Країна зовнішньої політики

 

Тарас Шевченко вже давно поставив українцям одне з найголовніших запитань їхнього майбутнього: "Коли ми діждемося Вашингтона з новим і праведним законом?". Чекали українці, чекали, та так і не дочекалися, і наприкінці минулого року вирішили взяти на себе роль колективного Вашингтона.

 

 

Ціною непомірних для країни жертв їм вдалося принести в Україну дух нового і праведного закону. Тепер їй потрібен прагматик-менеджер, який підкріпить цей дух буквою і забезпечить виконання закону. Зважаючи на нинішні внутрішні й зовнішні обставини, Україні для цього дуже не завадила б історична постать на кшталт Бісмарка. Звичайно, у його оновленій для ХХI ст. версії.

 

Бісмарка з-поміж сучасників вигідно вирізняло те, що він мав цілісну реалістичну доктрину зовнішньої політики і зміг її реалізувати, перетворивши Пруссію з держави німецького світу на світову державу. Сьогодні й наша країна як ніколи у своїй сучасній історії залежить від своєї зовнішньої політики. Анексія Криму Росією жорстоко руйнує зовнішньополітичні ілюзії, які роками мали українські громадяни, і ставить питання руба: або ми зависаємо в стані країни зовнішньої політики інших держав, або виробляємо якісно нову доктрину зовнішньої політики Української держави й рішуче рухаємося вперед.

 

"Найнебезпечніше для дипломата — це мати ілюзії", — казав Бісмарк. Найважливіше завдання для українських дипломатів зараз — відкласти вбік ілюзії й стриматися від поспішних, нехай навіть яскравих, але поспішних рішень. Суспільство жадає всього різкого й яскравого, але не можна весь час іти в нього на повідку. Це граблі, на які на догоду громадській думці наступали в різних країнах. Відома "доктрина Хальштейна" кульгала на обидві ноги з моменту свого створення в 1955 р. Вона передбачала, що ФРН підтримуватиме дипломатичні відносини тільки з державами, які не мають дипломатичних відносин з НДР, але одразу робила виняток для СРСР. Красиво, але не життєздатно.

 

Не дивно, що зовнішньополітична дієта Бонна насправді виявилася голодуванням, яке не йшло на користь країні. Кількість винятків з доктрини неухильно зростала, реалії вимагали відмовитися від неї. Життя, як завжди, перемогло, і 1972 р. ФРН сама підписала угоду про врегулювання відносин з НДР. Сторони при цьому зберегли обличчя, підкреслено обмінявшись не посольствами, а постійними представництвами. Ця модель забезпечила зростання могутності ФРН, символічно переживши НДР: і сьогодні колоритна пивна під вивіскою "Постійне представництво" стоїть там само, де колись у Берліні розташовувалися західнонімецькі дипломати.

 

Азербайджан ефектно заносить до списків персон нон ґрата всіх, хто відвідує Нагірний Карабах без погодження з ним. Оскільки окрім вірменів туди їздять переважно російські політики, цікаві журналісти й артисти, такий результат Баку не вражає. Росіяни виторговують собі винятки зі списку, про що Азербайджану доводиться публічно повідомляти, журналісти, зачаївши образу, виливають її у своїх матеріалах, а артисти не пропускають нагоди звинуватити Баку в боротьбі з культурою.

 

Сербія після оголошення незалежності Косово на емоціях почала відкликати послів з усіх держав, які визнавали нову державу, щоб за кілька місяців вони тихо поверталися в країни своєї акредитації, а за кілька років підписала з Приштіною угоду про нормалізацію відносин. Без визнання, змушені виправдовуватися сербські політики, але з нормалізацією. Подібна динаміка і в Грузії, що розірвала дипломатичні відносини з Росією після війни 2008 р., але в 2012-му відбулася перша зустріч російських і грузинських дипломатів.

 

Усе це — уроки, про які сьогодні має пам'ятати Україна. У ситуації, що склалася, діяти потрібно послідовно й рішуче, не роблячи ставки на негайний ефект. А найбільш нетерплячим громадянам варто нагадати лише про одне: ефективна зовнішня політика — це гра надовго.

 

Бісмарк був іще цілком лояльно налаштований до Австрії, коли приїхав до Франкфурта у статусі посла Пруссії. Але, зіткнувшись з реаліями, він виніс суворий вирок: зовнішня політика Відня щодо Берліна зводиться до формули avilir, puis demolir ("принизити, відтак знищити"). З цього моменту з ілюзіями було покінчено, і почалася реальна політика, що привела в остаточному підсумку до того, що Австрія не тільки втратила всю свою вагу, а й у принципі втратила відчуття й розуміння самої себе.

 

Політика Росії стосовно України сьогодні — це очищена від вікового пилу австрійська формула. І відповідь на неї має бути прагматичною, а не емоційною. Сьогодні ж, на жаль, створену Москвою порожнечу в українсько-російських відносинах заповнив тролінг. Цей термін, нагадаю, прийшов до нас з Інтернету і традиційно означає вид віртуального спілкування, за якого троль своїми повідомленнями намагається спровокувати конфлікт, образити й принизити співрозмовника.

 

Заяви російського МЗС досягли адресата й на якомусь етапі викликали відповідну реакцію Києва. Замість дипломатичних відносин ми одержали двосторонній дипломатичний тролінг. Українцям яскравість заяв з Михайлівської площі припала до смаку й підвищила рейтинг дипломатів. У певних суспільних колах цей рейтинг злетів би ще вище, якби ми оголосили, що розриваємо дипломатичні відносини з РФ або ініціюємо її виключення з ООН, ОБСЄ, Ради Європи, а то й вступаємо в НАТО. Але емоції — вбік. Саме на цьому внутрішньому злеті мусимо знайти в собі сили не йти на повідку суспільних уподобань, а зупинитися й зосередитися на підготовці злету зовнішнього. Образно кажучи, далі треба не пекти російську владу словом, а бити її рублем.

 

Деякі кроки в цьому напрямку вже робляться і дають вагомий публічний результат. Дорогого варті результати голосування в Генеральній асамблеї ООН щодо резолюції стосовно України, заява Комітету експертів Європейської хартії регіональних мов і мов меншин про те, що з російською мовою у нас в країні все добре, а також коментар представника ОБСЄ з питань ЗМІ Дуньї Міятович про те, що Україна мала право припинити мовлення російських телеканалів.

 

Правильним було здивування українського МЗС з приводу нещодавнього візиту глави російського уряду в Крим. До речі, практика оголошення персонами нон ґрата поголовно всіх іноземців, які відвідують Крим, неминуче перетвориться на полювання на відьом з численними жертвами й зашкодить інтересам України. А от послідовні заперечення такого роду щодо візитів офіційних представників Росії й потенційно інших країн — саме те, що потрібно.

 

Раціональними є перші кроки Києва щодо зміцнення у двосторонніх відносинах принципу взаємності. Симетричну норму стосовно 90-денного перебування громадян РФ в Україні вже вводимо в дію. Не забуваймо й про нещодавню ініціативу Володимира Путіна запровадити норму про в'їзд на територію Росії за закордонними паспортами. Саме час для симетричної відповіді: без віз, але за закордонними паспортами.

 

Звернення Генеральної асамблеї ООН до Міжнародного суду із запитом про оцінку відповідності міжнародному праву декларації про незалежність Криму, звернення до Європейського суду з прав людини, тиха робота з підготовки якісних майнових позовів до комерційних арбітражів і судів, активна робота в галузевих міжнародних організаціях на кшталт ЮНЕСКО (питання культури) та ІКАО (питання авіатранспорту), пошук симетричних відповідей на дії, а не заяви Росії — ось центр докладання зусиль для влади.

 

Що ж до держав, які так чи інакше підтримали позицію Росії стосовно Криму, то тут варто рішуче взяти на озброєння принцип Бісмарка — "будь-яка політика — краще, ніж політика вагань". Союзники Росії в цьому питанні різнорідні з погляду інтересів України. Відповідно, і політика щодо них має бути чіткою, але гнучкою. Наші партнери мусять розуміти наслідки тих чи інших своїх рішень щодо Криму. Розривати дипломатичні відносини або відкликати послів з держав, нелояльних до української позиції щодо анексії Криму, було б недалекоглядним кроком, та й, будьмо реалістами, їх це не зупинить, якщо зв'язки з Москвою їм дорожчі, ніж із Києвом. Але звести до умов критичної необхідності двосторонні контакти високого рівня й зосередитися виключно на вигідних для нашої країни питаннях двостороннього порядку денного цілком можливо. До речі, необхідно визначитися й щодо виходу з СНД. Після гучної заяви РНБО про жодні практичні кроки в цьому напрямку не чутно.

 

Найважливішим завданням зараз є системна робота з діючими або потенційними союзниками України. Список тих, хто утримався під час голосування в Генеральній асамблеї ООН, значний і є неораним полем для роботи українських дипломатів. Перетворити ключові нейтральні країни на союзні можливо не тільки взаємовигідним розв'язанням актуальних двосторонніх питань, а й системною роботою в публічному просторі цих країн із поясненням української позиції. Щоб досягти успіху на цьому напрямку, критично важливо говорити із цільовою аудиторією кожної країни мовою та образами, зрозумілими їй (згадайте в цьому зв'язку нещодавній геніальний подарунок канцлера Меркель главі Китаю у вигляді карти з розширеними кордонами його держави).

 

Без перебільшення — або ми будемо підтримувати інтерес до української проблематики у наших союзників, а також зацікавимо тих, хто сумнівається, і достукаємося до їхніх сердець, або втримати ізоляцію Росії не вдасться ніякими пирогами. Це, треба визнати, — найслабша ланка української дипломатії, бо ніхто ніколи системно цим питанням не займався. Тут усе доведеться починати з позицій трохи вищих за нуль, але публічна дипломатія, а саме про неї ідеться, — основа основ зовнішньої політики ХХI ст., і не брати її на озброєння означає істотно послаблювати свої сили.

 

Прагматичний аналіз ситуації, категоричне невизнання анексії, цільові дієві контрзаходи України проти Росії, гнучкий підхід стосовно примкнулих до неї країн і потужна м'яка сила публічної дипломатії щодо союзників України і тих, хто  сумнівається, — ось принципи, які можуть посісти центральне місце в новій доктрині зовнішньої політики України.

 

Дмитро Кулеба,

Дзеркало тижня. Україна


05.04.2014 Дмитро Кулеба 995 1
Коментарі (1)

петро 2014.04.08, 08:47
Тарас Шевченко був масоном тому і писав про Вашингтона який також був масоном.
05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1270
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1927 4
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1155
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3760
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3431 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2796 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

384

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

496

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1044

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1605
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1105
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1129
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

822
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6659
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

780
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44112
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3410
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35762 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

306
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

429
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

708
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

783