Для того, щоби визначити правильний напрям для руху Івано-Франківська в майбутнє, ми повинні чітко усвідомити – а у якому майбутньому ми з вами хочемо жити? Якщо ми не хочемо залишитись в пострадянському минулому, де формальна ротація кнопкодавів у парламентах (національних та місцевих) лише прикриває відсутність громадянського суспільства, то ми маємо стати на рейки цивілізованого світу.
Якщо місто стане привабливим для інноваторів, воно заявить про себе як про діючий і перспективний урбаністичний простір. Якщо ж творчим людям в Івано-Франківську буде незручно – місто за 20-30 років деградує до рівня населеного пункту-придатка до «Буковеля» та інших об’єктів рекреаційної зони Карпат.
При тому місто-придаток не зможе прогодувати більше 150 тисяч мешканців. Це глухий кут. Майбутній міській владі варто було б поставити за мету – Івано-Франківськ має стати містом для тих, хто заробляє на креативі та інноваціях.
Що подобається у сучасному Франківську творчим людям?
Спробуємо перерахувати:
1) Пристойна, як на українські мірки, екологія та близькість Карпат;
2) Поєднання міських зручностей та спокійного курортного ритму життя;
3) Помірні (з точки зору людини, що заробляє у валюті) ціни;
4) Відносно толерантні до творчих людей силові структури;
5) Низький рівень злочинності (по вулицях можна ходити уночі);
6) Велика кількість студентської молоді;
7) Наявність незанятих ніш у креативній сфері;
8) Залишки старої європейської архітектури;
9) Компактність, «європейськість», близькість до Європи;
10) Добрий, як для України, стан розитку громадянського суспільства та низової громадської ініціативи (волонтерських згромаджень, культурологічних Фундацій,«Теплого міста» та багатьох інших).
Що не подобається у Франківську творчим людям?
Перераховуємо лише дещо:
1) Погане транспортне сполучення (розбиті дороги, повільні поїзди (до Львова – дві з половиною години!!!), практично непрацюючий аеропорт через відсутність якраз того самого класу, який і може створити попит на авіаперевезення (замкнуте коло!), хоча останнім часом там ніби-то починаються зрушення на краще);
2) Часто некомпетентна та корумпована місцева бюрократія;
3) Примітивність та запущеність міської інфраструктури (розбиті тротуари, брудні автобуси, брак вуличного освітлення та автомобільних стоянок тощо);
4) Дещо архаїчне ставлення населення до нетрадиційних, креативних та експериментальних форматів у побуті;
5) Відсутність будь-якої системи підтримки стартапів та інновацій;
6) Крайня заполітизованість суспільного життя та надмірна присутність представників радикальних політичних угрупувань в органах самоврядування;
7) Відсутність вільної зони вай-фай у центрі міста;
8) Естетично бридкі новобудови.
Треба сказати, що деякі позитивні і негативні сторони взаємопов’язані. Наприклад, «курортний» ритм життя серед іншого є наслідком того, що Франківськ не є транспортним вузлом як, скажімо, Львів або Тернопіль. А низький рівень вуличної злочинності визначається, зокрема, суспільною архаїкою. Щоправда, в останні роки негативні тенденції відчутно перемагають позитив.
Нам необхідно прискореними темпами розвивати позитивні сторони Франківська. Однієї відремонтованої Набережної недостатньо. Потрібні комплексні програми розвитку, системні інвестиції. А їх не буде до того часу, поки на чолі міста не стане адекватний менеджмент. Люди, відкриті світовим тенденціям, не стурбовані набиванням власного гаманця та гаманців своїх бізнес-партнерів.
Зрозуміло, що не все впирається в ротацію влади. Є ще колосальна інерція звичного сонного та вузько орієнтованого на дрібні проблеми і дрібні заробітки життя.
Але потрібно з чогось почати. І почати потрібно з і створення «локомотивної групи» управлінців, які візьмуть на себе відповідальність за майбутнє Івано-Франківська.
А поки що чуємо з владних трибун дивні пасажі про крайню необхідність поміняти усі англомовні вивіски і подібне.
