У багатогранності сучасного темпу життя, ми й зовсім забули коли востаннє тримали в руках книгу. Я не здивуюсь, якщо більшість з вас вже потягнулись рукою до пульту, щоб перемкнути на черговий мильний серіал чи голлівудський блокбастер. Проте, не злукавлю, якщо скажу, що ви ніяково усміхаєтесь і поспіхом намагаєтесь перевести тему, в той час як вас запитують що ви читали востаннє.
Не секрет, що інтернет, телебачення, сучасні технології помалу витісняють книги з нашого життя. Ми впевнені, що це актуальна проблема, тому створили програму спрямовану відновити ваш інтерес до книги, і довести, що їй є місце у вашому щоденному розпорядку. Акцент будемо робити, власне, на творчості українських авторів, щоб показати, що вони нічим не поступаються зарубіжним митцям слова.
Сьогодні поговоримо про книжку, котра сколихнула світ вже більш ніж 10 років тому, але і досі не сходить з полиць книгарень. «Солодка Даруся» - «драма на три життя» від талановитої української письменниці Марії Матіос – без сумніву варта вашого часу.
Дія повісті повертає нас у 30-40, а згодом 70- ті роки ХХ ст. – довоєнний і післявоєнний періоди окупації радянськими військами Західної України, сотні понівечених НКВДистами людських життів, мальовничі описи недоторканої буковинської природи і таємничість гуцульських звичаїв і у центрі цього всього різноманіття доля сироти Дарусі. Вона, ізгой тодішнього суспільства. Майстерність переплетіння сюжетних ліній у калейдоскопі подій на фоні зображення побутового життя, робить цей твір унікальним. Не зважаючи на те, що основною все-таки є історична сюжетна лінія, у повісті мають місце справжні почуття, які знаходять своє відображення у образі Івана, який з’являється у житті Дарусі. Здається, їм судилося зустрітися, адже вони, як дві ріки, які знесились і майже висохли від браку людського тепла, а потім злилися в єдине русло, щоб стати повноводною рікою. Війна, влада, заздрісні люди, забобони виводять цю чисту річку з власного русла…Дмитро Павличко сказав про книгу « Солодка Даруся» так: «…Ця річ уже сьогодні належить до видатних непоминальних творів». Це історія-метафора, яка послугує чудовим поштовхом до роздумів. Проста, жива, діалектна мова написання робить твір близьким кожному. Мабуть, основне його покликання розказати справжню історію, не приховати жодного факту, відкрити найпотаємніші двері людської душі. Зараз на думку, чомусь спадає фраза, котру сказав один з герої повісті : « Усе минає», справді минає все, але є дещо більше за час, щось, що залишає свій нетлінний слід в історії, твір «Солодка Даруся» саме такий.
До речі, повість Марії Матіос перекладено більше ніж 7 мовами світу і саме завдяки їй авторку було удостоєно Національної премії ім. Тараса Шевченка, якщо звісно ці факти доведуть вам, що книга таки чогось варта.
Приємного читання!
Олеся Парфан
Школа журналістики
