Суперпублічний Ілон Маск – це лише вершина «технократичного айсберга», який сьогодні формує революційну політику та стратегію США. ПейПал-мафія, - саме так сьогодні означають команду технократів, яка їх підспудно формує.
Ілон Маск
Про Ілона Маска відомо багато. Хлопчик з аутизмом, якого зневажав і гнобив батько і били однокласники став найбагатшим землянином, агітатором та публічним соратником вдруге обраного президентом США Дональда Трампа. А ще Ілон Маск – кандидат на роль таємничого «Сатоши Накамото» - анонімного програміста, - автора відкритого коду біткоїна.
Ілон Маск справді може бути тим самим таємним анонімним «Сатоши Накамото» - автором відкритого коду Біткоїна. Він добре володіє мовою програмування С++, якою і написаний код біткоїна.
Є й інші тонкощі, які можуть свідчити про те, що Сатоши є Маск – вони обоє нестандартно в кодах били два пробіли після крапки, а ІР-адреса Сатоши була «засвічена» лише один раз – з аеропорта, яким часто користувався Ілон Маск для свого літака, оскільки кілька будинків Маска були в межах кількох хвилин на авто від аеропорту. Щоправда сам Маск заперечує свою причетність до створення біткоїна. Але не всі йому вірять.
Все ж супер-публічний Ілон Маск – це лише вершина «технократичного айсберга», який сьогодні формує революційну політику та стратегію США. «ПейПал-мафія», - саме так сьогодні означають команду технократів, яка їх підспудно формує.
Пітер Тіль – голова «ПейПал-мафії»?
Пітер Тіль народився в 1967 році в німецькій родині у Франкфурті-на-Майні в ФРН. У ранньому віці разом з батьками переїхав в США. У підлітковому віці став одним з найкращих в США гравців в шахи в віці до 21 року.
Він з дитинства був «громадянином світу», - в зв’язку з роботою його батька він часто змінював країни і школи. Але одна із шкіл на нього вплинула найбільше – школа в Намібії, де практикувалися тілесні покарання учнів.
Пізніше Тіль згадував, що досвід цієї школи породив в нього ненависть до правил. І саме тому пізніше його погляди стали індивідуалістськими та лібертаріанськими.
(Лібертаріанство – це політична ідеологія, яка стверджує найвищою цінністю індивідуальну свободу, незалежність і право власності, на яку ніхто не може спокушатися. Яскравим лібертаріанцем є новообраний президент Аргентини Мілей).
Лібертаріанство подібне на лібералізм, але різниця в тому, що лібералізм віддає важливу роль державі та державним інституціям. Тоді як лібертаріанство каже, що роль держави повинна бути мінімальною, держава лише повинна забезпечувати права людини.
Для лібертаріанця будь-які державні обмеження щодо економіки, освіти, науки, соціального розвитку, які накладаються державою, є обмеженнями особистих свобод.
В Стенфордському університеті, де Пітер Тіль вивчав філософію та право, він стає засновником консервативної лібертаріанської газети «Стенфорд рев’ю».
Серед багатьох друзів та знайомих – колишніх студентів Стенфорда, яких Тіль запрошував до співпраці, були, зокрема Кейт Рабуа, Девід Сакс і Рід Хоффман, які працювали в PayPal і згодом стали частиною неформального співтовариства підприємців, відомого як «Мафія PayPal».
«Філософською» метою Пітера Тіля в ПейПал була в той час саме лібертаріанська ідея створення приватних грошей, які не регулюються урядами, а які є «власністю» спільноти: «Нас чекає прекрасне майбутнє. Обмежені повноваження урядів, обмежена влада податківців – це світ цифрових валют».
А ще, як казав один із партнерів Тіля, метою їх діяльності є боротьба із «глобальним корумпованим банківським картелем».
Девід Сакс
Отже, Тіль в університеті знайомиться із Девідом Саксом, вони стають друзями. Разом вони пишуть книгу: «Міф про різноманітність, мульткультуралізм та політика нетерпимості в Стенфорді».
Девід Сакс народився в єврейській сім’ї в Південній Африці (зауважимо, як і Ілон Маск). Закінчивши Стенфорд, він був венчурним інвестором та кінопродюсером. Його ранні інвестиції включають зараз успішні «Facebook», «Uber», «SpaceX», «Palantir Technologies» і «Airbnb».
У 1999 році Сакс приєднується до Пітера Тіля, Макса Левчина (до слова, киянина, який пізніше стає ключовим програмістом і шифрувальником «PayPal», - загуліть його біографію!), та Люка Носека в стартапі електронної комерції «Confinity».
Пізніше, того ж року, Сакс був першим продакт-лідером «Confinity» та його корпоративного наступника — «PayPal». Отримавши посаду головного операційного директора «Paypal», він створив багато ключових команд компанії та відповідав за управління продуктами та дизайн, продажі та маркетинг, розвиток бізнесу, міжнародне обслуговування клієнтів, попередження шахрайства та кадрові функції.
Новообраний президент Дональд Трамп призначив Сакса, на посаду, яку образно називають, «ШІ та крипто-царем Білого дому». Це новостворена посада, метою якої є створення правової бази для індустрії криптовалют. Трамп також призначив Девіда Сакса очільником Консультативної ради президента з питань науки і технологій.
Трамп повідомив, що Сакс ще й «захищатиме свободу слова в Інтернеті та вбереже нас від упередженості та цензури Big Tech». Крім того, Трамп заявив, що Сакс «працюватиме над правовою базою, щоб криптоіндустрія стала внормованою і могла процвітати в США».
Істрія «PayPal»-мафії
Перший стартап, в який Пітер Тіль інвестував 100 тисяч доларів, був невдалим.
Друга ж інвестиція в «PayPal» в результаті принесла партнерам фантастичні 1,5 мільярди доларів, за які проєкт був проданий в 2002-му році компанії eBay. Сама ж компанія «PayPal Inc.» була заснована в березні 2000 року в результатї злиття двох компаній — компанії Confinity (Тіля та Левчина) та компанії X.com Ілона Маска.
Пітер Тіль та Ілон Маск
В майбутньому перші партнери та працівники ПейПал, користуючись навиками, дружбою та взаємною підтримкою створюють гігантську мережу технологічних компаній, серед яких: YouTube, Uber, Raddit, SpaceX та інші. Вони ж стають членами рад директорів та інвесторами багатьох інших техногігантів.
Шлях від «втечі від політики» до її очолення
Пітер Тіль в 2009 році публікує своє лібертаріанське есе, де він позначає свої погляди як лібертаріанця.
При цьому він висловлює свої сумніви в ефективності демократії: «Я більше не вірю в те, що свобода та демократія є сумісними… Політика не охоплює всі можливі версії майбутнього нашого світу. Завданням лібертаріанців зараз є вийти з політики в усіх її формах – від тоталітарних та фундаменталістських і до тупого демосу, який керує так званою «соціальною демократією».
В той час він вважає, що для лібертаріанців єдиним шляхом є втеча від політики. Шляхів втечі три: в кіберпростір, в космос (згадуємо Марс Ілона Маска) або в океан.
Реалізовуючи свою «філософську ідею втечі», Пітер Тіль створює в Гондурасі трансгуманістичний проєкт Проспера (частина острова Ротан). Це місто-острів є вільною економічною зоною із своїми нормативними та правовою базою, де податок складає 1%. Але приналежність до території Гондурасу все-рівно має постійний тиск як від влади Гондурасу, так і від міжнародних організацій.
Отже, напевно, робить висновок Пітер Тіль, на планеті Земля правдивому лібертаріанцю немає куди втекти, щоб позбутися впливу та обмежень держави. Тому, попри попередні заяви, Тіль таки заходить в політку. Він стає членом Республіканської Партії США та починає інвестувати в політиків.
В 2016 році Тіль висловлює підтримку та фінансово підтримує команію Дональда Трампа.
В перший термін Дональда Трампа ні сам Трамп, ні «ПейПал-мафія» ще не були готові до радикальних змін – і через програмну неготовність до швидких і злагоджених дій, і через бюрократичну протидію «глибинної держави» США.
«Мейк Амеріка Грейт Егейн»
До другого терміну Трампа «Тіль і його команда» підійшли більш підготовленими.
Багато з колишніх партнерів Пітера Тіля зараз займають ключові посади в адміністрації Трампа.
Предсавники «ПейПал-мафії» та Пітера Тіля на державних посадах в оточенні Дональда Трампа – керівники департаментів, заступники міністрів, радники.
Які плани в сучасних американських цифрових лібертаріанців? Офіційних планів не оприлюднено, але теоретичні, які засвічені в есе і текстах Тіля та колег, плани наступні:
Перше – це припинити функціонування національних центральних банків. Це вже надзвичайно ризиковане завдання, Джон Кеннеді тому свідок…
Друге – створити в системі лібертаріанських цінностей децетралізовану економічну систему, засновану на блокчейні.
Наступне – зруйнувати систему фондових ринків в її сучасноум вигляді, акції корпорацій повинні стати токенізованими на блокчейні (тобто, по факту, криповалютами).
Вся юридична діяльність повинна також стати незалежною від урядів і влад – вона має бути також на основі смарт-контраків в блокчейні.
Тобто всі ці заходи і є лібертаріанським «виходом з політики через політику».
Для цього переходу одного строку Трампа напевне виявиться недостатньо.
Але ж в Пітера Тіля є віце-президент Джей Ді Венс, в якого інвестував та завів в політику саме Тіль.
Кертіс Ярвін
Кожна «революція» повинна мати свою філософію. І так виглядає, що «головним філософом» Великої Січневої Трампівської революції є Кертіс Ярвін.
Кертіс Ярвін є засновником антиегалітарного і антидемократичного філософського руху, який називають Темним Просвітництвом або Неореакційним рухом (NRx). Неореакційний рух, як і Пітер Тіль, вважає демократію помилкою, а авторитаризм – єдиним способом порятунку від хаосу.
Ярвін народився в 1973 році в освіченій, ліберальній, світській родині, що сповідувала ідеали інтелектуального розквіту та прогресу. Його дідусь і бабуся з боку батька, американські євреї та ідейні комуністи, вони вплинули на раннє становлення Кертісі Ярвіна. Батько, Герберт Ярвін, служив офіцером дипломатичної служби США, а мати, протестантка з округу Вестчестер, втілювала дух американського індивідуалізму.
Ярвін провів частину свого дитинства за кордоном, зокрема на Кіпрі. У 1985 році він повернувся до США, де вступив до Університету Брауна, який закінчив у 1992 році. Ярвін продовжив освіту в аспірантурі з інформатики в Каліфорнійському університеті в Берклі.
У 1980–1990-х роках на світогляд Ярвіна вплинула тоді ще наївна лібертаріанська технологічна культура Кремнієвої долини.
У своєму блозі, який він вів з 2007 по 2014 рік, і на своїй пізнішій сторінці Substack під назвою «Grey Mirror», яку він запустив у 2020 році, Ярвін стверджував, що «американська демократія є невдалим експериментом, який має бути замінений підзвітною монархією, подібною до структури управління корпораціями».
Ярвіна описують як «неореакціонера» та «неомонархіста», який вважає, що лібералізм створює тоталітарну систему, подібну до «Матриці», і хоче замінити американську демократію на свого роду техно-монархію.
На думку Ярвіна, демократичні уряди неефективні та марнотратні й мають бути замінені суверенними акціонерними корпораціями, чиї «акціонери» (великі власники) обирають виконавчого директора з повною владою, який повинен служити на їхню користь. Виконавчий директор, не обтяжений ліберально-демократичними процедурами, міг би керувати ефективно, як генеральний директор-монарх. Ярвін захоплюється китайським лідером Ден Сяопіном за його прагматичний і ринково орієнтований авторитаризм, а також містом-державою Сінгапур, як прикладом успішного авторитарного режиму.
Головна ідея Кертіса Ярвіна радикальна: демократія не працює, вона є застарілою, неефективною, корумпованою і хаотичною. Єдиний вихід – замінити її на щось дієвіше, коли країною керуватиме не обраний політик, а «ефективний менеджер», - CEO держави. Тобто, пропонований державний устрій можемо назвати «корпорато-кратією».
І тут історичне коло замкнулося… Згадуємо дуче Беніто Мусоліні, як «винахідника» модерного політичного проєкту під назвою «фашизм» (не плутати з «нацизмом» Гітлера). Згадаємо лише одну цитату Мусоліні: «Фашистська держава може бути лише корпоративною, або вона не буде фашистською». Минуло сто років. Модерн змінився грайливим пост-модерном, а пост-модерн – сумним і твердим гіпер-модерном. І ідеї великого дуче відроджуються в несподіваному місці…
У 2012 році Ярвіна помітив Пітер Тіль. Ярвін виступив із публічною промовою на конференції BIL (яка є неформальною платформою TED), де пропонував «перезапустити» американську систему управління, використовуючи концепцію RAGE («Retire All Government Employees» – «Звільнити всіх державних службовців»). Тіля захопили ідеї Ярвіна про те, що американцям слід переглянути своє ставлення до диктаторів, якщо ті здатні ефективно управляти суспільством.
Як мовилося вище, саме Тіль став головним спонсором політичної кампанії Джей Ді Венса, нинішнього віце-президента США. Венс почав відтворювати ідеї Ярвіна у промовах до виборців. Трамп також все більше висловлюється в логіці Ярвіна.
Не лише Пітер Тіль, а й колишній офіційний радник Трампа Стів Беннон, кажуть, також особисто консультувався з технофілософом Ярвіном.
Стів Беннон
Стівен Беннон (1954 року народження)— американський бізнесмен, консервативний ідеолог, керівник консервативного новинного сайту Breitbart, головний менеджер першої виборчої команди Дональда Трампа.
Беннон є колишнім морським офіцером, він деякий час служив на Тихоокеанському флоті США, пізніше був виконавчим продюсером в Голівуді, інвестиційним банкіром.
Після обрання Трампа президентом — короткий час головний радник та стратег (новостворена посада під нього) та член Ради національної безпеки США.
Деякі республіканці тоді називали Беннона правим екстремістом і расистом. Проти нього також виступали розвідувальний та військовий істеблішмент США. Тому в 2017 році він був виведений президентом Трампом із складу Ради національної безпеки та звільнений з посади офіційного радника президента. Проте, як кажуть, неофіційним і досить близьким радником та ідеологом він є дотепер.
Стів Беннон не належить до «Мафія PayPal», проте маючи вплив на Дональда Трампа, поділяє її політичні та ідеологічні погляди, чим підсилює її вплив.
Підсумки
Лібертаріанські ідеї раннього Пітера Тіля та «PayPal-мафії» щодо децентралізованого вільного суспільства «модернізувалися» до ідеї технофашизму.
А найближчими ризиками є такі, що майбутня демократія стає заложницею алгоритмів власників соціальних мереж і штучного інтелекту.
Навіть якщо зовнішня демократична форма і залишиться, то власне те, що ми дотепер рахували «демократією», стане ілюзією. Технокорпорації зможуть маніпулювати нашими емоціями, поглядами, «переконаннями» і вподобаннями. І, зрештою, – вибором.
Те, як за допомогою соцмереж можна впливати на «політичні вподобання», прекрасно продемонстрував кейс з колись нікому невідомим реакційним та радикальним кандидатом в президенти Румунії Джорджеску, який несподівано став лідером президентського рейтингу. (Загадємо, що в своїй сканальній промові на Мюнхенській безпековій конференції Джей ді Венс наводив кейс Джорджеску як приклад не-демократичності Європи).
Ліберальна Європа змушена була вчинити зовсім не-ліберально, - кандидата-лідера просто зняли з виборів рішеннями судів. Але так можна вчинити лише в поодинокому випадку. Що якщо таких «джорджесків» буде створено по кілька на кожну країну?
І це ж, насправді, ще не була задіяна вся маніпулятивна міць «корпоратів». Лише дрібний периферійний малобюджетний кейс?
Так чи інакше, «технофашисти» наступають. Чекаємо на появу, в стилі роману-фентезі, якихось хакерів-хіппі – нових лівих «цифрових повстанців»?
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Дональд Трамп заявив, що мав телефонну розмову з путіним: деталі
