Жителі Городенківщини люблять називати свій район мальовничим куточком Прикарпаття. Дністер, житні поля та старовинні замки, звичайно, цей епітет підтверджують.
Однак варто зазначити, що в районі дійсно є низка системних проблем, без вирішення яких рухатися вперед буде дуже важко.
Одна з найбільших проблем – це низька демографічна ситуація. Населення району невпинно зменшується через природні та міграційні причини. За 2018 рік воно скоротилося на 626 осіб, з них 352 особи померло і ще 274 виїхало. Крім цього впродовж 2018 року в районі зареєстровано 362 новонароджених та 714 померлих.
Також не надто втішна ситуація із зайнятістю населення. Згідно з даними статистики, до районної служби зайнятості протягом року звернулося майже 3000 мешканців району. Це при тому, що вакансій було тільки 35, тобто станом на початок поточного року на кожне вільне робоче місце в середньому претендувало 15 осіб.
Городенківський район – сільськогосподарський. Однак представники цієї бюджетоформуючої галузі тут стикнулись із великими проблемами. Справа в тому, що торік вони зібрали рекордний урожай зернових, однак гостро постала проблема його реалізації.
Продати свою продукцію можна, маючи доступ до морських портів. Доставити пшеницю чи ріпак у Чорноморськ чи Порт Південний можна тільки залізницею, адже автомобільні перевезення – дуже дорогі. Тут і криється проблема: «Укрзалізниця» виділяє для станції «Городенка» дуже мало вагонів, яких недостатньо для транспортування всієї наявної продукції. Відповідно, городенківські аграрії, маючи продукцію на складі, несуть величезні матеріальні збитки.
Це загальні проблеми, які стоять перед районом. Однак місто Городенка та й кожне село краю мають свої проблеми і свої болі, які також потрібно негайно вирішувати. Ми поспілкувалися з деякими головами громад, які розповіли, що найбільше їх болить.
Любомир Музичка, в. о. Городенки, каже, що місто маленьке, і бюджет дуже "куций". Є проблеми з мережами водопостачання – їм по 40 – 50 років, тому дуже часто виникають аварії. Окрім того, бувають проблеми з очисними спорудами. Серед інших труднощів – комунікації, комунальний сектор, а також вивіз твердих побутових відходів. Спільними зусиллями ми намагаємось долати ці проблеми, але дається важко, бо коштів бракує, каже пан Музичка.
"Добре, що нам допомагають меценати, – продовжує виконувач обов’язків міського голови, – цього року благодійний фонд "Покуття" комп’ютеризував навчальні заклади нашого міста. Комп’ютеризація надзвичайно потрібна, бо прогрес іде вперед. Без комп’ютера важко уявити сучасне життя".
Для більшості сіл району найгострішою проблемою є дороги. Це підтверджують усі голови сільських рад, з якими вдалося поспілкуватися. Василь Кабан, голова Серафинців, каже, що через село є дорога на Заліщики. Це дорога державного значення, тому з місцевого бюджету кошти на її ремонт виділяти не можна, каже пан Кабан. Потрібне втручання держави і кошти з державного бюджету.
"Я знаю, що багатьом населеним пунктам у таких ситуаціях допомагає Андрій Іванчук. Якщо б він долучився і до розв’язання нашої проблеми, мешканці нашої сільської ради були б дуже вдячні", – каже пан голова.
Чернятин – одне з найбільших сіл району. Сільський голова Роман Барик каже, що проблеми вони звикли вирішувати своїми силами. "Кожного року ми стараємось щось зробити у селі, – каже пан Роман, – звичайно, мова не йде про якісь глобальні речі, адже для цього потрібні великі кошти. Якщо брати найголовніші проблеми нашої сільської ради, то на першому місці, звичайно, дороги".
"Цього тижня, – продовжує Роман Барик, – мав змогу бути на зустрічі з Андрієм Іванчуком. Цікаво було б з ним зустрітися особисто й обговорити конкретно проблеми нашого села. В нас, наприклад, є сильна футбольна команда, яка планує брати участь в обласній першості. Для цього потрібен стадіон, допомога в його реконструкції була б дуже доречною".
Ще однією проблемою Чернятина, за словами його голови, є необхідність заміни системи опалення дитячого садочка. Це дороговартісний проект, в межах 750 тис. грн, своїми силами реалізувати ми його не зможемо, сказав пан Барик.
Проблеми із закладами освіти є й у Поточищі. Сільський голова Володимир Бойчук каже, що і в школі, і в дитячому садочку нагально потрібно перекрити дах. "В садочку, до того ж, потрібно замінити вікна. З цими проханнями будемо звертатися до Андрія Іванчука. На Коломийщині він показав, як можна працювати – комп’ютеризація, дороги, медицина. Переконаний, що така людина заслуговує на підтримку", – вважає голова Поточищенської сільської ради.
Цілий спектр проблем існує і в Далешівській сільській раді. «До нашої сільської ради належать 4 села, – розповідає Петро Малик, сільський голова. – У Репужинцях, наприклад, потрібно зробити капітальний ремонт ФАПу, він зараз в аварійному стані. Схожа ситуація і з клубом – дах вже перекритий, каже голова, однак залишились внутрішні роботи. Перекрити дах також потрібно і в дитячому садочку.
Клуб – проблема також і у Далешевому. Тут, як і у Репужинцях, потрібно замінити дах і вікна. "Ми неодноразово, – каже Петро Малик, – зверталися і до Верховної Ради, і до обласної, тепер також звернулись і до благодійного фонду "Покуття". В Коломиї цей фонд працює давно, тепер допомагає і на Городенківщині, тож у нас є надія на допомогу".
З великими проблемами стикається і Городницька сільська рада. Окрім суто комунальних проблем, місцевих мешканців турбує загроза побудови гідроелектростанції на Дністрі. "Ми давно з цим воюємо, – розповідає сільський голова Дмитро Коломийчук, – адже побудова ГЕС стане для нас катастрофою. Це буде стояча вода, що унеможливить розвиток туризму у Дністровському каньйоні, з якого ми живемо".
Ще однією проблемою, пов’язаною з Дністром, за словами пана Коломийчука, є те, що цього року вода розмила дорогу. Негайного ремонту потребують як мінімум 800 метрів місцевої дороги.
"Проблем багато, – каже Дмитро Коломийчук, – частково вирішуємо їх своїми силами, частково шукаємо зовнішньої допомоги. Найближчим часом разом з активом села готуємо зустріч з Андрієм Іванчуком, хочемо з такою людиною співпрацювати".
Дорога, а точніше її відсутність є головною проблемою і для Копачинецької сільської ради. Голова Марія Кость каже, що у селі є цікава туристична принада – равликова ферма. Подивитися на неї приїжджають доволі багато туристів. Коли діляться враженнями, то кажуть позитивні від ферми і негативні від дороги. Саме тому, це і є нагальною проблемою, – каже пані Марія. Крім цього, продовжує жінка, коли зробимо дорогу, збільшиться і кількість туристів, а це збільшення доходів для села.
Крім дороги, необхідно провести і ремонт на могилі воїнів УПА. Коштів для цього не вистачає, а зробити це вкрай необхідно – каже Марія Кость.
Бідкається через незадовільний стан дороги і Теодор Оробець, сільський голова Чортівця. Протяжність дороги, яку потрібно відремонтувати, не надто велика, але самотужки село зробити це не може. Мусимо шукати допомоги для цього, каже пан голова.
Ще одним проблемним місцем села є школа. Точніше дах, який у незадовільному стані і протікає. Загальна площа, яку необхідно перекрити, – 300 квадратних метрів, – каже пан Оробець.
Загалом в кожного міста і села – свої проблеми і турботи. Всі голови кажуть: своїми силами роблять, що можуть. Однак в нас у державі така ситуація, що без зовнішньої допомоги, без фінансування із державного чи обласного бюджету ефективно господарювати вкрай важко, якщо не неможливо. Тому усі зацікавлені у тому, щоб Городенківщину у парламенті представляв депутат, якому було б під силу у Києві відстоювати інтереси міст та сіл району.
Роман Барик, сільський голова Чернятина:
– Я мав змогу бути на зустрічі з Андрієм Іванчуком. Цікаво було б з ним зустрітися особисто й обговорити конкретно проблеми нашого села. В нас, наприклад, є сильна футбольна команда, яка планує брати участь в обласній першості. Для цього потрібен стадіон, допомога в його реконструкції була б дуже доречною.
Володимир Бойчук, сільський голова Поточища:
– І в школі, і в дитячому садочку нагально потрібно перекрити дах. В садочку, до того ж, потрібно замінити вікна. З цими проханнями будемо звертатися до Андрія Іванчука. На Коломийщині він показав, як можна працювати – комп’ютеризація, дороги, медицина. Переконаний, що така людина заслуговує на підтримку.
Любомир Музичка, виконуючий обов’язки міського голови Городенки:
– Добре, що нам допомагають меценати, цього року благодійний фонд "Покуття" комп’ютеризував навчальні заклади нашого міста. Комп’ютеризація надзвичайно потрібна, бо прогрес іде вперед. Без комп’ютера важко уявити сучасне життя.
Петро Малик, сільський голова Далешівської сільської ради:
– Потрібно замінити дах і вікна. Ми неодноразово зверталися і до Верховної Ради, і до обласної, тепер також звернулись і до благодійного фонду "Покуття". В Коломиї цей фонд працює давно, тепер допомагає і на Городенківщині, тож у нас є надія на допомогу.
Дмитро КОЛОМИЙЧУК, сільський голова Городниці:
– Місцевих мешканців турбує загроза побудови гідроелектростанції на Дністрі. Ми давно з цим воюємо, адже побудова ГЕС стане для нас катастрофою. Це буде стояча вода, що унеможливить розвиток туризму у Дністровському каньйоні, з якого ми живемо. Ще однією проблемою, пов’язаною з Дністром, є те, що цього року вода розмила дорогу. Проблем багато, частково вирішуємо їх своїми силами, частково шукаємо зовнішньої допомоги. Найближчим часом разом з активом села готуємо зустріч з Андрієм Іванчуком, хочемо з такою людиною співпрацювати.
Василь Кабан, голова Серафинців:
– Я знаю, що багатьом населеним пунктам у таких ситуаціях допомагає Андрій Іванчук. Якщо б він долучився і до розв’язання нашої проблеми, мешканці нашої сільської ради були б дуже вдячні.
Марія КОСТЬ, сільська голова Копачинців:
– У селі є цікава туристична принада – равликова ферма. Подивитися на неї приїжджають доволі багато туристів. Коли діляться враженнями, то вони – позитивні від ферми і негативні – від дороги. Саме тому, це і є нагальною проблемою. Крім цього, коли зробимо дорогу, збільшиться і кількість туристів, а це збільшення доходів для села.
Теодор Оробець, сільський голова Чортівця.
– Протяжність дороги, яку потрібно відремонтувати, не надто велика, але самотужки село зробити це не може. Мусимо шукати допомоги для цього. Ще одним проблемним місцем села є школа. Точніше дах, який у незадовільному стані і протікає. Загальна площа, яку необхідно перекрити, – 300 квадратних метрів.
