Івано-Франківський обласний центр соціально-психологічної допомоги у Верховині – єдиний в Україні, де не лише надають тимчасовий прихисток, а й допомагають вирішити проблеми.
Центр існує 16 років. Перебування в установі анонімне – без згоди мешканців не можна фотографувати, знімати відео та оприлюднювати їхні особисті дані, пише Фіртка з посиланням на Суспільне Карпати.
За рік тут отримують допомогу близько двохсот людей, які опинилися в складних життєвих обставинах. В центрі надають соціально-психологічну, юридичну, інформаційну та медичну допомогу. Установа розрахована на проживання 30-ти людей. Зараз тут перебуває 13 дорослих та 23 дітей з п’яти районів Прикарпаття, а також Івано-Франківська та Калуша.
34-річна Марія не називає прізвище і просить приховати обличчя. Жінка живе у центрі два місяці. Вона сама звернулася до працівників служби у справах дітей через сильні конфлікти з бабусею, з якою вона жила. До Верховини приїхала з Франківська разом зі своєю донькою Роксоланою, якій рік і два місяці. Марія – мати-одиначка, батько дитину не визнав. Зараз жінці допомагають оформити документи на соціальні виплати. За місяць жінка має залишити центр.
"Я думаю, що я помирюся з бабусею. Просто ще не знаю як. Думаю, ми це вирішимо до кінця місяця. Але тут такі люди працюють, які допомагають гарно. Вони шукають вихід. Не так я шукаю, як вони допомагають", — каже Марія.
Перша, з ким зустрічаються мешканці центру, – медсестра Леся Косоруких. Під її наглядом люди перед заселенням проходять медогляд. Жінка працює 5 років. Каже, при скаргах мешканців на погане самопочуття спочатку їх оглядає, після цього скеровує до поліклініки або лікарні. В аптечці центру є ліки проти головного болю та температури.
Леся Косоруких розповідає, що деяких людей доводиться вчити таких елементарних речей, як чистити зуби або прати речі. Часто проводить групові бесіди про особисту гігієну та різні хвороби. Найбільше уваги потребують молоді мами.
"Є такі мами, що одразу з пологового до нас. Треба надати їй повністю консультацію, догляд за новонародженою дитиною, санітарно-гігієнічні норми, які повинні бути. Є сім’ї, які звертаються до нас за допомогою у виготовленні групи по інвалідності. Бувало таке", — каже медпрацівниця.
Вікторія Вережук 8 років працює тут соціальним педагогом. Зауважує, що найчастіше стикається з проблемами відсутності житла, конфліктними стосунками та насиллям в сім’ї.
Вікторія розповідає, що проводить індивідуальну та групову роботу. Також організовує заходи до свят і працює з дітьми. Їх влаштовують у місцеву школу на час перебування. Каже, найскладніше розговорити підлітків, адже вони розуміють, які проблеми є в їхній сім’ї, й те, що батьків можуть покарати. Напругу знімають творчістю.
"Переважно, це арттерапії, психокорекційні діагностики, розвивальні ігри – переважно, на зняття напруги. Якісь пальчикові малюнки, малюнки на піску – щось таке дуже для діточок, приземлене. В нас перебувають особи, які не вміють читати і писати – дорослі неписемні. Тому ми говоримо про роботу на базовому рівні, такому більш простому", — каже Вікторія Вережак.
Мешканцям закладу допомагають також з юридичними питаннями та працевлаштуванням. Юрисконкульт центру Галина Кефорук каже, що безробітних реєструють у центрі зайнятості за місцем проживання. Також мають домовленості з підприємцями та місцевими підприємствами.
"Найбільше працюємо з людьми, які малозабезпечені. Їм, наприклад, треба виготовити документацію на соціальні виплати. Також, буває, на аліменти подають. Насилля в сім’ї, розірвання шлюбу".
І додає, що "допомогти можна тому, хто хоче цієї допомоги".
Потрапити в центр можна лише за скеруванням органів місцевого самоврядування або служби у справах дітей. Мешканці протягом 90 днів мають вирішити свої проблеми й повернутися до життя поза центром.
Читайте також:
Прикарпатців закликають долучитися до благодійної акції «Серце до серця»
