Його історія з Івано-Франківськом та Україною почалася з дружини майже дванадцять років тому. Він еквадорець, вона франківчанка – зустрілися в Лондоні. А далі як у найвідоміших романах, чи найкращих фільмах…
Знайомтесь, Дарвін Седеньо – еквадорець, бренд-кухар у ресторані “ШефКлуб”. Він створює революцію у гастрономії Івано-Франківська. У самому місті йому подобається абсолютно все – тут є комфорт, можливості, а найголовніше сім’я, яка почувається щасливо вдома. Повернення до Еквадору? Можливо колись, але не зараз – кар’єра росте, завжди є багато роботи, та й самому Дарвіну подобається тут бути. Кухар розповів про гастрономічні смаки франківців, нові заклади та плани на майбутнє.
Кулінарія як покликання і професія
Коли я був маленьким, то хотів бути драйвером, але не вийшло. Пробував різні сфери і роботи, але коли потрапив на кухню, то зрозумів це те, що я хочу робити. Коли ти відчуваєш відповідальність за свою роботу, то ти розумієш, що улюблена справа може стати твоєю кар’єрою. Є інженери, є архітектори, є лікарі і є кухарі. Це найголовніші, на мою думку, професії у світі. І наші кар’єри є всі на одному рівні. Ми всі можемо готувати, але не всі можуть задовольнити інших людей.
Про вподобання клієнтів
Коли я приїхав в Україну було дуже мало різних закладів. Ми відкривали, можна сказати, перше європейське кафе. Завдання було не просте – люди ще не бачили Європи, як зараз. За весь цей час дуже змінилися гастрономічні вподобання франківців. За допомогою соціальних мереж можна подивитися, що робиться у світі. Як, де і що готується. Багато-багато кухарів набираються інформації і вони роблять добрими не тільки себе і заклади, а й гостей.
Наш клієнт вимагає всього три речі: інтер’єр, сервіс та смачну кухню. Ми стараємося, щоб всі ці три елементи були рівноцінними. Не може один бути більш кращим, інший менш. Наприклад, ресторан не може мати бомбезний інтер’єр, а погану їжу, або навпаки.
Робота “ШефКлубу”
У ресторані авторської кухні “ШефКлуб” ми постаралися зробити всю роботу так, щоб всі елементи балансували. Ви приходите сюди, відчуваєте комфорт, сервіс і смачну їжу. Ми робили ТОП-ресторан. Те, що люди хочуть бачити, це цей заклад. Вони ходять по різних закладах і у них складається розуміння, куди саме вони хочуть піти на наступний раз, і що вони хочуть їсти.
У “ШефКлубі”частиною сервісу є те, що до клієнтів виходить шеф-кухар, або бренд-шеф, а й всі наші кухарі. Вони виходять до відвідувачів і питають, що подобається, що ні. Це живе спілкування – слухаємо їх побажання. Коли в когось є свято, то ми виходимо цілою командою – співаємо для них, приносимо торта.
Авторська кухня
Ми називаємося авторською кухнею. Користуємося всіма локальними продуктами, якими ми максимально можемо користуватися. Але і є продукти, які ми привозимо з-за кордону. Саме меню не є якесь китайське, італійське, іспанське, воно є таким, яким його бачу я.
“ШефКлуб” робився для того, щоб кухарі могли втілити свої ідеї. Ми кожного дня експериментуємо. Разом з кухарями пробуємо, робимо і тоді наша директива оцінює. Вісім з десяти клієнтів їдять м’ясо, холодні страви продаються всі на однакову кількість. За деякий час ми змінимо меню для того, щоб клієнтам не було скучно. Місто маленьке і вони протягом декількох разів повертаються. Поки що ми працюємо над новим меню і дуже скоро ми його представимо.
“Без” досвіду чи “з”
Персонал ми вибирали відкрито. Їм цікаво працювати на нову місці, набиратися досвіду. Коли приходили на співбесіду, зразу давалося питання на рахунок приготування страви, така собі логістика. Після цього розумієш чи людина має бажання і можливість працювати кухарем. Наприклад, коли я ставлю питання, а мені відповідають: “А скільки платиш?”, то зразу зрозуміло, що ця людина не буде і не хоче працювати. Я також зразу дивлюся на руки. Зразу розумію чи така людина до роботи. Знаю руки кухарів і руки не кухарів.
В команду може потрапити людина, яка не має досвіду. Проходити стажування, працювати біля кухарів і потім стати кухарем також. Наші працівники знають, що і як мають робити зранку до вечора. Це є дисципліна. Приходити вчасно на роботу, в чистій формі, вчасно приносити клієнту страву, продукти мають проходити всі стадії обробки. А наші продукти всі стикеровані. Ми стараємося робити все так, щоб не було зауважень. Кожна частина має бути ТОП.
Українське севіче чи еквадорський борщ
Попробували тут робити традиційну страву севіче з Еквадору з локальних продуктів, то все виходить. За смаком, майже, не відчувалося. Звісно, вони туди додають якісь такі особливі спеції, яких у нас нема. Проте, якщо максимально старатися, то виходить. Також в Еквадорі ми пробували робити український борщ, то нічим не гірший ніж тут на Україні. Там є всі інгредієнти і за смаком також нагадує традиційний український.
Домашня їжа
Вдома готує моя дружина. Вона не дозволяє мені готувати і каже, що я роблю безлад. Я звик тут, (прим. – ресторані), що я роблю і зразу за мною прибирають, а дома такого нема. Останніх п’ять років я не маю доступу до кухні. В нас двоє дітей і їм треба готувати вдома. Але коли вихідні, то стараємося їсти у якомусь закладі, щоб не мати рутинності домашньої.
Про участь у телешоу
В такому ж проекті, як “Пекельна кухня”, я б не хотів брати участь. Щось інше – можливо. Було запрошення на проект, де треба було бути ведучим. Але були некомфортні умови. Треба було цілий рік кататися. Трошки заважко, в мене тут є робота. Тай думаю, що проект має бути на місяць-два, щоб було цікаво. А на рік, то задовго.
Майбутні проекти
Нашим бажанням є зробити у Франківську гарну гастрономічну мережу. Ми вже почали це робити – скоро відкриється ще один проект “Брамборак”. Це буде така точка, де продаватимуть страви з картоплі, які можна буде взяти “з собою”. Наступний проект, поки не скажу ім’я, будемо продавати гарний лікер у чарках із закусками. На наступний рік маємо ще один проект, я дуже хочу, щоб це був справжній італійський ресторан. Хочу сконцентруватися на ньому, бо він має бути одним із найважливіших у моїй кар’єрі.
Побажання
Я хочу, щоб люди знали – все що ми тут робимо це для того, щоб давати нашим гостям гарні емоції. Хочу їх запросити відвідати кожен наш заклад в залежності від вподобання – їдальня, кав’ярня, пекарня, ресторан. Хочемо, щоб вони відчували себе як вдома. Бажаю їм здоров’я, щоб мали можливість ходити та дегустувати наше меню. І щастя, щоб ви займалися тим чим вам подобається і це приносило задоволення.
Люся Грибик, westnews
