- Не просіть Господа позбавити вас від труднощів, спокус і недоліків, а боріться з ними своїми силами і перетворюйте їх на переваги, - сказав якось отець-настоятель.
- Своїми силами? Але ви ж казали, що сил своїх ми не маємо, що сили даються нам Богом? - Запитав послушник.
- Дай спочатку ти мені відповідь ось на яке питання, - сказав настоятель. - Коли ти вперше пішов до школи, у тебе не було знань, а після завершення навчання вони в тебе вже були. Звідки ж вони взялися?
- Від вчителя, звичайно ж, - відповів послушник.
- Учитель давав всім вам одні й ті ж знання, але чому ж не всі однаково їх засвоювали? - Продовжував допитуватися настоятель.
- Просто я докладав багато зусиль, старанності і багато роздумував, от тепер і маю ці знання.
- А може, вчитель давав тобі знань більше, ніж іншим? - Припустив настоятель.
- Ні. Учитель неупереджено ставився до всіх нас і нікого не виділяв. Хто хотів, брав його знання і завдяки ним дізнавався навіть те, чого вчитель нам не давав. А хто не хотів вчитися і докладати зусиль, щоб засвоїти знання, той не займався, а просто просиджував штани і незабаром забував ту дещицю, що засвоїв від учителя.
- Ось ти сам і відповів на своє запитання, бо те ж саме відноситься і до життя, - сказав настоятель. - Одні й ті ж життєві обставини по-різному впливають на нас. Хтось виносить з них дорогоцінні зерна досвіду, що перетворюють життя, а хтось або не побачить їх, або розгубить, через що їх душі залишаються голодними. Від нас залежить, чи зможемо ми, приклавши свої невеликі зусилля, увагу і старанність, подолати труднощі, спокуси й недоліки і витягти закладені в них божественні зерна Сили, Любові і Мудрості. Пам'ятай, «хто має, дасться йому і примножиться, хто ж не має, забереться від нього й те, що має».
