Опис більшості карпатських гір супроводжує фраза “звідси відкривається чудовий краєвид”. І це справедливо, бо де в ви не пішли, скрізь можна знайти джерело натхнення і зробити кілька напрочуд вдалих знімків. Проте випадок гори Кострича та однойменного хребта винятковий.
Для бувалого туриста, якого не проймеш типовим краєвидом горбів, що хвилями котяться за горизонт, заступаючи один одного, тут — райське місце. На Костричу варто йти, аби на повну оцінити велич Чорногори, що стоїть зовсім поруч — на відстані одного глибокого спуску і одного крутого підйому. Аби зрозуміти, що насправді означає висота у дві тисячі метрів, приходьте сюди. Перед тобою гора і над нею висить хмара. А коли вітер її прижене до тебе вже здається, що вона десь поза простором, хоча точно тільки що бачив, як вона чіпляла схил сусіднього хребта.
Кострич — хребет, паралельний Чорногорі. Якщо йти ним всім, то спочатку поруч вас буде сама королева Українських Карпат гора Говерла. Але навіть більше за неї вас може вразити вид на гору Ребра та Шпиці. Такого стрімкого набору висоти, як під Ребрами, в Карпатах піди пошукай, та й рельєф у цієї гори справді неповторний.
Таким чином, за хорошої погоди, вам випаде прекрасна нагода побачити ледь не весь Чорногірський хребет — хіба тільки віддалену вершину Петросу заступить Говерла і у всій красі цього стрімкого красеня розгледіти не вийде.
А ще Кострича — це рай для грибника. Грибів у тутешньому лісі — море! Тільки встигай збирати наввипередки з місцевими грибниками. Врожайний час — кінець вересня та початок жовтня, коли грибів стільки, що у повітрі висить стійкий густий запах грибів і ти його вдихаєш разом з лісовою прохолодою. Зійти зі стежки і знайти свого білого гриба не спробує хіба що лінивий!
Йдете у похід влітку? Теж запасайтесь додатковим часом: ягід на Костричі ще більше, ніж грибів! Смачнезні чорниці, після яких всі руки немов чорнилом перемазані ростуть прямо на стежці — йдеш собі вгору, нахиляєшся, зриваєш кілька стиглих ягід і прямуєш далі.
І це ще далеко не все. Кострича — це казковий ліс. Такий тихий, що чути кожен крок. Порослі мохом камені, стовбури столітніх дерев, височенна хвоя, вузли коріння перетинають стежки. На згадку з такого лісу можна привезти не тільки фото, насичені всіма відтінками зеленого, але і знімок відбитку чиєїсь хижої лапи. Тут ходять ведмеді, але людям не шкодять — особисто зустріти клишоногого на Костричі велика-превелика рідкість. Частіше помічають або кігтясті сліди у вогкому ґрунті або мітки-подряпини на деревах.
Літо на Костричі, окрім грибів та ягід, пахне полонинським сиром. Тут чимало місця для випасу худоби, чим активно користуються місцеві гуцули. Колиб по хребту декілька, і до кожної можна завітати по смаколики — бринзу, будз. вурду, свіже молоко чи сиворотку. Любите сиро-молочні вироби? Запасайтесь тарою та коштами — вам можуть просто так дати спробувати сиру чи молока, і кусень “на пробу” зазвичай буде щедрим, проте задарма вас не годуватимуть. Враховуйте: варка сиру — величезна праця, зазвичай з 10 літрів свіжого молока виходить всього кілограм сиру. Тож будь-яка заявлена ціна виправдана.
Чому хребет отримав таку назву достеменно невідомо, проте один з варіантів походження — від назви червонокнижної рослини, яка зустрічалась на схилах Костричі, костриці скельної. Можливо вам спершу і важко буде розпізнати у колоску на тонкому стеблі заповідну рослину, проте знайте: росте така тільки на високогір’ях, надає перевагу висотам від 1400 до 1800 метрів н.р.м. і зустрічається, окрім Костричі, на Чорногорі (найбільше на горі Петрос), а також у Мармароському масиві (на Петросі Мармароському та горі Нєнєска), локально кострицю ще можна зустріти у Східних Бескидах (гори Стій і Стінка).
Корисні поради
Починати підйом на Костричі зручно з Кривопільського перевалу: так вам не доведеться у перший день йти “в лоб” і шлях до вершини можна перетворити у приємну лісову прогулянку. Висота перевалу — 970 метрів н.р.м. і потрапити на нього теж нескладно, адже тут проходить основна дорога між Ворохтою та Верховиною, автобуси якою курсують щопівгодини в обох напрямках. Тож вам залишається тільки попросити водія зупинитись на перевалі, а далі справа за малим.
Складним може видатись тільки перша частина походу — підйом на хребет, але і його ви вже спростили, як могли, почавши сходження з висоти у майже 1000 метрів н.р.м., лишається небагато — взяти висоту у 1500 метрів.
Йти на Кострич можна і з села Ільці, проте так губиться перевага у старті з пристойної висоти — з Ільців доведеться брати +150 метрів по вертикалі, та й крюк робити, аби зайти на найвищу точку хребта.
Зате з Ільців найкраще виїжджати після походу. Або, принаймні рухатись у сторону цього села після спуску з хребта. Спускатись, до речі, рекомендуємо до села Красник — туди попри гуцульські колиби веде добре вкатана УАЗами ґрунтова дорога. До речі підійматись з Красника на хребет радимо спершу обравши правильну стежину. Є два варіанти: йти серпантином “в лоб”, але такий підйом навіть з витривалого туриста вип’є всі соки ще до середини дороги. Тут достатньо стрімко. Друга ж стежка, що починається за лісопильнею, веде лісом до гори Хедя — цей варіант виглядає більш привабливо.
Після спуску у Красник пішки пройдіться до Ільців — там справді недалеко, і автобус до Верховини можна спіймати, і попутку до траси, на якій вибір транспорту стане трохи ширшим.
Костричі — похід в кращому випадку на два дні з однією ночівлею, хоча подібні краєвиди, звісно, можуть примусити туристів затриматись тут надовше. Хочете більш різноманітного походу? Можна ті самі три похідні дні перетворити на 32 км пригод: скажімо, вирушити з Вороненка на гору Під-Бескиди, звідти через полонину Лаб’єска піти на Кукул і через полонину Веснарку зійти на Костричу. Далі — на вибір: пройтись всім хребтом і спуститись у Красник чи Бистрець, або ще трохи помилуватись Чорногорою і подадись у сусіднє з Кривопіллям село Стаїще.
У будь-якому варіанті будуть і дороговкази, і сама дорога, добре втоптана туристами.
Як дістатись:
Ваша ключова задача — доїхати до Кривопільського перевалу. Зробити це можна, сівши на маршрутку, що курсує у напрямку Ворохта-Верховина. Далі, зважаючи на час прибуття у точку висадки, або заночуйте, від перевалу дійшовши лісу, або вже на хребті — скажімо, у колибах. Води на хребті вистачає, так само як і місць під намети, тож вибір у вас є.
Якщо обирати місце для спуску, то простіше вибиратись у сторону Красника — там, у ймовірному випадку відсутності громадського транспорту, можна або пішки пройтись до Ільців чи траси на Верховину, або спробувати винайняти авто у тому ж напрямку ба й взагалі перевізника до вашого додому.
Розташування
Кострич
Координати GPS: 48.1731549, 24.646024699999998
