Я був на дні: священник з Прикарпаття розповів, як позбувся алкогольної залежності

55-річний священник з Прикарпаття Ярослав Стеф’юк, який 20 років пиячив, без лікарів та психологів, за допомогою молитов і зусиль волі позбувся алкогольної залежності.

Зараз отець Ярослав очолює підкомісію “За тверезість життя” при Коломийській єпархії УГКЦ, допомагає сотням людей назавжди позбутися алкогольної залежності, йдеться у матеріалі журналістки Сабіни Ружицької для газети "Моя сповідь", пишуть Вікна.

Після закінчення школи Ярослав вступив у профтехучилище, опісля працював на заводі в Івано-Франківську. Далі була служба в армії. Ярослав Стеф’юк опинився у військовій частині казахського міста Семипалатинська, де відбувалися ядерні випробування. На службі вже “по-дорослому” спробував алкоголь, бо відслуживши 1,5 роки, став “дєдом”. І дєди не могли не пити. Після армії хотів поступати в духовну семінарію, але повернувся додому восени, і здавати документи було запізно.Тоді Ярослав влаштувався на роботу провідником. За його словами, на залізниці пили всі і багато:

“Ще перед рейсом я випивав 100-200 грам з провідниками, які мені передавали зміну. Це було так звично, наче сказати “Добрий день” або “Привіт”. Не випити з напарниками означало, що ти або хворий, а таким на залізниці не місце, або ти не поважаєш колег. Останнє значно гірше, аніж хвороба”.

Після прийому зміни потяг тягнули в Чернівці на екіпірування. Приходили електрики, сантехніки, пожежні, слюсарі, оглядали вагон, і опісля пили з провідниками.

“Коли провідник — господар вагону — не пригостив робітників, то перед наступним рейсом у вагоні “могли знайти чимало  неполадок” та не пустити в поїздку”, — розповідає отець Ярослав.

Так молодий чоловік  почав перехиляти чарку щодня. Життя було сповнене пригод, цікавих знайомств і про свою мрію стати священником Ярослав забув. 

“Але Бог про мене не забув. Одного разу, коли я добряче “піддатий” повертався додому, то поглянув у бік сільської церкви. Одразу згадав про свою дитячу мірю — служити Господу. І я собі подумав: якби так сталося, аби я без жодного вступу, довгого навчання в семінарії, почав одразу служити в церкві, то тоді би я точно присвятив своє життя Богові. Не повірите! Моє бажання здійснилося”, — зізнається отець Ярослав.

Товариш-провідник з Буковини, брат якого був священиком новоствореної Української православної церкви Київського патріархату, запропонував Ярославу поїхати до столиці. 27-річний молодик як і хотів, без навчання в семінарії почав допомагати священикам у Володимирському соборі, головному храмі УПЦ КП. Через три місяці його висвятили на священника. Удень чоловік служив, уночі вчився, спав по 3-5 годин, був виснажений, але навіть не згадував про алкоголь. Згодом нововисвячений служитель вступив на заочний відділ семінарії, перевіз у Київ дружину з донькою, почав служити у Покровському храмі Солом’янського району.

Отець Ярослав каже, що він роздвоївся: на Літургію приходив тверезим і натщесерце, зате після Служби Божої щодня хотів випити. При цьому завжди себе виправдовував, що може залишити спиртне будь-коли. Усе змінилося, коли Ярослав повернувся додому. На Прикарпатті отець перейшов до греко-католицької церкви. Почав ще більше заглядати в чарку. Люди з осудом дивилися на п’яного служителя. Чоловік збайдужів до всього, і думав лише про те, аби якнайшвидше відслужити Літургію і випити. Тоді священник пішов до єпископа, сказав, що недостойний служити Богові. 

У 2008-ому, після чергового похмілля отець Ярослав відчув, що все тіло затерпає, німіє, він не міг відкрити очі. Змучений та хворий почав чекати або смерті або огиди до спиртного.

“Я не міг собі знайти в хаті місця, і, раптом, знайшов пляшечку парфумів, яку розбив голіруч, а духи вилив у склянку та залпом випив — і так мені стало добре, ніби я Бога зі святими побачив. Та вже за секунду рай перетворився у пекло, бо я не зумів витримати і кількох годин без алкоголю. Тоді впав на коліна і, думаю, нелюдським голосом закричав: “Господи, рятуй мене, я не хочу пити, але п’ю. Знаю, що Ти — Всемогутній, звільни мене від цієї біди!”, — зі сльозами згадує отець Стеф’юк.

Далі він впав знесилений і заснув. Проспав два дні. Прокинувся спітнілий, змучений і одразу захотів їсти. З’їв шматок хліба, яєшню, але випити горілки не хотілося. Пішов до матері і сказав, що Бог його зцілив. Жінка звісно, не повірила, та коли побачила, що син не п’є, не тямилася від щастя. Згодом він поїхав у єпархію, сказав, що хоче повернутися до служіння в церкві. На щастя, чоловіка ніхто не осуджував та його радо прийняли.

Одного вечора після молитов отець Ярослав вирішив допомагати людям, які, як і він колись, мають алкогольну залежність.

“Зараз у приміщенні місцевого “Карітасу” я щотижня зустрічаюся із залежними людьми та з їхніми родичами. Як допомагаю? Точно сказати не можу, бо кожен випадок залежності — індивідуальний. Комусь треба почати з розбору дитячих травм, бо пили ще чийсь дідусь чи батько, хтось почав випивати через фінансові проблеми, непорозуміння в родині, втрату роботи, розлучення, несприйняття друзів; хтось через те, що в нього забагато грошей, або компанія випивох", — розповідає отець Стеф’юк.

Після розмов та молитов отця Ярослава покинули назавжди пити більше 300 осіб.


18.11.2019 11182 1
Коментарі (1)

Ярослав 2019.11.17, 22:17

Дуже цікава і повчальна розповідь . Я  не священик , я є УГК  прихожанин . В свята і наділю ходжу до Церкви  , на Службу Божу і теж зі сльзами на очах прошу у Богородиці  і Ісусика вибачення за свої гріхи пияцтва , ісповідуюсь каюся  за алкоголізм . У мене були важкі муки симптоми і думка про смерть від алкоголю , безсоння , а коли засинав , то бачив страшні і брудні сни , дуже потів . Раз лежав від алкогольного отруєння в реанімації , 4 дні без пам"яті , но лікарі мене врятували і Святі небеса . Мій тато стренький завжди був коломене . Мені дуже соромно за це , але це правда .   І тому у БОГА потрібно не тільки Вірити але і Любити  , Свята сім"я обов"язково допоможе .   Із повагою  Ярослав із Коломиї .      Каюся і маю жаль за свою слабкість  і гріхи .

14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1253
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1307
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1116
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1153
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7225
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1863

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

169

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

434

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

671

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1709
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1168
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

644
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

1007
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1321
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

899
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1456 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

1027
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37378 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1123
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1382
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

878
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

3285 15