Ігор Гогіль: Прикро та боляче, що в Івано-Франківську немає «великого» футболу»

 

 

Ігор Гогіль народився 14 лютого 1976 року. Футболіст, тренер. Вихованець івано-франківського футболу. Виступав за команди: «Прикарпаття»/ФК «Спартак» Івано-Франківськ (83 матчі, 12 забитих м’ячів), ЦСКА/ЦСКА-2 Київ, «Борисфен» Бориспіль, «Чорноморець» Одеса, «Скала» Стрий. Загалом в професійних командах провів 239 матчі,  в яких відзначився 30 забитими м’ячами.

 

Нині працює в СДЮСШОР «Прикарпаття» на посаді старшого тренера-викладача.

 

Відомий футболіст поділився з «Репортером» спогадами про свою футбольну кар’єру. Далі — пряма мова.

 

Майже як всі мої ровесники, з малку разом із своїм братом ганяв м’яча у дворі. Навіть не можу наразі точно пригадати, коли саме прийшов на стадіон «Кристал» (наразі МЦС «РУХ»), щоб потрапити до футбольної школи «Прикарпаття». Пройшовши певний відбір, потрапив у групу, яку вів Річард Гуцуляк, який фактично став моїм першим тренером у футболу.

 

По завершенню 8 класу середньої школи я вступив до ВПУ-21, що в Івано-франківську. Як відомо, зазначене училище, на той час мало футбольні спеціалізовані групи, через які пройшли багато знаних футболістів. Це Олег Рипан, Дмитро Гуменяк, Богдан Шпирка, Володимир Ларін та багато інших.

 

Не можу не відзначити, що до становлення мене, як футболіста, а також, як просто людини, «приклав» безпосередню участь Богдан Федорович Дебенко, який став для нас не тільки наставником, але й фактично другим батьком.

 

Як наставник він був вимогливим. Безумовно, бували випадки, коли приходилось йому нас карати за юнацькі пустощі. Та попри все, він не проявляв надмірної строгості, радше умів поєднати у  своїй роботі із нами, метод «батога та пряника».

 

Богдан Федорович міг, як психолог точно відчути настрій кожного свого вихованця, посприяти порадою та власною безкорисною допомогою.

 

З того часу пройшло багато років, але те, як працював дитячо-юнацьким тренером наш наставник, закарбувалося на все життя. Багато чого з того, що дав нам Богдан Федорович, я безумовно використовую зараз у своїй роботі із юними футболістами.

 

Прикро, що так сталося, наш наставник рано покинув цей світ, але за коротке життя він залишив помітний внесок в історії прикарпатського футболу не тільки, як справний футболіст івано-франківського «Прикарпаття», але як й чудовий тренер-педагог. Цьогоріч у серпні в Івано-Франківську плануємо провести вже четвертий традиційний турнір пам’яті Богдана Федоровича Дебенка, організаторами якого є його вихованці.

 

Навчаючись у ВПУ-21, команда юнаків 1976 року, що представляла івано-франківський «Автоливаш», приймала участь в обласних змаганнях. Зокрема в сезоні 1992-1993рр. стала чемпіоном області серед юнаків.

 

По завершенню училища мене запрошують до надвірнянського «Бескиду», який на той час був учасником першості України у Перехідній лізі, де провів 14 матчів та зумів тричі вразити ворота суперників.

 

Потім мене призвали до лав Збройних Сил України. Почав служити у Львові. Під час одного із матчів між армійськими командами округів, мене помітили тренери київського ЦСКА за запросили в команду.

 

У Києві я провів п’ять сезонів, разом із командою пройшов шлях від Другої ліги до Вищої ліги українського футболу.

 

У сезоні 1997/1998 років в складі армійців я брав участь у фіналі Кубку України. Ми тоді грали з київським «Динамо». На жаль, через травму не зміг відіграти повний матч. Головний тренер Володимир Безсонов замінив мене у перерві. На два м’ячі, які провів у наші ворота Андрій Шевченко, ми змогли відповісти одним…

 

Не приховую, навіть перебуваючи в Києві, завжди надіявся та хотів грати в Івано-Франківську — за «Прикарпаття». За цю команду вболівав з малку. В її школі робив свої перші футбольні кроки.

 

У сезоні 1999/2000 років я повернувся до Івано-Франківська. На жаль, команда переживала не кращі часи. Прикро, що саме в цей сезон команда не змогла зберегти прописку у Вищій лізі.

 

На той момент навіть й гадки не було, що Івано-Франківськ саме в цей сезон востаннє бачив матчі кращих команд України. Мине ще кілька років, та буде одним із єдиних обласних центрів України, який не представлений бодай однією футбольною командою у професіональних чи аматорських змаганнях з футболу в нашій державі.

 

Прикро та боляче з цього приводу.

 

Футбол це не тільки матчі та перемоги, але й травми. Фактично через травми мені довелося завершити ігрову кар’єру футболіста на професійному рівні.

 

Але футбол залишився в моєму житті.

 

Спочатку спробував себе, як тренер аматорської команди «Цементник» Ямниця, із якою зумів досягти помітних результатів на обласному рівні. Так, в сезоні 2006 року разом із командою Ямниці здобув звання чемпіона Івано-Франківської області та володаря Кубка області.

 

Наразі при СДЮСШОР «Прикарпаття» маю групи юних футболістів 2003 та 2007 років народження.

 

Про умови тренувань юних футболістів мабуть говорити не приходиться, про них вже було сказано не мало. На жаль, наразі все без якихось суттєвих зрушень щодо покращення. Так не може тривати ж довго. Мають бути якісь позитивні зрушення, щоб вихованці місцевого футболу, а наш край завжди відзначався вихованням вправних та здібних футболістів, приносили славу івано-франківському та прикарпатському футболу, як це було протягом попередніх десятиліть.

 

Як відомо перед СДЮСШОР «Прикарпаття», в поточному сезоні стоїть завдання повернутись до Вищої ліги ДЮФЛ України, яку ми втратили минулого року. Гадаю, це нам під силу. До того ж, аналогічні завдання в  сезоні 2012/2013 року, ми зуміли виконати, коли юнаки (1996 р.н.), яких я тренував,  та юнаки Василя Гуменюка (1998 р.н.) здобули путівку до вищого дивізіону найпрестижніших юнацьких змагань з футболу в Україні.

 

Відзначу, що минулого року із безпосередньої ініціативи ветеранів футболу ми змогли створити та відродити команду ветеранів «Прикарпаття», яка стала чемпіоном області серед ветеранських команд (40 років і старше) та зуміли провести два чудових матчі на МЦС «РУХ» за участі команд ветеранів «Карпати» Львів та «Динамо» Київ, які змогла переглянути численна армія вболівальників краю.


15.02.2016 573 0
Коментарі (0)

05.06.2025
Олег Головенський

Про сучасні загрози, що потребують нової парадигми підготовки управлінців і фахівців та про нову освітню програму «Національна безпека», Фіртка поспілкувалася з куратором програми, професором кафедри публічного управління та адміністрування Василем Остап’яком.

1243
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

1873 3
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

1144
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3735
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3421 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2776 1

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

377

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

486

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

1031

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1598
02.06.2025

На Прикарпатті завершується весняна посівна кампанія.  

1096
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

1121
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

815
01.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

6639
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

769
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

44102
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3407
07.06.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35752 1
06.06.2025

В усьому світі санкції, накладені на Росію через її агресію в Україні, стали потужним інструментом, спрямованим на ізоляцію Кремля. Однак, як і у випадку з багатьма іншими, ці заходи не стали перепоною для всіх.  

286
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

418
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

698
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

775