Тарака́нівський форт (інші назви — Ду́бенський форт, Нова Дубенська фортеця) — оборонна споруда, архітектурна пам'ятка 19 століття.
Розташована неподалік від села Тараканів Дубенського району Рівненської області, в мальовничій місцевості над рікою Іквою. Неподалік проходить автомобільна траса Київ — Чоп (автошлях М06).
Після третього поділу Польщі наприкінці 18 століття по лінії Збараж — Броди — Берестечко — Сокаль пройшов кордон між Російською та Габсбурзькою (з 1804 року Австрійською) імперіями. Для оборони своїх західних рубежів царський уряд приймає рішення про будівництво системи оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лініїЛьвів — Київ будується Дубенський форт, що став відоміший у наш час під назвою Тараканівський форт.
Роботи з нарощування пагорба для Нової Дубенської фортеці почалися ще в 60-х роках XIX століття. Головним ідеологом будівництва низки укріплених районів став герой оборони Севастополя, військовий інженер-фортифікатор генерал-ад'ютант Едуард Тотлебен. У 1873 році на зведення форту виділили 66 мільйонів рублів. У 70—80-х роках XIX століття форт досить інтенсивно будували. Окрім каменю та цегли, використовували у будівництві новітній на той час матеріал — бетон. Зрештою, у 1890 році форт оглянули члени царської родини Олександра III, що свідчило про готовність об'єкта.
В 1912 році у складі військово-інженерної інспекції військ південно-західного військового округу форт відвідав військовийінженер Д. М. Карбишев.
Перші випробування для форту припадають на роки Першої світової війни. На початку війни у 1915 році частини південно-західного російського фронту відійшли з форту без бою. Руйнування об'єктів укріплення розпочалося влітку1916 року, коли під час Брусиловського прориву російські частини вибили з цих укріплень частини 4-ої австрійської армії. В цих боях загинуло 200 австрійських солдатів, які поховані біля форту.
1920 року, під час Польсько-радянської війни, війська Будьонного не змогли сходу вибити поляків з форту.
Під час Другої світової війни бої за форт не велися.
1965 року Міністерство торгівлі УРСР зробило спробу обладнати на базі форту склад консервованої продукції. Були проведені роботи з розчистки казематів, виготовлені стелажі, двері, проведено освітлення, але надмірна вологість і випаровування не дали можливості зберігати продукти. Штаб Прикарпатського військового округу також зробив спробу обладнати склад автотракторних запчастин. Були проведені трудомісткі підготовчі роботи, але від ідеї відмовилися з тієї ж причини.
Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом.
Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів.
Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру).
у статті використовувався матеріал з таких джерел: Wikipedia, канал Україна та Світ, 1vib.com
