В нас час з’являється дуже багато цікавих організацій і клубів, де можна підживити свій мозок та поспілкуватися з розумними людьми, у Києві існує саме такий інтелектуальний осередок – Традиціоналістичний клуб, лідером якого є магістр політології Андрій Волошин.
Кореспонденту угорськомовної всеукраїнської газети “Карапатська правда” (Карпаті Ігаз Со) вдалося поспілкуватися з паном Андрієм після зборів клубу у Києво-Могилянській Академії:
- Пане Андріє, чому ви вирішили зорганізувати такий клуб? Кому ця ідея спала на думку? Як часто ви збираєтесь в Києво-Могилянській Академії?
- Ідея створити Традиціоналістичний Клуб прийшла мені та деяким моїм однодумцям в 2009 році. Ми створили організацію яка відповідала інтересам та зацікавленням консервативно-налаштованої молоді (і не тільки молоді). Ми вирішили об'єднати наші зусилля в дослідженні спадщини українських та іноземних авторів. Проводячи відкриті засідання клубу ми знайомили з цими дослідженнями ширші кола зацікавлених людей, серед яких було особливо багато студентів. В Києво-Могилянській Академії ми провели декілька засідань і будемо проводити ще, як і в інших університетах Києва та України.
- Коли ви говорите за традицію, то що ви маєте на увазі? За яку традицію?
- В загальному розумінні традиція — це досвід, звичаї, погляди, що склалися історично. Але коли ми говоримо про Традицію, то згідно з Рене Геноном Традицію можна охарактеризувати як сукупність знань надлюдського характеру, які передаються з покоління в покоління.
- Яким чином буде подолано постмодерн у суспільстві, в культурі, в головах?
- Напевне його самознищенням та приходом все більшої кількості людей до археофутуризму.
- Цікаво, ви вважаєте свій клуб політичним чи швидше культурологічним явищем?
- Метаполітичним. Ми не ставимо собі за мету перерости в політичну партію, хоча деякі члени нашого клубу являються членами різних партій. Ми не є і культорологічним клубом. Швидше ті ідеї, які ми виробляємо диктують та формують нашу діяльність в різних сферах: кого в політиці, кого в культурі.
- Не секрет, що ідеями Рене Генона, Юліуса Еволи та Освальда Шпенглера захоплювалося не одне покоління читачів, чому ви вважаєте ці ідеї найбільш актуальними зараз?
- Нажаль, ідеї цих трьох мислителів не представлені на рівні в Україні. Це видно хоча б по тому, що є обмаль перекладів на українську мову. Але ми бачимо, що зацікавленість все зростає, на різних рівнях – академічному, політичному, навіть андеграундному.
Рене Генон, можна сказати, створив традиціоналізм як рух, філософію, школу. Його твори чудово показують світ Традиції у різних проявах та констатують духовних занепад заходу. Книги Генона стануть в пригоді не тільки тим хто знаходиться в стані духовного пошуку, а і багатьом інтелектуалам для загального розвитку. Якщо Генон описував все зі споглядальної позиції (так би мовити брахманської), то Юліус Евола вважав себе кшатрієм (воїном) і в його творах знайдеться більше саме практичних рекомендацій. Спектр тем, про які писав Евола дуже великий, він охоплює більше політики і мистецтва, а його воїнська позиція та чіткий стиль і зробили його культовою постаттю для багатьох правих інтелектуалів післявоєнного періоду. Прикладів людей, що черпали і черпають натхнення з творів Еволи дуже багато, та інтерес до його спадщини в усьому світі зростає, про що свідчить все збільшуюча кількість перекладів та публікацій на різних мовах. Щодо Шпенглера то, здається, його давно проходять в університетах.
- Чи можна розглядати українську революцію в контексті консервативної революції?
- Подивившись на українську історію (хоча б початку ХХ ст.) можна побачити протистояння консервативної та соціалістичної, ліберальної тенденції в українському русі. Близьким до розуміння консервативної революції був Дмитро Донцов, твори якого активно читаються і видаються в наші дні.
Яку саме українську революцію ви маєте на увазі? Розпад СРСР, так звана помаранчева революція не були консервативними, хоча в них і приймали участь люди, яких можна було б назвати консервативними революціонерами. Чи може ви говорите про майбутнє? Тоді час покаже, цілком можливо що буде відповідний контекст.
- Розкажіть про міжнародну монархічну конференцію, що відбулася нещодавно в Києві.
- Міжнародна монархічна конференція відбулась 5 травня 2012 року. Традиціоналістичний клуб був одним з організаторів цієї конференції. Для нас не новина, що багато людей цікавиться темою монархії, тому ми і зорганізували цю подію. Серед виступаючих були двоє гостей з-за кордону – Франк Абед (Франція) та Джон Хауелз (Великобританія), а також двоє докторів наук Павло Гай-Нижник, Олег Однороженко, та багато інших цікавих виступаючих. Ми ледве вклались в регламент, деякі виступаючі вирішили скоротити свої доповіді або взагалі не виступати. Так що, наступного разу при проведенні подібної конференції треба буде виділити 2 дні на офіційну частину. Пізніше на нашому сайті з’явиться відео всіх доповідей.
- Що таке археофутуризм? У чому полягає його сенс?
- Якщо коротко, то археофутуризм – це умонастрій, згідно якому суспільство знову звернеться до цінностей предків. Але звісно ніякого повернення назад не може бути, тому це звернення буде в сучасному прояві з використанням новітніх технологій та створення нових форм. Ми бачимо археофутуризм як перш за все мистецький рух, але мистецтво ми сприймаємо у його всеохоплюючому прояві, у поєднанні з політикою, економікою, філософією, та іншими сферами.
- Назвіть три найважливіших археофутуристичних терміна. Поясніть їх нашому читачу.
Нові течії в мистецтві часто породжують нові терміни. Але я краще назву три археофутуристичні аксіоми: Аристократизм. Метафізичність. Імперськість. Думаю, їх не треба пояснювати. Але коротко скажу, що археофутуристи – це перш за все аристократи в мистецтві, і вони не сприймають плебейське мистецтво, дешеві приколи, перенавантаження нецензурщиною чи брудною лексикою, та й взагалі ті речі якими рясніє постмодерн. Метафізичність – це глибоке сприйняття мистецтва, як свого так й іншого, це не «мистецтво заради мистецтва», не робота на кількість (текстів, картин, пісень) і не робота на замовлення. Треба говорити коли є що сказати, а коли немає – то краще мовчати. І врешті-решт Імперськість – це готовність до опанування нових просторів та територій, це сила і впевненість у собі.
- Яка різниця між традиціоналізмом і консерватизмом?
Традиціоналізм – це світогляд чи швидше соціально-філософський напрямок, створений Рене Геноном, а консерватизм – це ідейно-політична та культурна течія, яка сама по собі є дуже широкою. Більшість традиціоналістів є консерваторами, але далеко не всі консерватори – традиціоналісти. Щодо українського консерватизму – то досить багато українців консервативно-налаштовані, але цей напрямок на жаль не представлений в сучасному політичному житті.
- Ви справді вважаєте, що Україна стане монархією? Які існують підстави для монархії?
- Так. Якщо найближчим часом відбудеться конвергенція катастроф (поєднання, синергія політичних, екологічних, економічних, демографічних катастроф), то відбудуться величезні зміни як в Україні так і в світі. Під час цих катастроф, найкраще підготовлені українці згуртують довкола себе інших, відповідно буде створена нова еліта, нова держава з монархічною формою правління. Це такий, археофутуристичний варіант.
А підстав для монархії багато. Україна в найкращі свої часи була монархією (це і Київська Русь, і козацький Гетьманат, і Гетьманат Скоропадського). Ідея монархії позитивно сприймається в суспільстві. Але коли доходить до питання – «Хто може бути монархом?» то постає набагато більше питань і дискусій.
- На конференції пролунала цікава думка про обмеження загального виборчого права. Яку альтернативу ви тут бачите?
- Я думаю всі погодяться, що це нечесно коли професор та якийсь злочинець, або наркоман мають однаковий вплив на виборчий процес, тобто мають один голос. Це несправедливо! Вірною альтернативою було б обмеження загального виборчого права для деяких категорій населення та делегування права обирати колегіям виборщиків. Ця тема потребує детальнішого опрацювання і потенційного формування законопроекту, який розглянуть в Верховній Раді нового скликання.
- Яким чином можливе повернення до феодалізму, ідеї якого так популярні серед молоді зараз?
- Через конвергенцію катастроф, ті хто виживуть – стануть новими феодалами. Або через створення нової патріотичної еліти. Феодал – це не бандит, якому вдалось вбити конкуруючих бандитів на накопичити багатства. Феодал – це лідер, який турбується про своїх підопічних. Він захисник і меценат, який ще може бути і моральним і навіть духовним лідером. Якщо такі люди займуть ключові посади, то повернення до феодалізму може статись і не через катастрофи.
- Де можна прочитати про ваш клуб, ознайомитись зі статтями присвяченими традиціоналістичній тематиці?
У нас на сайті http://uktk.org/. Також є цікавий сайт http://rozum.info/ дев розділі «Книги» можна скачати багато книжок Рене Генона, Юліуса Еволи та інших авторів.
- Дякую за інтерв’ю!
Репортер газети «Karpati Igaz Co»
Ірина Алмаші
