Франківська спринтерка Христина Стуй стала єдиною з-поміж прикарпатських спортсменів, якій вдалося вибороти нагороду на Олімпіаді в Лондоні. У фінальному забігу естафети 4 по 100 метрів 24-річна спортсменка разом із партнерками по команді здобула омріяну «бронзу». Повернувшись до Івано-Франківська новоспечена олімпійська призерка поділилася з «ГК» враженнями від головного старту чотириріччя.
- Для початку розкажи, чому ти бігла другою у естафеті? Зазвичай ти стартуєш на останньому відрізку дистанції…
Це було рішення головного тренера Олександра Апатчева. Як правило, я біжу четвертий, завершальний, етап. Разом із тим вважаю себе універсальною спринтеркою. Особливо я це зрозуміла після нинішньої Олімпіади, коли мені за 10 днів до старту сказали, що буду стартувати другою. Власне, склад нашої четвірки час від часу змінюється. Наші наставники постійно знаходяться у пошуку оптимальної четвірки – справді найшвидших і готових до високих результатів. Я страшенно переживала під час самого забігу, і тренери, можливо, навіть дещо ризикували, ставлячи мене на другий відрізок. Тому дуже щаслива, що виправдала довіру наставників і не підвела дівчат.
- На твою думку, за рахунок чого у півфінальному забігу вдалося перемогти визнаних лідерів - збірну Ямайки?
Гадаю, визначальним стало наше велике бажання «забігти» у фінал з якомога вищим результатом. Ми чотири роки готувалися до олімпійських стартів, тож зуміли справді пробігти на своєму максимумі. Не можу не згадати про свій особистий результат на 200-метрівці - 22,66 секунд і сьоме місце. Щоправда, у півфіналі показала 22,76, чого, на жаль, не вистачило для виходу у вирішальну стадію.
- Повертаючись до естафетного фіналу, на яке місце розраховував тренерський штаб збірної?
Наші наставники не давали конкретних завдань посісти те чи інше місце. Від нас вимагали виконання змагальних функцій – чітко бігти по своїх мітках, в рамках правил, а також безпомилково передати естафетну паличку. Тож перед нами не було завдання завоювати нагороду, що в певній мірі знімало психологічний тиск за результат. Потрібно було просто максимально чітко виконати свою роботу. Як бачите, із цим завданням ми впоралися досить успішно.
- Ваші головні конкуренти за «бронзу» - збірна Трінідаду і Тобаго - під час забігу загубили паличку і вибули із боротьби за медаль. Чи очікували на такий розвиток подій?
Справа у тому, що естафета – це завжди лотерея. Тому загадувати наперед перед вирішальним стартом було би нелогічно. Про те, що відбулося з суперницями, я дізналася вже після фінішу. Але, гадаю, якби вони паличку не загубили, ми все одно їх би перемогли.
- Гаразд, які враження залишив олімпійський Лондон? Чи були недоліки у організації Ігор?
Вражень дуже багато, мені дуже сподобалося. Єдиний і, мабуть, найбільший мінус для мене полягав у тому, що арену для змагань з баскетболу побудували поряд з олімпійським селищем. Виходило так, що під час нашого відпочинку і сну відбувалися матчі, які, відверто, заважали відпочинку. Все інше пройшло на дуже високому рівні, по-іншому і бути не могло.
- За кого з українських спортсменів ти вболівала найбільше на Олімпіаді?
Звичайно ж, за наших боксерів (посміхається). Усі вони особливо потребували підтримки, враховую, що змагалися не тільки з суперниками, а й суддями.
- Як виглядав день Христини Стуй у Лондоні?
Підйом о 8-ій ранку, сніданок, а вже о 10-ій годині – тренування. Бувало так, що тренувалися двічі на день, все залежало від днів і змагань. Особисто я багато часу готувалася психологічно, налаштовувалася на старти. Через це, мабуть, не вдавалося побувати на інших видах спорту. Словом, все робилося для того, щоб не витрачати зайвих сил, або, як каже наш тренер, «пруху». Але знаходили час і на відпочинок.
- Чим найбільше тобі довелося пожертвувати заради нинішньої Олімпіади?
Найбільше – особистим часом. Під час тривалого підготовчого періоду я дуже небагато часу приділяла своїй родині, чоловікові, адже олімпійська підготовка забрала дуже багато сил, було безліч зборів і змагань.
- Наостанок, які маєш подальші плани?
Для мене змагальний рік не закінчується. Попереду, після невеликого відпочинку, на мене чекатимуть ще декілька стартів. Враховуючи, що найбільших офіційних змагань вже не буде, братиму участь у комерційних змаганнях.
