати скорочуються, нам показує та ж сама Греція.
Чого нам чекати в наступному році? Проблема полягає в тому, що сьогодні траєкторія розвитку на коротко- і навіть середньострокову перспективу визначається не фундаментальними чинниками, а діями урядів і центробанків. Передбачити, як вони будуть діяти неможливо, як неможливо поки навіть оцінити вже вжиті дії: у європейській борговій кризі, судячи з усього, складним чином переплелися і фундаментальні причини, і суб'єктивні прагнення урядів і центробанківської влади.
Можна вказати сьогодні на одну фундаментальну проблему, яка буде задавати основу для дій в 2011 році. Це - зростання світових диспропорцій, які проявляються, зокрема, у різкому зростанні цін на сировинні товари на тлі млявого попиту на кінцеву продукцію. Розрив поки покривається за рахунок перетоків капіталу, однак загострення боргових проблем ставить під питання можливість подальшого покриття дефіциту за рахунок цього методу. Світова економіка розривається між інфляцією та дефляцією.
На сьогоднішній день більшість офіційних осіб на словах схиляється до дефляції. На ділі ж проводяться складні маневри: взяти, наприклад, масову скупку ірландських і португальських облігацій європейським центробанком в кінці минулого тижня. У 2011 році ці маневри триватимуть. Імовірність того, що і в наступному році ці маневри дозволять уникнути реалізації одного з двох радикальних сценаріїв, є. Але з кожним новим місяцем ця ймовірність помітно зменшується.
"Неокон" - компанія експертного консультування під керівництвом Михайла Хазіна
Однак
